«Хочемо зробити собі подарунок до ювілею»

У червні львівська ватерпольна команда «Динамо» святкуватиме 70-річчя. Клубне керівництво не приховує, що галичани збираються відзначити цей ювілей завоюванням чергового комплекту золотих медалей чемпіонату, здобуттям Кубка і Суперкубка України.

- У нас справді дуже амбітні плани, – бере слово президент ВК «Динамо» (Львів) Олександр СВІЩОВ. – В багаторічній біографії команди були злети, на жаль, не обходилося й без прикрих падінь, але важливо, що вони не вибили нас з колії і переможні традиції продовжуються.


- Свого часу я серйозно займався сучасним п’ятиборством, мав чимало знайомих серед ватерполістів, з якими часто тренувалися в одному басейні. А в тому, що мої контакти з ними стали ще міцнішими, заслуга мого сина Віталія. Коли на порядку денному постало питання, якій спортивній дисципліні віддати перевагу, він зупинив свій вибір на водному поло. Намагався не відставати і я, після завершення кар’єри п’ятиборця почав тренуватися з ветеранами-ватерполістами, брав участь у престижних міжнародних змаганнях.


- Коли син виступав на юнацькому та юніорському рівні, я у складі батьківської групи підтримки часто виїжджав на турніри і мав можливість переконатися, який це цікавий і водночас складний вид спорту. Головний тренер «Динамо» Ігор Зінкевич якось запитав: «А може, ви й нас візьмете під свою опіку?» Розмірковував я над цією пропозицією доволі довго, бо було багато ризиків…
Тоді «Динамо» було фактично аматорською командою і тим, що взагалі залишалося на плаву, завдячує Зінкевичу, котрий встигав не тільки виконувати свої прямі обов’язки, а й намагався заручитися підтримкою спонсорів, аби хоча б під час змагань забезпечити підопічних найелементарнішим. Коли ж вести мову про спадщину, що я здобув, то клубу як такого не існувало. Родзинкою в цій історії було те, що я працював у «Динамо» на громадських засадах, хоча саме завдяки коштам очолюваних мною фірм, клуб доволі швидко міцно став на ноги, і ватерполісти нарешті змогли зосередитися виключно на грі.


- Зауважу, за ті сімдесят років, що водне поло розвивається у Львові, тут запровадили систему підготовки здібних гравців. Вихованці ДЮСШ № 3 були на видноті ще на всесоюзних першостях, а учні спортінтернату (нинішнього училища фізкультури) завжди складали кістяк збірної України, яка гідно виступала на всесоюзних спартакіадах школярів. Кращі з них і потрапляли до «Динамо», яке вважали порушником спокою за непоступливу вдачу в чемпіонатах Союзу, диктувало воно ватерпольну моду і в Україні. Але, на жаль, у Львові так і не було споруджено сучасного закритого басейну. У це складно повірити, але найсильніша команда країни в зимовий час змушена тренуватися в мілкому басейні нестандартних розмірів, який більше підходить початківцям. Утім, були й ще гірші часи, коли динамівський басейн перебував на тривалому ремонті, а армійську базу взагалі законсервували, і підопічним Ігоря Зінкевича доводилося шліфувати розіграш зайвого гравця не у воді, а у… спортзалі. Та найприкріше, що місто упродовж багатьох років не мало можливості приймати представницькі змагання, і це дуже негативно позначилося на популяризації цього олімпійського виду спорту.
Ось чому, коли я очолив клуб, під час зустрічей з представниками владних структур, акцентував увагу на необхідності пришвидшення модернізації спортивного комплексу СКА. І коли 2012 року армійський басейн відчинив двері, я одразу ж звернувся з проханням до керівництва вітчизняної федерації провести фінальну частину розіграшу Кубка України у Львові. І ми не помилилися у своїх сподіваннях: на щастя, з плином часу в столиці Галичини не забули про цей вид спорту, буквально на всіх матчах трибуни були заповнені вщерть, і хіба за таких обставин динамівці могли комусь віддати почесний приз?
Аби зміцнити склад, вирішили повернути до Львова наших вихованців, котрі виступали за команди інших міст і за кордоном. Це дозволило не тільки підсилити «Динамо», а й послабити конкурентів, хоча не приховую, перемовини відбувалися непросто. Що ж до запрошення легіонерів, то це була наша відповідь на дії тих же харків’ян і маріупольців, котрі мали у своїх лавах іноземців. З іншого боку, я дотримувався думки, що рано чи пізно ми обов’язково знову заявимося в розіграші єврокубків, і підтримка легіонерів на міжнародній арені необхідна. Втім, запрошуючи іноземців, ми також розраховували, що вони будуть лідерами не тільки у воді, а й консультуватимуть наших тренерів, одноклубників, як діяти в тій чи іншій ситуації. І я дуже задоволений співпрацею передусім з Юре Марельєю, котрий грає на позиції так званого «стовпа». Він взяв під опіку свого дублера – 18-річного Ореста Джуру, і той відчутно додав. Також під його орудою наші захисники стали ефективніше діяти у боротьбі з центральними нападниками суперників. А ще Марелья є автором програми підготовки юних ватерполістів з шестирічного віку і залюбки ділиться секретами своєї творчої лабораторії з нашими дитячими тренерами. До речі, з Юре у нас є домовленість, що навіть після завершення контракту влітку, ми розраховуємо на його подальшу допомогу, хочемо, аби він займався стажуванням наших тренерів, провідних гравців у клубах Хорватії.
В «Динамо» завжди був хороший мікроклімат, це неабияк допомагало долати труднощі. Моя справа була забезпечити лідерів зарплатнею, для решти запровадив гнучку систему преміальних, за якою винагорода залежала від самих виконавців. Маємо свій автобус, і тепер немає проблем з поїздками на змагання, поступово вдалося заручитися підтримкою владних структур, профільного обласного управління, облради «Динамо», котрі також виділяють кошти для участі в Суперлізі, оренди басейнів чи сприяють безоплатному користуванню ними. Хоча питання про будівництво у Львові сучасного закритого басейну й надалі залишається відкритим, це мій головний біль.

