«Тренер у мене вірить, і це надає впевненості»

Восени 2019 року Ірина МАЛОВІЧКО здобула ліцензію на виступ на Іграх-2020 в Токіо у змаганнях зі стендової стрільби. Вихованка олімпійського чемпіона Миколи Мільчева стала першою українською спортсменкою, яка завоювала право участі в Олімпіадах саме на круглому стенді. Про особливості підготовки до своїх дебютних Ігор спортсменка розказала в інтерв’ю «ОА».


- У мене не було варіантів. Привів у стрільбу тато, котрий теж займався цим видом спорту. В стрільбі головне – психологічний аспект. Дуже цікаво боротися із собою, подобається перемагати: почуваюся окриленою. Такого відчуття, на мою думку, не отримаєш у жодній іншій сфері життя. І мені дуже подобається атмосфера, наша команда.

Щасливе Євро

- На кожному змаганні очікую від себе високого результату. Я серйозно ставлюся до підготовки. Не завжди виходить показати максимум, однак саме на чемпіонат Європи в Італії покладала великі надії. На мій погляд, цей стенд мені підходить найкраще з усіх. На чемпіонаті я зібралася і реалізувала свій потенціал.


- Усе сприяло успішному виступу. Мене абсолютно не хвилювало, що відбувається навколо. Старалася не накручувати себе, не думати, що я лідер. Мене неможливо було збити зі шляху до мети. Трохи не вийшла остання серія, далося взнаки колосальне навантаження. Якби розбила на одну мішень більше – 122, це був би мій особистий рекорд. Але я і так повторила рекорд України, вперше під час міжнародного змагання.


- Микола Миколайович мене привітав, щойно турчанка пішла зі стенду. «Іринко, ми їдемо на Олімпіаду», - закричав він. Тренер дуже зрадів. Знаю, що він пишався в той момент і мною, і собою, адже робота була проведена колосальна. Він у мене вірить, і це надає мені впевненості.

Принципи підготовки

- Звісно, дуже важлива складова успішного виступу – психологічна стійкість. Є такий стрілецький вислів: «На тренуваннях треба стріляти, як на змаганнях, а на змаганнях – як на тренуваннях». Але останнє не завжди виходить. Мені дуже важко стріляти наприкінці року, коли вже психологічно виснажена і складно справлятися з нервуванням. Хочу загартувати себе до Олімпійських ігор.

Непередбачуваний 2020-й

- Що стосується спортивної сторони відтермінування Ігор, мені воно на руку: маю більше часу, щоб якомога краще підготуватися до своєї першої Олімпіади, а також пристосуватися до нової рушниці.
Рік вийшов неоднозначним. Після того, як у березні оголосили карантин, деякий час проводила тренування вхолосту, тобто на відпрацювання техніки, а також підтримувала фізичні кондиції в домашніх умовах. Приблизно на два місяці випали з тренувального процесу – не можна було стріляти. Для нас, стрільців, це дуже великий термін. Зазвичай ми відпочиваємо лише місяць після завершення сезону.
Після відновлення тренувань мені не давали високого навантаження, адже не знали, коли відбудуться перші національні змагання. На них я поїхала з новою рушницею «Перацці». Микола Миколайович запропонував одразу з офіційних стартів розпочати звикати до неї, напрацьовувати змагальний досвід.
Зрозуміло, що спочатку не виходило. Була засмучена, але розуміла, що результат прийде згодом, адже рушниця справді дуже хороша. У цілому змагальний сезон, який тривав три місяці, минув не дуже добре. Усвідомила, як стріляти з нової зброї, уже наприкінці спортивного року, коли розпочався регулярний тренувальний процес.

- Коли ти виходиш на свій майданчик на стенді, у тебе є певний таймінг, усе відбувається, можна сказати, на автоматі, і мають значення навіть зайві двадцять грамів, адже м’язи звикли до певної роботи. А що говорити, коли вага нової рушниці аж на 200 грамів більша, ніж попередньої. Мені спочатку було важко навіть носити її, не говорячи вже про стрільбу. Нюанси в поведінці рушниці треба було дуже ретельно вивчити у тренувальному процесі, перш ніж вона почала приносити результат. На змаганнях теж усе буде по-іншому, ніж на тренуваннях, де є можливість експериментувати, адже немає відповідальності за результат.

На шляху до Токіо

- 2000-го мені було сім, і я не дивилася Олімпійські ігри. Але знала, що Мільчев виграв, мої батьки дуже раділи його перемозі. Святкування з цього приводу пам’ятаю дуже добре. Батько записав трансляцію зі змагань на касету після якогось фільму, і потім, коли вже займалася стрільбою, я передивлялася переможний виступ Миколи Миколайовича.
Навряд чи я собі уявляла повною мірою, як це – виграти Олімпійські ігри. Бачила, як люди цілують землю після перемоги, плачуть від щастя, як буквально божеволіють від емоцій. Олімпіада стала для мене великою метою і мрією, тим більше що олімпійський чемпіон знаходиться поруч зі мною і може передати свій переможний досвід.


- Він іноді розповідає про свій олімпійський досвід. Я приблизно розумію, як усе відбувається на Іграх, але поки сама не побуваю там, складно щось говорити. Моє завдання – максимально підготуватися: фізично, технічно і психологічно.
Якщо ти потрапив на Ігри, маєш використати свій шанс, він же тебе не просто так був даний. Ти маєш бути достойним учасником Олімпіади, зробити все від тебе залежне, аби виправдати надії, які на тебе покладають, щоб не було соромно за свій виступ.


- Я зроблю все можливе в тренувальному процесі і намагатимуться стрибнути вище на змаганнях. Націлююсь на достойний результат.