Національний олімпійський комітет України
Патрик Хаусдінг: «не встигаю рахувати медалі»
- Олімпійська Арена №9-2019
- Інші публікації
В українській столиці він здобув два «золота» (на метрі і в командних змаганнях) й два «срібла» (на триметровому трампліні в індивідуалі і синхроні), таким чином відкривши четвертий десяток своїх європейських нагород. Досягнення, яке навряд чи буде побите найближчим часом.
Це одне й те саме відчуття, коли ти сходиш на п’єдестал пошани за своєю першою європейською нагородою, це було «золото» в синхроні на вишці з Сашею Кляйном в Ейндховені-2008, і за 33-ю, якою ви поставили крапку у своєму виступі нині?
- Перша, звичайно, була особливою, адже я раніше не досягав такого успіху на міжнародному рівні, для мене це було щось нове. Щодо усіх наступних нагород, то з часом відчуття притупляються, звикаєш до п’єдесталу. Окрім того, що частіше сходиш на нього, то більше починаєш вимагати від себе. Якщо на початку я радів кожній медалі незалежно від її гатунку, то далі, щоразу як з якихось причин залишався поза трійкою призерів, був дуже незадоволений собою.
Якою б була ваша реакція, якби на початку кар’єри хтось сказав, що у вас буде 33 медалі з чемпіонатів Європи?
- Не повірив би! Я здобув свою першу нагороду, коли мені було 19, - разом з Сашею Кляйном. І тоді ми навіть уявити не могли, що впродовж наступних восьми років будемо залишатися непереможними в синхроні на вишці, де завжди серйозна конкуренція з боку представників Росії. Так само я не міг подумати, що за кількістю нагород доберуся до цифри 33. Тут потрібно подякувати і моїм товаришам по команді, адже дві медалі я виборов разом з ними у Team event. Добре, що наш спорт не стоїть на місці і з’являються нові види програми, які дають можливість здобувати ще більше нагород.
Якою медаллю ви пишаєтесь найбільше?
- «Золотом», яке ми здобули з Сашею Кляйном у Будапешті 2010 року. Гадаю, це були наші з ним найкращі змагання. Російська пара відставала всього на три-чотири бали, і за умов високої щільності результатів нам вдалося витримати напругу і захистити чемпіонський титул. Також особливо дороге «золото», яке я виборов в індивідуалі на трампліні у моєму рідному Берліні в 2014 р. Київ, до речі, теж залишиться у моїй пам’яті, адже після двох років боротьби із самим собою, травмами і невдачами мені вдалося повернутися на високий рівень і здобути чотири нагороди.
Якщо попросити розділити ваш успіх у процентному співвідношенні, яка частина відійде таланту, а яка праці?
- 50 на 50. Звичайно, талант потрібен, але якщо ти не будеш його розвивати, наполегливо працюючи, ти ніколи не опинишся там, де хочеш. Так, у мене від самого початку були природні здібності, необхідні для стрибків у воду, наприклад, координація і фізична міць. Але для того, щоб її підтримувати на високому рівні, потрібно було постійно докладати зусиль. Я завжди багато часу присвячував силовим тренуванням. Окрім того є у мене і недоліки, зокрема я достатньо високий як для стрибуна у воду (зріст спортсмена 180 см. – «ОА».), тож маю проблеми зі швидкістю обертів. Для того, аби зібрати таку програму, яку я зараз маю на триметровому трампліні, знадобилося дуже багато часу і праці.
Найтитулованіші стрибуни у воду в історії
|
||||
|---|---|---|---|---|
| Патрик Хаусдінг (Німеччина) | 15 | 14 | 4 | 33 |
| Дмитро Саутін (Росія) | 12 | 4 | 2 | 18 |
| Євгеній Кузнєцов (Росія) | 11 | 5 | 5 | 21 |
| Саша Кляйн (Німеччина) | 11 | 3 | 2 | 16 |
| Ілля Захаров (Росія) | 10 | 8 | 3 | 21 |
| Ілля Кваша (Україна) | 9 | 6 | 6 | 21 |
| Віктор Мінібаєв (Росія) | 7 | 8 | 3 | 18 |
| Матьє Россе (Франція) | 5 | 1 | 5 | 11 |
І вболівальників, і спеціалістів завжди вражав ваш універсалізм. Багато спортсменів на початку кар'єри поєднують виступи на кількох снарядах, але з віком, «назбиравши» травм, все-таки звужують спеціалізацію. Для того, щоб успішно поєднувати трамплін і вишку стільки часу, потрібно бути суперталановитим чи суперпрацьовитим?
- Стовідсотково - друге! Коли можеш показувати високі результати на різних снарядах, чому не продовжувати це робити доти, поки у тебе виходить? Що більше видів програми, у яких береш участь, то більше медалей можеш здобути.
Яким потрібно бути, аби на підступному стрибку «авербах» змінити положення з групування на складніше - зігнувшись?
- Вважаю, що у спорті високих досягнень дуже важливо постійно працювати над собою, удосконалюватися, інакше одного «чудового» дня можна просто зупинитися у розвитку. Спортсмен має пробувати складніші стрибки, аби себе мотивувати. «Три з половиною авербах зігнувшись» у цілому світі ніхто крім мене навіть не намагався виконати. Сподіваюся, настане день, коли я буду в хорошій формі, не матиму проблем з наскоком, нарешті зроблю цей стрибок - і це буде просто бомба!
Ви готові до того, що одного дня вам доведеться попрощатися зі спортом?
- Я досі в спорті лише з однієї причини: отримую задоволення від того, що роблю. У мене ніколи не виникало проблем з мотивацією, навіть після останніх двох не надто вдалих років. Не можу сказати вам, коли піду зі спорту, але вічно це точно не триватиме. Токіо-2020 однозначно буде моєю останньою Олімпіадою. Після цього я вирішу, що робити далі.