- А хіба могло бути інакше, коли вони в ранзі фаворитів примудрилися програти харків’янам, котрі досягли свого завдяки проявленому характеру, бажанню зіграти «через не можу»? Чи візьмемо відбірковий турнір Ліги чемпіонів у Румунії, де в ключовому поєдинку з візаві з Туреччини львів’яни зіграли явно нижче своїх можливостей? І претензії були передусім до гравців-українців, котрі чомусь вважали, що весь тягар боротьби на своїх плечах мають винести легіонери.


- Наші ватерполісти помиляються в тому, що суперники дозволять їм спокійно розігрувати м’яч біля своїх воріт. Фаворити агресивно пресингували вже на нашій половині майданчика, і з-під цієї щільної опіки було дуже складно вирватися. Звичайно, можна зробити скидку на те, що динамівці більше двадцяти років не виступали в єврокубках, не мають досвіду зустрічей з такими грізними суперниками, але треба кардинально змінювати стиль гри, інакше завжди будемо хлопчиками для биття. Тим більше, що йдеться про гравців, які складають кістяк національної збірної України.

- На жаль, нам не уникнути болісного процесу зміни поколінь, і щоб не опинитися біля розбитих ночв, вирішили заявити в Суперлізі й резервістів з училища фізкультури (директор – Степан Родак), аби вони загартовувалися в баталіях з дорослими суперниками. Зазначу, що підопічні Юрія Сидоровича зіграні, впродовж кількох сезонів не мали рівних в Україні у своїх вікових групах, добре зарекомендували себе на міжнародній арені. І вони дійсно створили справжню сенсацію, двічі в стартових турах обігравши харків’ян, що виступали в бойовому складі. Що ж до «Динамо», то його основу складають досвідчені спортсмени, котрі, складалося враження, зуміють голосно заявити себе в Лізі чемпіонів, але цього не сталося. Ось чому наступного сезону ми плануємо перешикувати свої лави, довіривши місце в основі якраз тим перспективним виконавцям, що нині захищають спортивну честь училища фізкультури.

- Ми цей факт врахували і заявили «Динамо», яке переважно представлятимуть учні училища фізкультури, в міжнародному турнірі, де учасники з України, Литви, Польщі, Білорусі й Словаччини по черзі виступатимуть у ролі господарів матчів. В січні перший тур прийматиме команда з литовського міста Алітус, у Львові ж суперники зберуться в травні, тож міжнародним досвідом будемо забезпечені. Ми дуже сподіваємося, що наша молодь прогресуватиме, тим паче нині водне поло в нашому місті переживає справжнісінький бум. Звичайно, передусім йдеться про дитячі змагання, збільшилася кількість осередків, де розвивають цей вид спорту і завдяки підтримці з боку голови обласної федерації водного поло Миколи Смирнова останнім часом в кожній віковій групі виступає по 7-8 команд. І масовість могла бути ще більшою, коли б не брак басейнів.


- Щодо нинішнього сезону, то хочемо відзначити 70-річний ювілей перемогами в усіх змаганнях, в яких братимемо участь. Коли ж говорити про перспективу, то, звичайно, мрію про те, аби у місті нарешті з’явився сучасний закритий басейн, У вирішенні цієї проблеми останнім часом активно співпрацюємо з міською владою, дуже сподіваюся, що крига таки скресне. Зокрема, не виключений варіант кооперування зусиль з плавцями, які після введення в експлуатацію армійського комплексу знову почали успішно виступати. Але на часі вирішення питання із закритим 50-метровим басейном і тоді, переконаний, шлях львів’ян до вершин спортивної майстерності став би значно коротшим.