Крістіан Тейлор. Ми – це спорт

Ця історія розпочалася восени 2019-го, коли рішення про виключення чотирьох видів з програми Діамантової ліги звалилося на голови легкоатлетичної спільноти, немов літній сніг.

Про можливі суттєві зміни в найпрестижнішій серії королеви спорту подейкували майже рік. Очікували будь-чого – скорочення кількості спроб у технічних дисциплінах, зменшення стартів для одного виду, зміни формату та ін. – але не кардинального хірургічного втручання, тим паче з видаленням цілком здорових органів. Вибір і справді здавався досить дивним. Чим завинив перед організаторами турнірів, приміром, потрійний стрибок, у якому кілька років поспіль зазіхання на світові рекорди нерідко ставали чи не найяскравішими моментами перебігу боротьби, сказати складно, та саме він разом з метанням диска, стипль-чезом і бігом на 200 м потрапив під «планове скорочення».
Вряди-годи непопулярні чи невигідні атлетам рішення виливалися в бурхливі обговорення, обурення, нарікання в соціальним мережах, але цим, як правило, все і закінчувалося. Дворазовий переможець Олімпійських ігор, чотириразовий чемпіон світу з потрійного стрибка Крістіан Тейлор вирішив діяти грунтовно, кинувши клич про створення нової громадської організації легкоатлетів, яка могла б незалежно від будь-яких офіційних органів боротися за права підданих королеви спорту, і членом якої міг би стати кожен елітний атлет на добровільній основі.

Незалежна бойова одиниця

У липні 2020-го Асоціація легкоатлетів (The Athletes Association – TAA) була представлена як офіційно зареєстрована громадська. Першим президентом став сам Крістіан Тейлор – її ідейний натхненник і головна рушійна сила. Лише за минулий рік членами асоціації стали близько трьох тисяч легкоатлетів, котрі входять до світової еліти. Здавалося б, чим не шанс і для наших легкоатлетів? Втім, для перерахунку українського представництва в асоціації навіть пальців однієї руки було б забагато…

– Для цього може бути кілька причин, - розмірковує президент ТАА Крістіан Тейлор. – Насамперед мовний бар’єр. Крім того, кількість українських легкоатлетів найвищого рівня, котрі постраждали від виключення їхніх видів з програми Діамантової ліги й котрі мали б серйозно перейматися цією проблемою, насправді досить невелика. Втім, діяльність нашої асоціації полягає не лише в боротьбі за відновлення дисциплін у найпрестижнішій легкоатлетичній серії змагань. Насправді, у фокусі нашої уваги досить багато тем. Це і ментальне здоров’я атлетів, і підготовка їх до життя, яке на них чекає після завершення кар’єри. Атлети можуть задавати напрямки дії і бути ініціаторами змін. Можливо, хтось вважає таку громадську діяльність зайвим навантаженням. Ми хочемо почути кожного: ідеї, пропозиції, бачення чи проблеми, з якими доводиться стикатися під час підготовчого чи змагального процесу.


– На перший погляд може здатися, що наші організації дублюють одна одну. Але найбільша різниця полягає у нашій незалежності. Асоціація легкоатлетів – цілком незалежна структура. Ми не маємо організацію, котра б могла нами керувати, диктуючи свої правила гри. Це надзвичайно важливо. Комісія ж атлетів, хоча і представляє легкоатлетів на світовому рівні, але в будь-якому разі перебуває під директивою Світової легкої атлетики.
Ми лише доносимо до самих верхів голоси атлетів і прагнемо посунути атлетів на найвищий рівень у вирішенні важливих питань, на якому вони і мають бути. Друга велика відмінність – це наша відкритість у спілкуванні з усіма: медіа, організаторами змагань, звичайними фанатами легкої атлетики. Ми хочемо дізнатися думки легкоатлетичних прихильників цілого світу, аби зрозуміти, що вони хочуть бачити. Ми прагнемо почути спеціалістів, котрі займаються організацією кол-румів і мікст-зон, аби удосконалити ефективність їхньої праці. Ми не хочемо пропустити жодну дрібничку.


– Коли ми говоримо про якісь союзи чи профспілки, у багатьох це асоціюється з демонстраціями чи протестами, з людьми, котрі ходять з транспарантами. Ми не хочемо, аби нашу організацію асоціювали з такими діями. Саме тому дійшли консенсусу, що краще використовувати поняття асоціації, ніж спілки. Ми за конструктивний діалог і тісну співпрацю.


– Найцікавіше, що це також спільний винахід. Цей слоган не був пропозицією якогось одного атлета. Коли я почав радитися зі спортсменами стосовно створення нашої організації, всі відгукувалися позитивно. Мовляв, хто ж як не ми повинні захищати спорт, який є сенсом нашого життя? Хто як не ми найкраще знаємо, що потрібно змінити чи вдосконалити? Адже ми – це і є спорт. Я чув це сотні разів від різних атлетів і зрозумів, що вони насправді відчувають себе найважливішою частиною спорту.

