До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Засновник:
Національний олімпійський комітет України

Разом до нових звершень

Герої спортивного року
Уперше в Україні героїв спортивного року вітали 14 років тому. Відтоді склалися певні традиції, ритуали. Ніби написано сценарій нескінченного серіалу, в якому змінюються дійові особи, але завжди є своя інтрига, кульмінація. І завжди – незмінний хеппі-енд.

У цьому серіалі немає негативних епізодів, хоча у підтексті кожного вистачає драматичних моментів, гостросюжетних сцен. І все це обумовлено лейтмотивом: щоб стати героєм, треба перевершити себе самого.
Наскрізна лінія свята вмістилася нині в єдиному, але дуже багатовекторному понятті – РАЗОМ. Про це говорив Президент України, вітаючи спортсменів і обіцяючи, що вони матимуть державну підтримку: для цього й було відновлено Міністерство молоді та спорту, яке очолив олімпійський чемпіон Вадим Гутцайт.
Коли починається етап визначення лауреатів року, свої внески в цю відповідальну місію роблять експерти НОК і профільного міністерства, до них приєднуються провідні спортивні журналісти, а остаточне рішення належить членам Академії спорту, котрі таємним голосуванням визначають з трійки номінантів переможців. Як і у спорті, нерідко претендентів розділяє якийсь дріб’язок.
Зірок спорту знають тисячі людей, пишаються досягненнями співвітчизників, на честь котрих лунає Гімн країни. Отже, сприймають перемоги не як суто індивідуальні звершення, а скоріше як яскравий здобуток на славу Вітчизни. Це все на видноті. А що там, за лаштунками слави? А там – праця, багаторічна, наполеглива. І з першого кроку цією стежиною ведуть майбутню зірку наставники.
Першими на цьогорічному святі вітали тренерів. Так, саме тим, хто вів своїх вихованців до слави, було надано пріоритет.
Юрій Марченко може пригадати, як уперше побачив Ольгу Харлан. Вона була схожа на ляльку Барбі, яку нині, виготовлену на честь його учениці можна буде побачити в колекціях дівчаток з усіх континентів. І вже майже два десятиліття тренер і спортсменка крокують разом.
Світлана Кузнецова і Геннадій Білодід – то інша історія спортивного серіалу. Вони батьки зірки дзюдо Дар’ї Білодід. Але на татамі – тренери. І цей родинний тріумвірат разом у праці й у хвилини слави.
Володимир Шацьких – особистий тренер Жана Беленюка. Не він давав перші уроки боротьби хлопчикові, але саме він нині торує разом із Жаном шлях, долаючи всі його виклики.
То кого ж названо найкращим тренером року? Заповітний конверт розкриває Олена Говорова: «Світлана Кузнецова і Геннадій Білодід!»
По-різному складається той шлях. І як багато важать для юного спортсмена слова підтримки, сповнені вірою в те, що за першими успіхами будуть наступні. Мабуть, саме тому нинішнього року запровадили нову номінацію – «Зірка, що сходить». Злет нашого земляка Олексія Середи цілком заслуговує на визначення феноменального. Йому 13 років виповнилося під час чемпіонату Європи в Києві, на якому він творив свої дива. Олексій став переможцем континентальної юніорської першості в індивідуальній програмі, додавши ще й «срібло» за виступ у синхроні. А далі – справжній фурор на дорослому чемпіонаті світу, де він двічі посів 4-те місце: в індивідуальних і синхронних стрибках, а ще завоював ліцензію на участь в Олімпіаді-2020.
Дар’я Снігур – тенісистка. Свою найвизначнішу нагороду 17-річна спортсменка здобула на турнірі Великого шлема у Вімблдоні в одиночному розряді серед юніорів на очах 12 тисяч уболівальників, котрі заповнили трибуни центрального корту під час фінального матчу.
Назар Чепурний – гімнаст. У торішній колекції 17-річного спортсмена – медалі всіх «кольорів» чемпіонату світу серед юніорів, три золоті й одна срібна відзнака ХV літнього Європейського юнацького олімпійського фестивалю.
Героєм оголосили Олексія Середу. І це рішення викликало найбурхливішу реакцію переповненого залу.
В номінації «Спортивна слава України» лауреатів щороку визначає Українська академія спорту. Нині вона надала пріоритет представникам ігрових видів спорту – Наталі Климовій і Володимиру Іванову.
Наталія Генріхівна Климова – олімпійська чемпіонка з баскетболу 1976 року, дворазова чемпіонка світу, триразова чемпіонка Європи. Свою першу медаль завоювала у 18 років, коли в складі команди стала переможницею першості Європи серед юніорів. Пішовши з майданчика, стала викладачем.
Володимир Тимофійович Іванов – чемпіон Олімпіади-1968 з волейболу, чемпіон Європи, бронзовий призер чемпіонату світу. Якби комусь спало на думку, що майже у 80 років (а ювілей буде у вересні) можна дати собі перепочинок, то це б було великою помилкою. Іванов – рушійна сила ветеранського волейболу України й не тільки. Він незмінний перший віцепрезидент Української асоціації ветеранів спорту.

