До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Засновник:
Національний олімпійський комітет України

Одесит із «токійською перепусткою»

Микола Буценко
Збірна України з боксу вступила у вирішальну фазу підготовки до найважливіших стартів, вінцем яких будуть Олімпійські ігри в Токіо. Чоловічу команду ми застали на зборах на базі в Кончі-Заспі останнього дня підготовки – напередодні від’їзду спортсменів на турнір закордон. Час було розраховано до хвилин: тренування, вечеря, дорожні збори, сон...

Одразу помітили, що всі наші «перші номери» на місці і в повній бойовій готовності, у тому числі Олександр Хижняк і Дмитро Замотаєв. Але з усіх лідерів – з огляду на обмеженість у часі – для бесіди треба було вибрати одного. Пожертвувати заради бліцінтерв’ю невеликою частиною своєї розминки з дозволу головного тренера збірної Леоніда Лоївського і особистого наставника Валерія Даниленка погодився Микола Буценко.

Буценко є одним з найдосвідченіших боксерів у нашій збірній. А розпочинав займатися цим видом спорту він у рідній Одесі під керівництвом свого батька. Серед його наставників був також Андрій Синепупов – перший український чемпіон світу з боксу серед професіоналів.
Востаннє ми розмовляли з одеським боксером влітку 2019-го після виступу на Європейських іграх у Мінську, де він завоював титул віцечемпіона.
І ось майже за півтора року ми знову розмовляємо з Буценком – уже в стінах рідного залу олімпійської бази.

Ми дізналися, що команда вирушає на турнір закордон. Яке значення він має для вас і ваших колег?

– На нинішніх зборах готувалися до дуже престижного традиційного турніру вищої категорії в Болгарії «Странджа-2021». «Странджа» стане одним з провідних етапів для збірних у підготовці до ліцензійних змагань на Олімпійські ігри в Токіо.
Для нас це перший міжнародний старт цього року.

Пандемія і карантин у всіх видах спорту, у тому числі в боксі, внесли істотні зміни до графіка відбіркової боротьби на Олімпійські ігри в Токіо. Більшість ліцензійних турнірів було відтерміновано. Проте вам вдалося – поки єдиному з команди – здобути олімпійську путівку. Це удача, щасливий випадок?

– Певною мірою пощастило. На Ігри в Токіо я відібрався в середині минулого березня на ліцензійному турнірі в Лондоні. В 1/8 фіналу переміг вірменського боксера Артура Базеяна, вийшов до чвертьфіналу і цим забезпечив собі участь в Олімпіаді. І буквально одразу після цього – після третього змагального дня – турнір було припинено через пандемію. Я єдиний з нашої команди встиг проскочити.

Ми звернули увагу, що ви, здається, абсолютно не набрали вагу порівняно з роком проведення Європейських ігор у Мінську. Що для цього робили?

– Жодних зусиль не докладав. Хоча коли оголосили карантин, було трохи складно, відчував певний дискомфорт. Але людина, тим паче спортсмен, до всього звикає і адаптується. У дієтах не було необхідності, вагу тримав і тримаю свою – 57 кг, у цій категорії виступатиму в Токіо. Тренуватися не припиняв.

Часто спортсмени, готуючись до найважливіших стартів, намагаються не випускати з поля зору своїх опонентів, аби потім, на змаганнях, не отримати «сюрпризів». Ви теж стежите за тим, що робиться в стані суперників?

– За суперниками не стежу, навіть у думках немає ними цікавитися. Думаю, що в цьому немає ніякого сенсу. Треба просто готуватися за своєю програмою. А Олімпійські ігри все розставлять по своїх місцях.

У вас ще залишаються великі плани в аматорському боксі. Проте чи з’являлися думки про майбутнє, можливий перехід у професіональний спорт? Чи є в планах таке продовження кар’єри?

– Ні, такі думки в голову не приходили. Поки що в аматорському боксі намагатимуся показувати високі результати і досягати цілей, які ставимо з тренерами.

Напевно, більшість атлетів мають свої кумири в спорті, приклади, на які намагаються рівнятися. Хто для вас є такими особистостями?

– Думаю, що в цьому не буду оригінальним. Для мене, як і для багатьох інших боксерів, прикладами є наші співвітчизники – Василь Ломаченко й Олександр Усик. Вони вже сьогодні є без перебільшення легендами. Їхні успіхи і в аматорському, і в професійному боксі вражають. На цих спортсменів рівняються не тільки у нас, а й у цілому світі.

Коли, попрощавшись з Миколою Буценком, ми залишали зал, встигли перемовитися і з головним тренером збірної. Леонід Лоївський сказав: «Сьогодні всі наші думки і цілі пов'язані з майбутньою відбірковою боротьбою. Сподіваємося і віримо, що ліцензій у нас буде більше. Маємо цілий ряд боксерів, котрі здатні успішно пройти відбір і завоювати ліцензії. Вирішити це завдання їм цілком під силу. Будемо старанно працювати для цього».
P.S. Коли номер «ОА» готувався до друку, в Софії завершився турнір «Странджа-2021». Українська збірна завоювала шість медалей. Золоту нагороду виборов Олександр Хижняк (вагова категорія 75 кг). «Срібло» у чоловіків здобули Євген Барабанов (69 кг) і Цотне Рогава (понад 91 кг), у жінок – Ганна Лисенко (69 кг). Бронзові медалі на рахунку Максима Коца (81 кг) і Юлії Циплакової (57 кг). На жаль, не мав можливості поборотися за медалі турніру Микола Буценко. У дебютному поєдинку він зазнав розсічення, і лікарі не допустили спортсмена до наступних боїв.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!

Ігор
ЧЕМЕРИС

Фото
Дмитра ПУТІНЦЕВА