«Золотий танець» на татамі

Унікальна українська дзюдоїстка Дар’я Білодід продовжує бити рекорди, місце яким у знаменитій Книзі Гіннеса.

Її досягнення вже вважають не сенсаціями, а закономірностями. Два роки тому, будучи ще школяркою, вихованка столичного клубу «Юний спартаківець» виграла дорослий чемпіонат Європи. Наступного сезону 17-річна спортсменка стала наймолодшою в історії дзюдо чемпіонкою світу серед дорослих. І ось у серпні Білодід відстояла цей титул. Таким чином, вона стала наймолодшою дворазовою чемпіонкою світу, причому цю вершину дівчина підкорила на татамі найзнаменитішої арени єдиноборств планети.
Нинішнього року чемпіонат світу зібрав рекордну кількість країн-учасниць – 147, побивши показник Ріо-де-Жанейро, де 2013-го на татамі вийшли представники 138 команд.
Перший же день мундіалю став тріумфальним для України: 18-річна Дар’я Білодід, незважаючи на жорстоку конкуренцію, відстояла свій чемпіонський титул у ваговій категорії до 48 кг.
Спочатку киянка здолала опір португалки Катарини Кости – бронзової призерки Grand Slam в Баку. Своїм коронним прийомом «оучігарі» Дар’я виграла наступний поєдинок, в якому їй протистояла Сарюна Цижапова (вона виступала під прапором Міжнародної федерації дзюдо). А потім змусила капітулювати іспанку Лауру Мартінез. У сутичці за вихід до фіналу українка утриманням досягла перемоги над монголкою Уранцецег Мунхбат – віце-чемпіонкою світу 2017 р.
Вирішальна зустріч з господаркою татамі Фуною Танакі стала практично повторенням тогорічного фіналу. Японська спортсменка добре вивчила техніку боротьби суперниці, вміло уникаючи улюбленого прийому Білодід – зачепа зсередини. Проте нашій дзюдоїстці вдалося провести кидок «морото-наге», який судді оцінили у ваза-арі. Цю перевагу Дар’я зберегла до кінця поєдинку.

«Програму підготовки було розписано задовго до чемпіонату. Проте по ходу доводилося вносити істотні зміни, – сказав Геннадій Білодід, головний тренер жіночої збірної України з дзюдо. – Нам здається, все вдалося робити правильно, Дар’я змогла вийти на пік форми у червні – до Європейських ігор у Мінську. Проміжок часу між Іграми і чемпіонатом світу був невеликим – і чудову форму вдалося зберегти.

– Повернулася з Японії дуже щасливою! – поділилася своїми емоціями чемпіонка.


– Напевно, у кожного спортсмена є свої особливості підготовки. Насамперед намагаюся не думати про те, на змаганнях якого рангу належить виступати – чемпіонатах світу, кубкових турнірах абощо. До стартів найвищого світового рівня готуюся, як до чемпіонату континенту, турнірів серії Гран-прі.

– Звичайно, фінальна сутичка з Фуною Танакі. Ми зустрічалися на татамі неодноразово. Тричі у цієї суперниці вигравала. Але на чемпіонаті світу в Токіо перед поєдинком я хвилювалася досить сильно. Як я дізналася, японка задовго до стартів готувалася спеціально «під мене». На тренуваннях і спарингах вона стояла в парі зі спортсменкою, котра значно вище за неї і важить 72 кг. І тому наша сутичка дуже відрізнялася від попередніх. Мені було нелегко фізично і морально. Проте вдалося перемогти і цього разу. У фіналі я могла боротися і краще. Згодна зі своєю мамою, яка в моїх помилках бачить позитивний момент. Дійсно, поєдинок з Танакі показав, над чим треба серйозно попрацювати, аби надалі уникнути подібних огріхів.


– Безумовно, захистити чемпіонський титул було тяжче. Це стосується не тільки фінального поєдинку з Танакі. У цій ваговій категорії не було слабких суперниць – всі з великим досвідом і титулами. Ми одна одну добре знаємо. Згадаю окремо Уранцецег Мунхбат, на татамі ми зустрічалися вперше. Дуже важливо було виграти у неї. Я змогла це зробити, хоча поєдинок з монголкою складався дуже непросто. На мою думку, Мунхбат є сьогодні однією з найсильніших дзюдоїсток світу в цій ваговій категорії.


– Я студентка двох університетів, вчуся на факультеті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також на факультеті фізвиховання і спорту Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.
Так, поєднувати непросто, і те, і інше вимагає сил і часу. Але вже звикла. В університетах мені пішли назустріч і визначили індивідуальний графік, який вимагає великої самостійної роботи. Займаюся і в період тренувань, і зборів, і змагань, коли з’являються «вікна». Іспити намагаюся здавати вчасно. Хоча буває, що не встигаю приїхати до початку сесії, тоді прошу на деякий час іспити перенести.


– Є певний графік тренувань і виступів, у системі підготовки значних змін точно не буде. Якщо вона привела до високих результатів на Європейських іграх, чемпіонаті світу, значить треба і далі працювати так само. Готуватися до відповідальних стартів завжди легше, коли є допомога і підтримка. Користуючись нагодою, хочу подякувати Національному олімпійському комітету за стипендію, яку мені призначили.
До Олімпіади майже рік, але Японія уже готова приймати Ігри. Я в цьому переконалася. Є всі умови для гідного проведення змагань найвищого рангу – прекрасні сучасні спортивні об’єкти, організація найвищого рівня... Звичайно, хочеться приїхати туди знову і здійснити свою найзаповітнішу мрію – виграти в Токіо олімпійський турнір.