Формула успіху

До Мінська Хижняк їхав фаворитом. Попри дуже сильний склад учасників в категорії 75 кг, більшість фахівців не мала сумніву в перемозі українця. І Олександр виправдав надії своїх уболівальників.

У першому ж поєдинку – в 1/16 фіналу – полтавчанин не залишив жодного шансу фінському спортсменові Мухаммаду Абділарсуну - 5:0.
Так само «всуху» він закінчив зустріч в 1/8 фіналу з представником Вірменії Арманом Дарчиняном.
Абсолютною була перевага Хижняка і в чвертьфінальному бою, який завершився з результатом 4:1. Росіянин Гліб Бакши робив, що міг, але жодна оборона не могла б витримати атаку «танка» – таке прізвисько дали Олександру за його агресивну манеру постійно йти вперед напролом, буквально змітаючи все на своєму шляху.
Особливо яскраво ця манера українського боксера проявилася в півфінальному поєдинку зі словаком Андрієм Чемезом. Хижняк жодної секунди не давав суперникові, аби перевести подих, безперервно обсипаючи його градом ударів. Під натиском атак опонента Чемез постійно задкував до канатів, шукав порятунку в клінчах. За цілу зустріч він завдав лише кількох легких ударів. Проте віддамо належне стійкості й волі словацького спортсмена: пропускаючи неймовірну кількість акцентованих ударів з усіх боків, він, хоч як дивно, продовжував триматися на ногах. До кінця другого раунду рефері тричі відкривав рахунок нокдаунам, в яких опинявся Андрій Чемез. Зрештою поєдинок зупинили: дострокова перемога українського боксера.
У фінальному бою Хижняку протистояв відомий італійський боксер Сальваторе Кавальяро. Суперники давно добре знають один одного по особистих зустрічах, рахунок яких був не на користь італійця. Без сумніву, він мав бажання взяти реванш, напевно, готувався спеціально «під Хижняка», але жодні домашні заготовки не допомогли: програв вчисту.
Захист суперника Олександр пробивав ударами прямими і збоку, правою і лівою рукою. Хоча і з великими труднощами, але італієць вистояв до кінця, щоб почути вердикт суддів: 5:0 на користь Хижняка.
Після свого тріумфального виступу чемпіон передусім подякував своєму батьку-тренеру, наставникам збірної, керівництву Федерації боксу України на чолі з Володимиром Продивусом, Національному олімпійському комітету і його президенту Сергію Бубці. А потім поділився враженнями від турніру і відповів на запитання.


– Легкість моїх виступів лише видима. Насправді тут, у Мінську кожен двобій для мене був непростим. Суперниками були відомі майстри дуже високого рівня – потужні, вольові. А те, що мені вдавалося перемогти зі значною перевагою, свідчить про більш якісну підготовку до цього турніру. Я краще впорався із завданням, яке ми намітили з батьком-тренером. Крім того, були ще певні стимули: чотири роки тому в Баку я посів третє місце і тепер хотів довести, що здатний на Європейських іграх завоювати нагороду найвищого гатунку.