Гойдалки лідерок і ностальгія за «лебедями»

У художній гімнастиці складно знайти більш впертих людей, ніж родина Дерюгіних. І черговий тому доказ – проведення їхнього іменного турніру, Кубка Дерюгіної, в часи пандемії. Пів року гімнастичний світ сидів на карантині, що розпочався в березні – якраз за кілька днів до того, як мали стартувати ці традиційні змагання. І от після місяців старань Ірини Дерюгіної й Іриші Блохіної київський Палац спорту таки прийняв перший міжнародний турнір від початку карантину. Коронавірусні ризики не спинили навіть 88-річну Альбіну Дерюгіну, котра завітала на свій іменний 25-й Кубок.

Через складність перетину кордону в змаганнях взяли участь представниці лише 15 країн, і за серйозних конкуренток наша збірна мала тільки спортсменок з Білорусі в індивідуальних вправах та Ізраїлю у групових. Гімнастки виступали перед напівпорожніми трибунами: задля безпеки вхід дозволили лише учасницям й деяким запрошеним гостям.
Найбільш готовою до цих змагань несподівано виявилася 16-річна Вікторія Онопрієнко. Українка на 0,05 бала обіграла білоруску Аліну Гарнасько й уперше стала абсолютною чемпіонкою Гран-прі (92,55 у сумі). Перший же вихід Вікторії під трек «Місія нездійсненна» з обручем став наче трейлером до всього її шляху на Кубку й дав зрозуміти, що ця дівчина заряджена на серйозну боротьбу та має в арсеналі не лише художність ліній, а й точну роботу з предметом. Також вона стала найкращою у фіналі з обручем (23,65) і другою у вправі зі стрічкою (21,8).
Онопрієнко визнає, що конкурувати з іншими українками у відборі на Олімпійські ігри буде «ду-у-уже складно». Незважаючи на досить слабкий старт, у них ще є вдосталь часу, аби відновити бойову форму до Токіо. Тогорічну бронзову призерку чемпіонату світу, драматичну й експресивну Владу Нікольченко гойдало від 5-го місця в багатоборстві й катапультування обруча за межі килиму до впевненого «золота» у фіналі з булавами (25,6). Єва Мелещук здобула «срібло» в обручі (22,65) й «бронзу» в м’ячі (24,2). Тим часом наймоторніша гімнастка збірної Христина Погранична, котра велику частину карантину присвятила підготовці до ЗНО, мала труднощі з новими вправами, а фінального дня ще й підвернула ногу на «циркулі».
Гарнасько та її партнерка по команді Анастасія Салос, які поступилися Онопрієнко в багатоборстві, врешті вибороли 9 з 15 медалей, показавши майстер-клас з дрібної роботи з предметом. Після такої перерви в них також не обійшлося без помилок. Анастасія пояснила це тим, що «були сумніви у вправах, адже довелося заново згадувати, що таке емоції від змагань».
У міжнародному турнірі перемогу здобула українка Ніколь Красюк, а юніорські титули розділили наші Меланія Тур з її бездоганними лініями і Каріна Сидорак, котра відсвяткувала на турнірі 14-й день народження. За стилем Каріна, напрочуд динамічна й харизматична гімнастка, нагадує свою львівську колежанку Пограничну. Як і Христя, вона вже переїхала до Києва й займається в Школі Дерюгіних.
Найбільш очікуваною була поява «груповичок». Українки ще жодного разу не виступали цьогоріч, але на першому ж турнірі перемогли у всіх трьох видах програми й одразу поставили високу планку для оцінок: дійшли до 34,85 у м’ячах (складність – 26,4!) і 33,55 – в обручах і булавах (25,7). Останні, до слова, – на музику з «Лебединого озера». Проте нинішні правила, що заохочують невпинну гонитву за складністю, не дають цим «лебедям» зрівнятися ні з шедевром італійок з обручами дворічної давнини, ні з нашою ж класикою – п’ятьма стрічками 2000-х.