Володимир Голубничий. Найкращий скороход ХХ століття

Володимир Голубничий – корінний спартаківець. Навіть у часи олімпійської слави не погоджувався стати до лав інших спорттовариств, де пропонували і більші зарплати, і кращі умови для тренувань. На пропозиції відповідав, що дорога й асфальт однаково легкодоступні: ними тільки треба пройти пішки. Упродовж своєї спортивної кар’єри сумчанин виступив на п’яти Олімпіадах. 1960-го в Римі й 1968-го в Мехіко він здобув «золото», у Токіо-1964 фінішував бронзовим призером, у Мюнхені-1972 – срібним. Його називають найкращим скороходом ХХ ст. 2012 р. українця разом з іншими 24 легкоатлетами сучасності обрали до Зали слави Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій у Барселоні.

На своїй першій Олімпіаді 1960 року спартаківець на перемогу особливо не розраховував. Але так сталося, що досвідчених скороходів з команди Радянського Союзу дискваліфікували за порушення правил. На дистанції залишився тільки Голубничий. Сумчанини не розгубився і одразу пішов у відрив. Стадіон на мить затих, побачивши маловідомого атлета, котрий впевнено набижався до фінішу, а потім вибухнув оваціями. Щоправда, розслабившись наприкінці, Володимир ледве не прогавив ривок австралійця, довелося максимально відпрацювати останні метри дистанції.
Друге «золото» на Іграх-1968 у Мехіко Голубничий виборов ціною неймовірних зусиль. Він увійшов на стадіон першим, позаду був ще один наш скороход Микола Смага, за ним – мексиканець Хосе Педроса. Відрив від останнього був чималий, але після того, як він вийшов із тунелю до стадіону, Педроса обігнав Смагу, відстань між ним і лідером скоротилася до мінімуму. Кажуть, що у тунелі він перейшов на біг, бо відіграти солідний гандикап на такому короткому відрізку дистанції, дотримуючись правил, фактично неможливо. А арбітри на це закрили очі. У підсумку сумчанина із місцевим спортсменом розділили всього півтори секунди.
Трапився у Мехіко і смішний випадок. На старті дистанції наш атлет з американським скороходом Рональдом Лердом збився з дистанції. На другому кілометрі пропустили поворот і пішли в іншому напрямку. Довелося повертатися і наздоганяти пелотон.
Голубничий був головним претендентом на «золото» і на Токійській Олімпіаді-1964, але не розрахував з тренером процес акліматизації. На дистанції погано почувався, навіть на мить «відключився», так що здобута бронзова нагорода – хороший результат за таких умов.
Упродовж кар’єри Голубничий покладався на свій організм і його ресурс – це і допомогло йому бути довгожителем у такому надзвичайно тяжкому виді спорту. Він, навіть перетнувши межу у 50 років, демонстрував пристойні результати серед ровесників. 1991-го з новим світовим рекордом переміг на дистанції 5 км у віковій групі 55-59 рр. і став володарем золотої медалі за командну перемогу на дистанції 20 км на IX чемпіонаті світу з легкої атлетики серед ветеранів у Турку.