До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

Опанувати себе!

За восьмирічну історію Юнацьких олімпіад – до стартів в Аргентині – українські боксери досягали успіху на цих турнірах лише одного разу: на Іграх-2014 в Нанкіні чемпіоном став Раміл Гаджиєв. А в Буенос-Айресі двоє наших майстрів шкіряної рукавички зійшли на п’єдестал, ставши срібними призерами. Цей успіх на змаганнях такого рівня ще більше зміцнює наші надії на наступний передолімпійський рік, коли розігруватимуться ліцензії на Ігри-2020 в Токіо. Нагадаємо, що 2019-го, крім чемпіонату світу, відбудуться ще й II Європейські ігри в Мінську, які також даватимуть можливість боксерам завоювати олімпійські путівки.

Галінічев Максим

  • «Колос», м. Шостка Сумської обл.
  • Народився 29 серпня 2000 р.
  • Зріст – 170 см, вагова категорія – 56 кг.
  • Майстер спорту міжнародного класу.
  • Студент Міжрегіональної академії управління персоналом, 1-й курс.
  • Перші тренери – Сергій Подліпний, Нікандр Руських.
  • Чемпіон Європи серед молоді (2017, 2018).
  • Чемпіон України серед молоді (2017, 2018).
  • III ЮОI-2018 – 2-ге місце
  • Тренер – Володимир Вінніков.
  • Хобі – хокей.
  • Життєвий девіз: «Будь кращим!»
Як відомо, хороший кінець – справі вінець. На III Юнацьких олімпійських іграх успіхи нашої збірної увінчав виступ боксера Максима Галінічева, котрий поставив срібну крапку в медальних здобутках української команди.
Від Максима ми дізналися, що потрапити на Юнацьку олімпіаду було не менш складно, ніж змагатися на ній.
– Перепустку на турнір давала тільки перемога на континентальній першості. Тому конкуренція на чемпіонаті Європи серед молоді, що проводився в квітні в італійському Амбруцці, була неймовірно жорсткою. Було нелегко і фізично, і морально. Але я зумів витримати цю відбірну боротьбу: завоював золоту нагороду і забезпечив собі поїздку до Аргентини.

Які поєдинки – до фінального – вам особливо запам’яталися?

– Кожен поєдинок був особливим, зі своїми нюансами, і все ж мені найбільше запам’ятався бій із суперником з Марокко. Хлопець дуже сильний і швидкий. Мені доводилося нелегко, але у марокканця виявилися невеликі проблеми в технічному плані. За рахунок техніки мені і вдалося його переграти.

У фіналі ви поступилися, хоча було відчуття, що могли виграти і вирішальний поєдинок...

– У бою за «золото» моїм суперником був узбецький боксер Абдумалік Халаков. Дійсно, я міг виграти. Раніше ми з ним вже двічі зустрічалися, і обидва рази я перемагав. Сподівався, що і цього разу теж зможу його перевершити, але не вистачило психологічної стійкості. Суперник допускав дії, які я назвав би провокаційними. Я не стримався і, так скажемо, вийшов з себе. Цього не треба було робити.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!

Ігор
ЧЕМЕРИС