Сімона – дівчина мрії

Олімпійська чемпіонка Ріо Сімона Байлз повернулася! І не просто повернулася! Після двох років поза гімнастичним подіумом вона не лише не втратила колишньої впевненості, а, навпаки, продовжила бити рекорди: на серпневому чемпіонаті США вона здобула п’ять золотих нагород з п’яти можливих, чого не траплялося з 1994 року, коли так само виграла багатоборство, опорний стрибок, бруси, колоду і вільні вправи Домінік Доз, яку прозвали Awesome Dawesome, що в перекладі з англійської означає «Неперевершена Доз».

Навіть проблеми з нирками, що трапилися в Сімони Байлз напередодні кваліфікації в Досі, не зупинили її на шляху до успішного повернення до еліти світової жіночої гімнастики. Пізно ввечері, коли залишалися лічені години до старту на її четвертому в кар’єрі чемпіонаті світу, Сімона зізналася, що її турбує біль у нирках: «Я жартома сказала, що, здається, мені потрібно до лікаря, але мама, котра взагалі ніколи не чула, щоб я скаржилася, не на жарт занепокоїлася і сприйняла це як керівництво до дії». Під час обстеження виявили великий камінь у нирках спортсменки.

Звання чемпіонок світу в команді американська п’ятірка на чолі з Байлз захистила без проблем. А от у фіналі індивідуальної абсолютної першості у 21-річної спортсменки з Техасу виникли деякі складнощі. Вперше під час змагань на світовому або олімпійському помості глядачі побачили, як Сімона падає. Слід віддати спортсменці належне: вона не побоялася ризикнути і заявила новий надскладний стрибок з коефіцієнтом 6,4, який після цього чемпіонату отримав офіційну назву The Biles (рондат фляк з поворотом на 180° – сальто вперед прогнувшись з поворотом на 720°), хоча навіть без нього за сумарною складністю більш ніж на два бали випереджала найближчу суперницю Мелані де Хесус дос Сантос з Франції.
Опинившись лише на шостому місці після першої ротації, титулована американська гімнастка не знітилася, чудово виконала вправу на брусах, далі сталося не властиве їй ще одне падіння на сальто вперед з гвинтом на колоді, а от вільні вправи Байлз виконала блискуче. Рівних навіть Сімоні, котра помилялася, того дня не знайшлося. З сумою 57,491 вона впевнено перемогла, на 1,693 бали випередивши срібну медалістку Маі Муракамі з Японії.

Клан ювелірів

Тай-брейк для спортивної гімнастики – явище не рідкісне, але зазвичай до додаткових показників для визначення переможця звертатися доводиться у фіналах окремих вправ, але аж ніяк не у багатоборстві, як трапилося в чоловічих змаганнях на чемпіонаті світу в Катарі. Одразу два спортсмени набрали за підсумками виступів на шести снарядах однакову суму балів – 87,598.
Обом потрібно було реабілітуватися за невдалий виступ в командній першості напередодні – з тією лише різницею, що падіння Артура Далалояна на брусах коштувало Росії «золота», а помилка Сяо Жотена не затьмарила перемогу Піднебесної, перевага якої над росіянами склала мізерні 0,049.
На попередньому чемпіонаті світу у Монреалі Сяо Жотен, скориставшись відсутністю травмованого Кохея Утімури і помилками суперників, зокрема нашого Олега Верняєва, посів трон абсолютного чемпіона світу. І звільняти його так просто не збирався! Артур Далалоян, віце-чемпіон Європи-2017, тоді навіть не йшов за програмою багатоборства, оскільки зазнав травми на тренуванні вже безпосередньо у Канаді.
У Досі перед заключним видом між двома претендентами на чемпіонську корону було всього 0,067 різниці на користь Далалояна. Проте Сяо Жотен, котрий без зайвої скромності зізнається у коханні до себе і називає себе нарцисом, на відміну від командних змагань в особистій першості на перекладині не помилився, і судді спрацювали ювелірно, поставивши йому рівно стільки, скільки потрібно було, аби зрівнятися з російським порушником спокою. Але за новими правилами, які набрали чинності буквально рік тому, переможцем у багатоборстві у випадку тай-брейку стає той гімнаст, який має більшу суму з п’яти кращих оцінок, шоста найгірша відкидається (у китайця це були вільні вправи, у його опонента - кінь). Таким чином, Далалоян став першим представником не Азії за останні 13 років, котрому вдалося виграти планетарне «золото» в абсолюті. Китайські і японські гімнасти нікому не віддавали світову та олімпійську першість з 2005 р., востаннє обійти їх вдалося ще на Іграх-2004 в Афінах американцю Полу Хему.
Сяо Жотен своєрідний тайбрейковий реванш взяв у день фіналів в окремих видах, коли так само за рівної суми балів за додатковими показниками (але вже іншими, тут вирішальною була оцінка за виконання) випередив на коні олімпійського чемпіона Ріо Макса Уїтлока з Великобританії – 15,166 (8,566 проти 8,366).

