Боксерам дали шанс!

Більше двадцяти років у Львівському училищі фізкультури функціонує відділення боксу, випускники якого ставали лауреатами найпрестижніших змагань. Але, на жаль, останнім часом атлети УФК помітно пригальмували…

- Коли відверто, то на початку минулого року мене не полишала думка про необхідність закриття відділення боксу, - бере слово директор Львівського училища фізкультури Степан Родак. - Надто довгим виявилося очікування нових звитяг після перемог наших перших зіркових вихованців Андрія Котельника, Юрія Золотова, Романа Джумана. Зрештою, це засвідчувало ту смугу невдач, з якої ніяк не вдається видряпатися львівському боксу взагалі, бо в розвитку виду все взаємопов’язано. З’ясувалося, що на старому багажі досягти чогось значного нереально, а довготривале спочивання на лаврах дуже негативно позначилося на стані справ, не сприяло популяризації боксу.
Втім, я не приховую, що й тренери училища також не проявляли активності в селекційній роботі, зокрема в пошуках талантів в інших регіонах України, хоча їм було з кого брати приклад. Їхні колеги з відділення боротьби тривалий час ефективно контактують з тренерами з сусідніх областей, котрі із задоволенням передають нам своїх кращих вихованців, оскільки знають, що в УФК вони продовжують прогресувати. А от наші тренери з боксу не зуміли створити такого середовища для поступу. Більше того, в це складно повірити, але останні три роки відділення боксу взагалі було недоукомплектованим, та й рівень тих, хто навчався, вимагав покращення. Часто траплялися випадки, коли нашим учням-боксерам було складно поєднувати щоденні тренування з навчанням і не випадково, що на відділенні відчувалася плинність контингенту. І це за умови, що наші тренери вважаються кращими в Львові серед тих, котрі опікуються юнаками. Ось чому слід було ухвалювати кардинальне рішення, адже училище фізкультури це не якийсь оздоровчий осередок, навчання одного учня щороку обходиться державі в 80 000 гривень.
Та до розформування відділення справа не дійшла. На початку минулого року розпочалися мої перемовини з Андрієм Котельником, котрий збирався відкрити Академію боксу із сучасною спортивною базою. І коли всі деталі нашої співпраці було обговорено і почала діяти перша в країні Академія боксу, з’явилася надія, що найгірші часи для львівських шанувальників шкіряної рукавички минули.
Про те, чи вже помітні зміни в рівні підготовки боксерів училища, ще зарано говорити, тим паче, що на відділення прийняли тих боксерів, які проходили відбір ще до відкриття академії. Але за ініціативи Котельника ми вже зміцнили керівництво відділення, яке очолив відомий у минулому майстер Роман Джуман, та головне, що у наших учнів, нарешті, з’явилися чудові умови для занять в спеціалізованому залі з двома рингами, є там все необхідне й для належної реабілітації. Також вірю, що ім’я видатного атлета Андрія Котельника стане тим магнітом, який притягуватиме до Львова талановитих боксерів.
До речі, чимало я очікую й від повернення в львівський бокс багаторічного керманича національної збірної України Дмитра Сосновського – фахівця авторитетного, з творчою жилкою. Його поради обов’язково стануть в пригоді!
На мій погляд, Академія боксу за своїм статусом має бути націлена на досягнення високих результатів, тому її мають представляти найперспективніші. Не приховуватиму: наші учні-боксери переважно з малозабезпечених сімей і навчаючись чотири роки в училищі, а потім ще три роки на курсах з підвищення кваліфікації, що дозволяє після їх закінчення бути зарахованим, згідно з домовленістю, на третій курс Львівського університету фізичної культури, ми забезпечуємо їх належними умовами для навчання, проживанням, харчуванням, здобуттям професії. Погодьтеся, це дуже важливий життєвий аспект. А тепер, після відкриття академії боксу, в них є все необхідне, аби шлях до вершин спортивної майстерності став коротшим. І я переконаний, коли ця система підготовки не даватиме збоїв, то вже через 4-5 років у Львові знову з’являться боксери, на яких зважатимуть на міжнародній арені.