Володимир Бринзак, Вадим Гутцайт, Дмитро Підручний, Віктор Корж, Сергій Бубка

У номінації «Найкраща команда з ігрових видів спорту» перемогла юнацька збірна з футболу, яка на чемпіонаті світу серед гравців віком до 20 років завоювала золоті медалі і стала єдиною командою, що не програла на турнірі жодного матчу. Приймаючи відзнаку, тренер збірної Олександр Петраков сказав:
– На подібних святах ми нечасті гості, однак мріємо знову опинитися тут як учасники Олімпійських ігор.
Надзвичайно складно, думаю, довелося «академікам» вирішити, хто з тріо претендентів на звання «Олімпійська надія України» є най-най-най…
Ми пишаємося нашими біатлоністками. Вітаючи їх, мимохіть задаємося запитанням: а хто за ветеранами? Торік почули гучну відповідь: Катерина Бех стала дворазовою чемпіонкою світу серед юніорок. Подібного результату – золотого дублю на змаганнях такого рангу – нашим співвітчизницям ще не вдавалося досягти.
17-річна Софія Лискун на чемпіонаті Європи зі стрибків у воду, що відбувся торік у Києві, стала чемпіонкою.
І ще одна претендентка – Ярослава Магучіх. Нині це ім’я популярне не лише в Україні. Срібна призерка чемпіонату світу зі стрибків у висоту, володарка світового рекорду серед спортсменів до 20 років, вона Європейськими олімпійськими комітетами названа найкращою юною спортсменкою континенту. А ще на урочистій церемонії відзначення кращих легкоатлетів світу її оголосили «Висхідною зіркою». Цьому посприяло й «золото» етапу Діамантової ліги, який проводився у Досі: до речі, стала першою чемпіонкою у такому юному віці в історії цих змагань.
На звання «Сенсація року» претендували і Олексій Середа, і Марина Бех-Романчук, але їх перевершив Дмитро Підручний. Бо, перемігши в гонці переслідування на чемпіонаті світу-2019, він став першим українським чемпіоном світової першості серед чоловіків-біатлоністів.
Вітчизняний паралімпійський спорт не одне десятиліття приголомшує досягненнями своїх атлетів.
П’ятиразовий переможець і срібний призер чемпіонату світу з плавання серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату Максим Крипак. Чемпіон Європи з футболу серед спортсменів з порушенням слуху в складі збірної України. Кращий воротар чемпіонату, кращий гравець серед спортсменів з інвалідністю УАФ Дмитро Українець. Марина Піддубна – володарка двох золотих, двох срібних і однієї бронзової нагороди чемпіонату світу з плавання серед спортсменів з порушенням зору – тотально незряча. Вона стоїть на сцені така тендітна, така на вигляд беззахисна. Але ж – видатна спортсменка, а це означає, що є сила духу, здатна подолати насамперед випробування долі, а далі й суперників. Президент Паралімпійського комітету України Валерій Сушкевич, представляючи номінантів, з особливо теплотою знайомив з Мариною.
Спорт багатогранний. Так, ми пишаємося олімпійськими чемпіонами, бо саме цей титул – вершина спортивних досягнень. Але скажіть, чи не заслуговують на подібне ставлення й ті атлети, чий вид спорту не включений до переліку олімпійських? Хіба від того звання чемпіона світу, континенту менш вартісне?
