Тандем олімпійців
- Олімпійська Арена №7-2020
- Інші публікації
Сергій Чернявський і Павло Хникін в інтерв’ю «Олімпійській арені» розповіли про свої здобутки й плани, а також пригадали власні славні спортивні перемоги.
Для виходу до фіналу довелося встановити світовий рекорд
Сергію Володимировичу, нагороди велосипедистів у Сіднеї були прогнозованими?
– Так, від нас цього всі очікували. Навіть більше: медаль мала бути золотою! У півфіналі їхали разом із командою Великобританії. Для виходу до фіналу довелося встановити світовий рекорд, адже суперник був дуже сильним. Виклалися в цьому заїзді максимально. Тим часом в іншому півфіналі суперниками збірної Німеччини були французькі спортсмени, набагато слабші. І німці, не квапившись, просто «розім’ялися».
Але головне те, що фінальний заїзд стартував вже через 50 хвилин після півфіналу. Враховуючи, що нормальна розминка, підготовка спортсменів до чергової гонки має тривати 40 хвилин, ми не змогли відновитися.
Сергій Чернявський
- Срібний призер Олімпійських ігор 2000 р. з велоспорту.
- Чемпіон світу 1998 та 2001 рр.
- Рекордсмен світу.
- Переможець і призер етапів Кубків світу 1998-2004 рр.
- Чемпіон України 1992-2004 рр.
- Заслужений майстер спорту.
Чим ви займалися після завершення кар’єри спортсмена?
– Служив в армії. Займався підприємництвом, а також очолював федерацію велоспорту Вінницької області. Восени 2014-го мене запросили до облдержадміністрації і запропонували посаду начальника управління сім’ї, молоді та спорту.
Які результати роботи можете записати собі до активу?
– Кошти на проведення спортивних заходів і навчально-тренувальні збори вінничани тепер отримують наперед, а не чекають їх повернення місяць-два. Суттєво покращилася й матеріальна база галузі. На це щороку витрачаємо близько 10 млн гривень. Забезпечили обласні ДЮСШ і спортивні організації сімома автомобілями. Для членів збірних Вінниччини закуповуємо спортивну форму й інвентар. За підтримки облдержадміністрації намагаємося утримувати на гідному рівні фінансування обласних федерацій.
З 1 січня нинішнього року було призначено 30 стипендій провідним спортсменам регіону на перше півріччя. Ми сподівалися внести зміни після Олімпіади, та після її відтермінування продовжили виплати до кінця року. До речі, раніше лише п’ять ветеранів спорту отримували стипендії по 250 грн, зараз 15 особам виплачують по тисячі гривень.
Щодо чинних спортсменів, то на початку моєї роботи лише 5-7 із них отримували невеликі стипендіальні суми. Зараз розмір допомоги і кількість стипендіатів істотно зросли.
Хто з вінничан може розраховувати на участь в Олімпіаді в Токіо?
- Стрілець Олег Царьков здобув олімпійську ліцензію. Окрім нього, маємо ще чотирьох кандидатів до олімпійської збірної України: боксера і трьох веслувальників. Але відбіркові старти найімовірніше відновляться лише наступної весни.
Сергій Чернявський
Яку саме підтримку на місцевому рівні мають кандидати до олімпійської збірної?
– Олімпійці отримують все, що їм необхідно. Як приклад, для Олега Царькова ми придбали сучасну зброю, яку він замовляв. Для стрільця Олексія Денисюка, котрий виборов ліцензію на участь у Паралімпійських іграх, ми придбали необхідні пістолети і гвинтівки. Кожному веслувальнику, який претендує на Олімпіаду, закуповуємо сучасні човни.
Чи оновлюються спортивні споруди в регіоні?
– Упродовж останніх п’яти років за підтримки різних програм і коштом Державного бюджету ми відкрили в області 134 сучасних спортивних майданчики. Завершуємо реконструкцію спорткомплексу «Здоров’я» в обласному центрі. Його частину передбачається використовувати як комунальний центр для осіб з інвалідністю «Інваспорт».