Поразка самураїв

Невдалою вийшла ця світова першість для представників Японії. Вперше зі Штутгарта-2007 Країна Вранішнього сонця залишилася без «золота». А почалося усе з того, що другий рік поспіль змушений був відмовитися від участі у багатоборстві Кохей Утімура.
У Монреалі-2017 найтитулованіший японський гімнаст травми ноги зазнав просто під час кваліфікації й продовжити виступ не зміг. Наступна поява короля гімнастики перед широкою публікою відбулася в березні на етапі Кубка світового виклику у Досі, що вже само по собі було дивним, адже Утімура востаннє заглядав на змагання такого рівня 2014 року й то, мабуть, тому що ті проводилися у нього на батьківщині – в Токіо. Але ще більше шокувало те, що триразовий олімпійський чемпіон і десятиразовий чемпіон світу не потрапив до фіналу на жодному з чотирьох снарядів, на яких він був заявлений (кінь, кільця, стрибок, перекладина).
А у квітні сталася перша за десяток років поразка Кохея і на національному чемпіонаті, де він поступився Какеру Танігаві і Кендзо Сіраї. Щоправда, за два тижні король гімнастики знову запанував на троні, вигравши 10-й поспіль чемпіонський титул на NHK Cup.
На жаль, за місяць до чемпіонату світу на тренуванні під час виконання опорного стрибка Утімура знову пошкодив гомілку.

Володар кілець

Олімпійський чемпіон Ріо-2016, дворазовий чемпіон світу (2015, 2017) і чотириразовий чемпіон Європи (2015-2018) у вправах на кільцях грек Елефтеріос Петруніас прилетів до Дохи через кілька днів після того, як оголосив що взагалі пропустить цей чемпіонат світу. Лікарі діагностували у нього двоміліметровий надрив супраспінатного сухожилля плечового суглобу лівої руки. Для того, щоб бути у формі до старту олімпійської кваліфікації і набрати оберти до Токіо-2020, операцію було рекомендовано зробити негайно.
Але навіть більше ніж сам надрив Петруніаса турбувало запалення, яке виникло на фоні загострення травми. З серпня, коли він виграв четвертий поспіль титул чемпіона Європи в Глазго, біль був такий сильний, що спортсмен не міг виконати свою комбінацію на кільцях від початку до кінця, тренував лише окремі елементи.
12 жовтня після того, як чергова спроба зробити цілком усю вправу провалилася, Елефтеріос написав на своїй сторінці в Instagram, що він не летить до Дохи. Але тієї ж ночі вирішив спробувати ще раз. Впродовж наступних трьох днів він сам без жодного контролю і тиску відповідальності тренував кільця. 14 жовтня здивував свого тренера Дімітріса Рафтіса відеозаписом частин своєї комбінації. «Здається все ж таки варто спробувати, чи не так?» – перепитав він.
У фіналі Петруніасу випав перший стартовий номер. Планка – 15,366, яку він задав, виявилася нездоланною навіть для олімпійського чемпіона Лондона-2012 бразильця Артура Дзанетті (15,100). Пізніше Елефтеріос зізнався, що перемогти йому допомогла підтримка грецьких вболівальників, котрих зібралося дуже багато на трибунах Aspire Dome. «Зроби це для них», - сказав тренер, проводжаючи Петруніаса на поміст.
Через два дні після перемоги чемпіон уже лежав на хірургічному столі. Попереду у нього три місяці реабілітації, до змагань він зможе повернутися приблизно за півроку.

Крок в історію

Продемонструвавши комбінацію свого життя, як назвала її в інтерв’ю офіційному сайту Міжнародної федерації гімнастики (FIG) сама Ніна Дервал, вона здобула перше в історії Бельгії «золото» чемпіонату світу і показала кращий результат для своєї країни відтоді, як Жорж Вірнікс став срібним призером у багатоборстві на першій світовій першості в Антверпені-1903.
Гуртом взялися переписувати історію канадські дівчата, зупинившись за крок до п’єдесталу в командній першості, так високо представницям цієї країни піднятися у світовому табелі про ранги раніше не вдавалося. А трохи згодом Шеллон Олсен, ставши срібною медалісткою в опорному стрибку, здобула ювілейну десяту медаль для канадської збірної загалом, але лише третю для прекрасної її половини. Четвертою стала срібна нагорода, яку Ана Падураріу виборола наступного дня у вправах на колоді.
«Бронза», яку Лі Чі-кай здобув у вправах на коні, стала першою нагородою для Тайваню у спортивній гімнастиці за чверть століття і другою загалом після «срібла» Чан Чі-фена в опорному стрибку у Бірмінгемі-1993.