Національний олімпійський комітет України
Перемагати себе...
- Олімпійська Арена №1-2020
- Інші публікації
Чим вас привабили стрибки з трампліна?
– Почала займатися стрибками в дев’ять років у рідному Кременці. До цього в жодних інших видах спорту себе не пробувала. Зараз навіть не можу згадати деталі, як саме потрапила до секції. Моїм першим наставником був Василь Нікіфорук. Поки великих стартів у мене було не так багато. Дуже запам’ятався тогорічний чемпіонат світу серед юніорів у Фінляндії.
Спостерігати за змаганнями стрибунів з трампліна досить страшно: висота, швидкість... Напевно, і у спортсменів спочатку виникають такі відчуття. Як ви долали страхи, скутість?
– Дійсно, почуття страху в екстремальних ситуаціях – це нормальна реакція для будь-якої людини. І нас спочатку лякали висота і швидкість. Та водночас з’явився азарт і величезне бажання подолати ці бар’єри, перемогти страх.
Чи маєте в спорті ідеали, які є орієнтирами? Що в спортивному процесі для вас є головним стимулом?
– Конкретних спортсменів, котрих я могла б назвати своїми кумирами, немає. А орієнтирами для мене є спортивні вершини. Аби їх досягти, треба багато працювати. Для атлета це справжнє задоволення, як би тяжко не було.
Зазвичай, коли йдеться про стимули, спортсмени називають бажання стати чемпіоном світу, олімпійським чемпіоном... Я з цим згодна. І все ж для мене головне – через спорт долати свої слабкості, перемагати себе, навчитися ставити цілі й досягати їх. Це необхідно не тільки в спорті, а й у житті.