До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Національний олімпійський комітет України

Майстриня «інтриги»

Олена Кривицька
Олена Кривицька за відсутності Яни Шемякіною (нагадаємо, що олімпійська чемпіонка Лондона пішла у декретну відпустку після Ігор у Ріо-2016) взяла на себе роль лідера жіночого шпажного фехтування України. 32-річна уродженка Тернополя, котра вже давно мешкає і тренується у Києві, закріпилася у Топ-16 світового рейтингу FIE. 2017-го до неї прийшов перший по-справжньому великий особистий успіх, коли вона зійшла на третю сходинку п’єдесталу пошани чемпіонату світу у Лейпцигу. А цьогоріч підопічна Дмитра Рейзліна повторила цей результат у Будапешті.

Колеги не просто вітали вас з «бронзою», а ще й відзначали, як красиво ви її здобули. Наскільки приємно були чути компліменти на адресу свого фехтування?

- Дуже приємно і надзвичайно важливо! Тут велику роль відіграє внутрішній стан. Адже коли ти виходиш на доріжку затиснутий, то не показуєш і десяти відсотків того, що вмієш. Збиваєшся на прості прийоми. У Будапешті все було інакше. Дмитро Ігорович Рейзлін перед початком бою казав: «Роби те, що хочеш, тільки сміливо». І мені справді дуже багато вдавалося.

Судячи з того, як складався для вас цей сезон, ви могли уявити, що завершите його на п’єдесталі чемпіонату світу?

- Сезон видався не найкращий. Але ставка від самого початку робилася на головні старти. На чемпіонаті світу вона зіграла.

П'ять років поспіль ви зупиняєтеся за крок до медалі чемпіонату Європи, а останні два ще й програючи бій за нагороду одним уколом.

- Якби ви знали скільки людей підходило до мене після поразки у чвертьфіналі в Дюссельдорфі. «Олено, це що, вже вп’яте? - перепитували вони. Якби у мене не було нагороди чемпіонату світу, навряд чи вдалося б ставитися до цього з іронією. Але якщо європейські медалі стануть жертвою задля успіхів світових і олімпійських, то я готова потерпіти.

В 1/8 фіналу на вас чекала зустріч з румункою Аною Марією Попеску - тією самою, котра не пустила вас на п'єдестал чемпіонату світу торік в Усі. Судячи з рахунку, ви провели відмінну роботу над помилками (15:6)?

- На минулому чемпіонаті світу перші п’ять уколів залетіли так, що я навіть оком не встигла змигнути. Тоді мені було прикро навіть не стільки через те, що я програла, а через те, як. Цього разу у мене була тактика нав’язати суперниці свій бій, щоб їй доводилося під мене підлаштовуватися. І ось я вийшла на доріжку, куди не вколю, все горить. Вже за рахунку 12:5, я сама почала дивуватися, як таке може бути. Попеску - дуже сильна шпажистка, олімпійська чемпіонка, володарка «золота» чемпіонатів світу.

З ким вам складніше фехтувати: з представницями європейської чи азіатської школи?

- Незручні суперниці є і там, і там. Так само і в тих, і в інших є слабкі сторони. Просто азіаток відрізняє гострота і різкість. Кан Йон Мі з Кореї, з якою я зустрілася у чвертьфіналі, дуже чіпка спортсменка. Я поступалася по ходу бою і навіть сумнівалася, чи вдасться ключик до неї підібрати. Але потім відкинула усі думки, зосередилася на тому, що треба робити на доріжці і таки вийшла переможницею з цього протистояння. Щодо китаянки Лінь Шен, то, можливо, вона не така відома, як її співвітчизниця бронзова медалістка Ріо-2016 Сунь Івень. Проте мені з нею навіть тяжче боротися. Вона більш жорстка, фехтує шпагою з рукояткою-«пістолетом», у неї багатий арсенал прийомів.

Можете розповісти, що відбувалося в кінцівці півфінального бою, з того моменту, як китаянка за рахунку 13:10 на вашу користь завдала вам укол в ногу. Він взагалі був?

- Я уколу не відчула. Відеоповтор же запустили з такого ракурсу, що там не побачиш, чи була відстань між шпагою китаянки і моєю ногою. Такі моменти час від часу у фехтуванні трапляються, нічого не вдієш. Просто прикро, що я отримала два безглуздих уколи в кінцівці бою. Окрім вищезгаданого, ще один у фразі, де суперниця впала. Чи зіграло це вирішальну роль і стало причиною поразки? Після бійки кулаками не махають, як кажуть. Потім ще була інтрига з неробочою шпагою. Мені ніби хтось зверху дав другий шанс, але я все ж ним не скористалася: вибрала неправильний прийом, або поспішила і погано його підготувала.

Далі на вас чекали вже командні змагання. Наскільки сильно тиснули на психіку минулі невдачі і усвідомлення того, що це, можливо, остання можливість для української жіночої шпаги якщо не відібратися, то як мінімум зберегти шанси на потрапляння на Ігри-2020?

- Усі довкола казали, що ми маємо добре виступити на чемпіонаті світу, що відступати вже нікуди. Ми самі це чудово розуміли. Щоразу кожна з нас виходить на доріжку з думкою про перемогу, кожна прагне допомогти команді. Але не завжди це вдається. Впродовж сезону нам постійно чогось трішки бракувало, програвали один-два уколи.
У Будапешті нашим завданням було абстрагуватися від усього цього, слухати лише тренера і підтримувати одна одну. Щодо мене, то я дуже переживала через свій стан: після особистих змагань у мене боліло абсолютно все, та й було побоювання, що на фоні тих емоцій, які я пережила, здобувши індивідуальну нагороду, я не зможу викластися на повну першого дня командної першості. Але все склалося добре, ми виграли перші три зустрічі.

Що ви зробили б інакше, коли у вас була б можливість переграти останній бій півфіналу з росіянкою Віолеттою Колобовою?

- Не пропустила б укол в ногу після того, як зрівняла рахунок. Колобова раніше часто адже зазвичай він завершувався не на її користь. Та цього разу вона так майстерно усе розіграла, що я не встигла зреагувати. А далі мені вже нічого не лишалося, як бігти вперед, бо час спливав.

Як вважаєте, в який момент команда пройшла точку неповернення в поєдинку за «бронзу» з Італією?

- Надія ще жевріла, коли Ксенія Пантелєєва в передостанньому бою завдала пару уколів, але коли потім вона ще п’ять отримала, і різниця перетворилася на «-7», стало зрозуміло, що врятувати зустріч буде вкрай тяжко. Я намагалася. але відрив був завеликий, тим більше коли на протилежному кінці доріжки титулована Росселла Ф’ямінго. Так, під час чоловічого турніру італійцям вдалося відіграти у наших хлопців сім уколів в останньому бою, але чоловіча шпага взагалі непередбачувана.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!

Анна
САВЧИК

Фото
FIE