До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

Золота рулетка і срібний стрибок

Чепурний Назар
Чемпіона командної першості з мультидисциплін гімнастики у складі «Тім Сімона Байлз» і срібного призера в опорному стрибку Назара Чепурного до секції спортивної гімнастики в Черкасах привели батьки, коли йому було три з половиною роки.

Чепурний Назар

  • «Україна», ОДЮСШ «Олімпія», м. Черкаси.
  • Народився 3 вересня 2002 р.
  • Зріст – 162 см, вага – 51 кг.
  • Майстер спорту.
  • Учень Черкаської спеціалізованої школи № 13, 10-й клас.
  • Чемпіон України 2018 р. серед юніорів (багатоборство).
  • Срібний призер Всесвітньої гімназіади-2018 (багатоборство).
  • ЮОІ-2018 – 1-ше місце (командна першість з мультидисциплін гімнастики), 2-ге місце (опорний стрибок).
  • Тренер – Ірина Надюк.
  • Хобі – футбол.
  • Життєвий девіз: «Veni, vidi, vici» (Прийшов, побачив, переміг»).
Легкий, стрункий, координований - він виділявся серед своїх однолітків природними здібностями і тим, з якою цікавістю і навіть зачарованістю дивився великими чорними очима на гімнастичні снаряди.
Досить швидко обдарованого і працьовитого хлопчину помітив тренерський штаб збірної України, і його разом з особистим тренером Іриною Володимирівною Надюк почали залучати до зборів на головній олімпійській базі країни в Кончі-Заспі. Там Назару Чепурному було за ким тягнутися і з кого брати приклад: поруч працювали бронзовий призер Лондона-2012 Ігор Радівілов і олімпійський чемпіон Ріо-2016 Олег Верняєв.
- Українська гімнастична школа відома в цілому світі, і це велика честь і відповідальність представляти її на таких серйозних змаганнях, - говорить Назар Чепурний. - Я дуже хотів виправдати надії тренерів, котрі вкладали душу і сили в мою підготовку, батьків, які завжди мене підтримують, порадувати всіх, хто за мене вболівав в Україні. Відверто кажучи, перед першим виходом на поміст у Буенос-Айресі хвилювання було дуже сильним. Можливо, тому не зовсім впорався зі своєю програмою на початку. У фіналі особистого багатоборства почувався впевненіше і піднявся до Топ-6 (79,331 проти 77,465 у кваліфікації. - «ОА»). Це гідний результат, але, з іншого боку, мені менше бала не вистачило до третього місця, яке посів бразилець Діогу Соареш (80,265. - «ОА»). Я міг на вищу оцінку зробити вправу на перекладині і трохи більшу базу показати на коні, і тоді, можливо, поборовся би за «бронзу».

Чи слідкували ви за тим, як змінювалося турнірне становище в командній першості впродовж чотирьох днів, що вона тривала, і як дізналися, що стали чемпіоном Ігор-2018?

- Так, звичайно слідкував. Коли виступив останній член нашої команди і я побачив, що ми перші, був дуже щасливий. Кожна нагорода важлива й цінна для спортсмена, тим паче золота! Так, змагання змішаних команд - це певною мірою рулетка. В Буенос-Айресі вона для мене зіграла вдало! З моїх товаришів по «Тім Сімона Байлз» я до того знав лише гімнаста Крістіана Балаша з Угорщини, ми перетиналися ще на чемпіонаті Європи-2016. З рештою познайомився уже на Іграх (це представники спортивної гімнастики Руан Лендж з ПАР, Тамара Аніка Онг з Сінгапуру, Фам Ну Фуонг з В’єтнаму, Альба Петіско з Іспанії, болгарська змішана пара в акробатиці Маріела Костадінова/Панайот Дімітров, «художниці» Таліса Торретті з Італії, россіянка Дарія Трубникова, Єлизавета Лузан з Азербайджану, а також батутисти Ліам Крісті з Австралії та китаєць Фань Сіньі. - «ОА»).

Окрім багатоборства ви виступали ще у трьох фіналах, у вільних вправах і на брусах зупинилися за крок до п’єдесталу, а в опорному стрибку здобули «срібло». Чи очікували, що саме цей вид принесе вам другу медаль?

- Аж ніяк, це було дуже несподівано. Я більше надій покладав на інші види, але на брусах мені трішки не вистачило до медалі, а на коні не зміг кваліфікуватися до фіналу. Щодо опорного стрибка, я знав, що у мене одна з найскладніших програм серед молоді, але її ще треба було виконати належним чином. А я до того мало виступав з цими стрибками, тож не був у них впевнений. Та я вийшов, зробив усе так, як треба, і здобув срібну нагороду. Був неймовірно щасливий. Так, до того я вже сходив на п’єдестал пошани з командою, але це була моя перша особиста нагорода Юнацької олімпіади.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!

Марія
МЕДВЕДЄВА