До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Засновник:
Національний олімпійський комітет України

«Поміняти б місцями фінали!»

Олександр Феденко
Сідней для вас був, наче в іншому житті, чи, навпаки, ніби вчора, і пам’ятаєте усе в найменших подробицях? - починаємо розмову зі срібним призером Ігор ХХVІІ Олімпіади, чемпіоном (1998, 2001) і віцечемпіоном світу в командній гонці переслідування на 4000 м (1997), віцепрезидентом Федерації велосипедного спорту Черкаської обл. Олександром Феденком.

- У нас була єдина мета, і заради неї кожен був готовий викладатися максимально. Але в суперники по півфіналу нам дісталася збірна Великобританії. Щоб її здолати, довелося встановити світовий рекорд. Але менш ніж за годину у фіналі його побила збірна Німеччини. Щоб в такій дисципліні, як командна гонка, було встановлено два світових рекорди впродовж години - я такого не пам’ятаю. Німці до вирішального заїзду підійшли значно свіжішими, ніж ми, адже фактично не зустріли у своєму півфіналі опору від команди Франції. А ми віддали усі сили у боротьбі з британцями.
Якби можна було повернутися на двадцять років назад, що я змінив би? А що тут зміниш?! Якби ми програли у півфіналі, то в кращому разі боролися б за третє місце. А так після перемоги над британцями медаль нам була гарантована. Єдине, що я із задоволенням поміняв би місцями олімпійський фінал з фіналом чемпіонату світу, де ми німців обіграли. Адже олімпійське «золото» ні з чим не зрівняється, навіть з титулом чемпіона світу.
На велосипеді катаюся дуже рідко, на жаль. Коли виступав, то важив 65 кг, а зараз вже під 100. Бажання ніби й є, але часу бракує. Та і якщо так подумати, то накатався вже я за все життя.
А от Симоненко у цьому плані молодець! Він, на відміну від мене, щодня сидить на велосипеді. І одного разу влітку вирішив зробити сюрприз і без попередження приїхав до мене в Черкаси з Кропивницького. 120 кілометрів, на хвилиночку. Ми попили чаю, і він поїхав назад тим самим шляхом.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!