На території Вінницького педагогічного коледжу за нашою ініціативою будується футбольне поле із трибунами, душовими та підсобними приміщеннями. Триває реконструкція стадіонів у Калинівці й Немирові. Плануємо розпочати у Вінниці будівництво великого спорткомплексу ангарного типу, що вдвічі дешевше звичайного.
«Був одним із найгірших плавців у секції»
– 1992-го я мав шанс здобути олімпійські медалі, і використав його. Виступав у складі Об’єднаної команди під Олімпійським прапором.
Наша збірна в естафеті 4х100 м вільним стилем тоді була дуже сильною. За рік до Ігор ми встановили рекорд Європи, а на Олімпіаду поїхали ще сильнішим складом.
Я плив на першому етапі і мав завдання обов’язково завершити його переможцем. Вдалося випередити головного конкурента – американця Джона Сі Олсена. Причому він мав кращий особистий результат – 49,6 сек., а я свій найкращий результат (49,97 сек.) показав саме на цих Іграх. Але мені все ж вдалося випередити конкурента!
Я не брав участі в попередньому запливі іншої олімпійської естафети – комбінованої 4x100 м, лише у фінальному. В цьому виді програми американці були дуже сильними, і ми ніяк не могли «стрибнути вище голови». Срібна медаль нашої команди – хороший результат. Я плив батерфляєм, на третьому етапі, і виступив гідно.
Павло Хникін
- Дворазовий срібний призер Олімпійських ігор 1992 р. з плавання,
учасник Олімпіад 1996, 2000 і 2004 рр. - Багаторазовий переможець і призер етапів Кубків світу.
- Чемпіон Європи 1991 р.
- Бронзовий призер чемпіонату Європи 1993, 2000 рр.
- Багаторазовий переможець і призер чемпіонатів Радянського Союзу.
- Багаторазовий чемпіон і рекордсмен України.
- Заслужений майстер спорту.
У дитинстві одразу мали спортивні успіхи?
– До середині 9-го класу я був одним із найгірших плавців у секції, бо особливого інтересу займатися спочатку не мав: ходив, аби просто поспілкуватися із друзями. Але я зрозумів, що потрібно тренуватися більше за інших, якщо хочеш досягти успіху.
Ви рекордсмен за кількістю виступів на Олімпійських іграх. У чому секрет спортивного довголіття?
– Я рівнявся на чотириразового олімпійського чемпіона Володимира Сальникова, який був старше за мене і демонстрував хороший приклад тривалої кар’єри, хоча тоді плавці переважно залишали великий спорт у 22-23 роки. А я плавав тому, що у мене непогано виходило, жодних обмежень перед собою не ставив.
Визначають спортсменів місяця і кращих дитячих тренерів
2014 року на виборах голови обласного відділення НОК ви в доволі конкурентній і непередбачуваній боротьбі перемогли багаторічного очільника організації Федора Новіка. А ось на наступних виборах конкурентів у вас уже не було, - спортивна громадськість регіону оцінила вашу роботу.
– Коли я вперше балотувався на цю посаду, сподівався позитивно вплинути на розвиток олімпійського спорту в регіоні й посприяти покращенню матеріальної бази. Серед іншого, хотілося допомогти побудувати у Вінниці сучасний спортивний басейн (поки що цього не сталося. – Авт.). Хочу подякувати Федору Новіку за створення і розбудову нашої громадської організації та забезпечення її фінансування. Він зробив багато позитивного, а я дещо додав. Так, відділення тепер проводить обласні конкурси «Спортсмен місяця» і «Спортсмен року», переможці яких отримують грошові премії. Визначаємо та преміюємо кращих дитячих тренерів року.
Проводимо масові регіональні етапи всеукраїнських конкурсів серед спортивних журналістів і фотографів. Відділення НОК коштом обласного бюджету виплачує щомісячні стипендії чинним і потенційним олімпійцям і спортсменам.
Ми активно займаємося популяризацією масового заходу «Олімпійське лелеченя», і кількість команд-учасниць постійно зростає.