«Найбільш небезпечний суперник»
- Олімпійська Арена №9-2020
- Інші публікації
Що насамперед спливає у пам’яті, коли мова заходить про срібний виступ української команди на Олімпіаді в Сіднеї? - запитуємо у віцечемпіона Ігор ХХVІІ Олімпіади, чемпіона світу в командній гонці переслідування на 4000 м (2001), а нині начальника управління фізичної культури та спорту Вінницької облдержадміністрації Сергія Чернявського.
- Відчуття, коли після заїзду з британцями, де ми встановили світовий рекорд, нам повідомили, що менш ніж за годину відбудеться фінал. Було зрозуміло, що ми не встигнемо відновитися, адже сорок хвилин необхідно лише для того, аби підготуватися до заїзду. Але ми з хлопцями домовилися зробити усе, щоб не вдарити обличчям у бруд. І навіть якщо посядемо друге місце, виступити гідно. І ми справді два з половиною кілометри з чотирьох їхали практично нарівні з суперниками. Звичайно, було прикро, що не вдалося перемогти, адже нашою метою було «золото» Олімпіади! З німцями після старту ми усе обговорили, згадали наші попередні зустрічі й розійшлися друзями, так би мовити. Вони визнали, що вважали найбільш небезпечними суперниками на Олімпіаді не британців, а саме українців. І це було приємно.
Нині мінімум двічі на тиждень проїжджаю кілометрів по 60. По-перше, корисно змінювати картинку, по-друге, це дозволяє тримати себе у формі. З товаришами по сіднейській команді ми періодично спілкуємося і з радістю зустрічаємося при нагоді.
Не в останню чергу завдяки статусу віцечемпіона Ігор, а також тому, що знаю спорт зсередини, я став начальником управління фізичної культури та спорту Вінницької облдержадміністрації. І знову ж таки завдяки моєму імені, а також тому, що я в минулому спортсмен високого класу, тренери, атлети і представники федерацій ставляться з повагою до моїх рішень і радяться.