Перемога як початок

– Увесь процес було запущено наприкінці 2019-го, коли я прилетів до Монако на традиційний Гала-вечір Світової легкої атлетики. Там і розпочалося скрупульозне обговорення всіх вразливих тем з організаторами турнірів та різними представниками легкоатлетичної вертикалі, включаючи президента федерації Себастіана Кое. За кілька місяців вже прокльовувався конструктив і певні рішення, але пандемія COVID-19 перевернула наше життя з ніг на голову. Незважаючи на це, діалог тривав упродовж цілого року. Ми мали безліч зустрічей, в яких взяли участь і представники Світової легкої атлетики, і організатори змагань, і менеджери атлетів, і володарі телевізійних прав. В цих обговореннях не було жодної байдужої людини. Я надзвичайно вдячний генеральному директору WA Джону Ріджену, котрий з величезною увагою і підтримкою поставився до того, з чим спортсмени вступили у діалог. Організатори етапів Діамантової ліги на «ура» сприймали наші пропозиції, яким чином можна перетворити традиційні і консервативні легкоатлетичні змагання на справжнє шоу.

– Нас турбують не лише метальники молота, а й багатоборці. Всі види легкої атлетики мають бути рівними. Ми розуміємо, що не кожен стадіон дозволяє проводити на своєму полі змагання з метання молота. Але є міста, котрі не лише можуть, а й хочуть приймати змагання молотобійців.


– Ви навіть не уявляєте скільки! Чимало запитів стосувалося безпеки виступів на турнірах в умовах пандемії в цілому чи використання легкоатлетичних снарядів зокрема. Ви, мабуть, неодноразово бачили, як атлети слинять руки перед спробою, аби забезпечити краще зціплення зі снарядом. Здавалося б, які можуть виникнути запитання, коли цей снаряд його особистий. Однак, за правилами змагань, якщо снаряд знаходиться в секторі, ним може користуватися будь-хто із учасників. Тому ми внесли пропозицію, аби кожен метальник міг виступати лише з особистим снарядом. Невеличке нововведення, а ефект у призупиненні поширення вірусу суттєвий.

Разом ми – сила!

– Аби стати членом асоціації елітному легкоатлетові достатньо зайти на наш сайт і зареєструватися, процедура проста й доступна. Там же можна побачити структуру нашої організації. Ми створили своєрідні департаменти, які відповідають групам дисциплін або континентам. Базуючись на тому, що хвилює атлета, він може зателефонувати або написати тому чи іншому представникові підгрупи. Якщо вони не можуть допомогти на своєму рівні, передають запит до Ради асоціації, яка активно підключається до роботи і намагається залучити до знайдення рішення більш профільних фахівців.


– Наприклад, у моєму місті чи навіть в усьому штаті оголосили повний локдаун, і всі тренувальні місця закрилися. Як атлет Сполучених Штатів я можу звернутися до представників асоціації в Америці, а як стрибун потрійним можу написати лист голові департаменту стрибків, мовляв, SOS, терміново потребую інформацію, де ще можна продовжувати підготовку до сезону. І представники підструктур починають діяти, звертаючись до Ради асоціації чи запитуючи порад у своїх атлетів. Як показує практика, останні відгукуються залюбки.


– Ми зробили б все можливе, аби допомогти атлетові у такій ситуації. З чимось подібним ми вже зіштовхувалися. Є спортсменка з Ізраїлю, чий олімпійський фінал припадає на день, коли вона, відповідно до свого віросповідання, не може ані тренуватися, ані тим паче змагатися. Я не кажу, що саме ми вирішили її проблему, але ми звернулися до Міжнародного олімпійського комітету з проханням посприяти. В цьому і є сила нашого єднання.


– Найцікавіше, що ми навіть не просили про фінансову допомогу. Але люди, котрі добре розуміються на тому, що я хочу побудувати, самі запропонували зробити перші пожертвування. Я був здивований, коли декілька осіб зателефонували мені зі словами: «Твоя мрія не протримається довго на плаву без сторонніх вливань». Я безмежно вдячний усім і кожному за підтримку. Ми не прибуткова організація, не отримуємо зарплатню і нічого не кладемо до своїх кишень. Уже зараз ми маємо фонд стипендій і грантів, який ділимо між легкоатлетами, котрі втратили не лише доступ до тренувальних арен, а й спонсорську підтримку. Всі отримані нами пожертвування миттєво йдуть на забезпечення безперервного підготовчого процесу атлетів.


– Найголовніше – це пошук рішень для проведення безпечних змагань. Без турнірів атлети просто не матимуть можливості кваліфікуватися на Олімпійські ігри в Токіо. Також ми повинні продумати, як забезпечити всім рівні умови для потрапляння до рейтингу Світової легкої атлетики, адже сьогодні в одному куточку земної кулі атлети можуть змагатися, і досить часто, а в іншому – не мають жодного турніру. І, звісно, не забуваємо про метання молота і багатоборство. Ми щиро віримо в те, що ці види стануть частиною Діамантової ліги. Насамкінець ми невпинно працюватимемо над тим, аби залучити до Асоціації ще більше членів, поширюючи інформацію про те, хто ми і за що ми боремося.