35-річний Олексій Бичков – справжня світова легенда пауерліфтингу. Торік уп’яте став чемпіоном світу, утретє – чемпіоном Європи, а у встановленні світових рекордів змагається сам із собою.
Півжиття, 12 років, ішов Віталій Дубина до здобуття звання чемпіона світу. Нині 25-річний кікбоксер володіє усіма можливими титулами вагової категорії до 71 кг.
Анастасія Сапсай – чемпіонка світу з самбо. До Сеулу, де відбувалися ці змагання, приїхала чемпіонкою ІІ Європейських ігор, срібною призеркою чемпіонату Європи.
– Що таке спортивна перемога? – запитав Олексій Бичков, тримаючи в руці статуетку переможця номінації. – Це величезний механізм, у котрому кожна ланка виконує свою роль. І тільки усі разом забезпечують безперебійний рух усього механізму.
Найкращою збірною командою серед трьох номінантів було визначено чоловічу дружину фехтувальників на шпагах. Їм протистояли бронзові призерки чемпіонату світу в естафетній гонці з біатлону та багаторазові призерки чемпіонату світу з артистичного плавання. Але досягнення шпажистів – срібних призерів чемпіонату світу – виявилося вагомішим. Минуле подібне сходження було зафіксоване 2015 року. Зі складу тієї команди залишилися Богдан Нікішин і Анатолій Герей.
Є серед номінацій церемонії «Герої спортивного року» особлива – «Народний вибір». І визначається вона за підсумками інтерактивного голосування, до якого пропонували цього разу імена Жана Беленюка, Дар’ї Білодід, Дмитра Підручного, Ольги Харлан. Найбільше голосів було віддано Ользі. Вона, розпочавши сезон пізніше за суперниць через потребу завершити реабілітацію і відновитися, не лише наздогнала тих, кому довелося дати гандикап, а й перевершила. Шаблістка вшосте стала чемпіонкою Європи, виборола четверту золоту медаль чемпіонату світу в особистому заліку й шосту загалом. Додала до цього три медалі Кубків світу: по одній різного гатунку – і титул переможниці загального заліку. Інші титули протягом сезону-2019 й не розігрувалися.
І фінальний акорд свята: визначення найкращої спортсменки й найкращого спортсмена року. На сцену піднімаються Сергій Бубка і Вадим Гутцайт. Не як президент Національного олімпійського комітету і щойно призначений міністр спорту. Ведучі представляють їх як олімпійських чемпіонів – сьогодні це їхнє звання в пріоритеті.
На титул найкращої спортсменки року претендують Дар’я Білодід, Ярослава Магучіх, Ольга Харлан. «Академіки», зваживши заслуги номінанток, віддали перевагу Білодід. В історії світового дзюдо до неї нікому не вдавалося стати дворазовою чемпіонкою світу в 18 років. До речі, 2017-го вона була переможницею номінації «Олімпійські надії». Як бачимо, надії справджуються. Нагороду приймала мати і тренер чемпіонки Світлана Кузнецова, а сама лауреатка звернулася до присутніх за допомогою відеозапису, зробленого в Греції, де вона готується до наступних стартів.
Найкращим спортсменом року оголошено Жана Беленюка. Вдруге після 2015 року. Тоді борець уперше став чемпіоном світу. І тепер подвоїв це досягнення. Поступилися йому Дмитро Підручний і срібний призер чемпіонату світу, переможець і рекордсмен Кубка світу з плавання Михайло Романчук.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!

Валентина
ПОЖИЛОВА

Фото
НОК України