Писати нову історію

Якщо без українських чоловіків у трійці призерів у спортивній гімнастиці в останні роки не обходилися жодні великі змагання, то за нагородами представниць прекрасної статі український вболівальник встиг скучити. Востаннє наші дівчата сходили на олімпійський п’єдестал пошани ще в Атланті-1996. А на Юнацьких олімпійських іграх у нас взагалі не було нагород...
15-річна тернополянка, учениця Ганни Лев, блискуче виступила у кваліфікації, очоливши залік у багатоборстві та увійшовши до трійки найсильніших в кожному з чотирьох видів програми. Не все складалося безхмарно далі, зрештою і суперниці теж були нівроку. Але в терміналі «D» столичного аеропорту «Бориспіль» Анастасія Бачинська з’явилася з двома бронзовими медалями на шиї (завойованих у багатоборстві і вільних вправах) - і одразу потрапила до обійм своєї мами.
- Приїзд мами став для мене сюрпризом, - ледве стримувала сльози щаслива, але дуже втомлена дворазова бронзова медалістка ЮОІ-2018 Настя Бачинська.


- Я розуміла, що основні змагання попереду. Тим більше, що у фіналі боротьба розпочиналася з нуля. Це було нелегко, але я намагалася бути максимально зібраною і у мене це вийшло, не на всіх снарядах, щоправда, але на деяких вийшло. Тож у підсумку я привезла додому дві нагороди.


- У багатоборстві я думала про кожний снаряд потроху, і в підсумку так і вийшло: тут трішки, там трішки, плюс хвилювання - і мені не вдалося показати той результат, на який я була здатна. Коли ж я виходила робити вільні вправи у фіналі, мені вдалося абстрагуватися від усього, що було раніше, зокрема від того, що не змогла втрутитися у боротьбу за медалі на колоді, брусах і в опорному стрибку. Я думала про те, як добре виступити, уникнути помилок, сподобатися публіці та ще раз підтвердити високий рівень української гімнастики. Але найголовніше, у вільних вправах мені нарешті вдалося самій отримати задоволення від свого виступу, я виклалася на сто відсотків, це був шалений драйв, а потім море емоцій, коли я зрозуміла, що виборола ще одну «бронзу».