До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

Формула п’ятиборця

Формула п’ятиборця
Дві бронзові медалі чемпіонат світу з сучасного п’ятиборства привезли додому з Мехіко українські спортсмени. Одну з них в особистих змаганнях завоював срібний призер Олімпіади-2016 Павло Тимощенко, другу здобули в командному заліку: свій внесок до загального підсумку, крім Павла, зробили Денис Павлюк і Юрій Федечко.

…День фіналу. «Комбайн», або «лазер-ран». Павло Тимощенко вийшов на дистанцію шостим. У фехтуванні мав 21 перемогу і 14 поразок. У плаванні показав свій найкращий час сезону – 2:06.68. У конкурі припустився трьох повалів.
Заключний вид провів впевнено: припустившись мінімуму промахів на вогневому рубежі, на останнє бігове коло пішов першим. Але у двох його суперників сил для фінішного ривка виявилося більше. Спочатку вперед втік французький спортсмен Валентен Прад. Потім британський п’ятиборець Джеймс Кук на останньому віражі вийшов на друге місце, а на фініші вирвав перемогу у француза. Павло Тимощенко – третій. Нагадаємо, що лідер українських п’ятиборців був чемпіоном світу 2015 року.
Розповісти про завдання, які ставили перед чемпіонатом, і охарактеризувати виступ кореспонденти «Олімпійської арени» попросили відомого українського тренера, батька і особистого наставника нашого призера Юрія ТИМОЩЕНКА.
– На будь-які старти ми завжди визначаємо максимальні завдання. І на чемпіонаті світу, звичайно, боролися за перше місце. Але у спорті нерідко значний вплив мають певні зовнішні чинники. Цього року змагання проводилися у тяжких умовах середньогір’я на висоті 2200 метрів. За значної нестачі кисню організму складно справлятися з навантаженнями. Багато сильних спортсменів у Мехіко дуже тяжко це переносили, деякі навіть зупинялися на дистанції. До речі, вперше світова першість відбувалася в таких умовах, і, напевно, за кар’єру Павла такого більше не повториться. Треба сказати, що і підготовка до цих стартів для нас складалася теж непросто. Тому вважаю, що із завданням ми впоралися повною мірою.

Знаючи про те, що спортсмени змагатимуться в складних умовах, підготовку до чемпіонату, напевно, теж організували нестандартну?

– Безумовно. Хоча, зізнаюся, чіткого уявлення про те, як саме готуватися, ми не мали, і досвіду підготовки до таких умов не було. Прислухалися до того, що говорили ті чи інші фахівці. З’ясувалося, що з приводу того, як краще готуватися до «високогірних» стартів, думок багато. Але не було такої, яка давала б однозначну відповідь на запитання. Один невдалий крок міг призвести до провального виступу. Як же знайти оптимальний варіант? Зрештою методом спроб і помилок знайшли правильне рішення.
Намітили провести не менше трьох зборів у горах, щоб мати «стаж» роботи в таких умовах і потім легше пройти акліматизацію, адаптацію. У листопаді минулого року провели перший у французьких Піренеях. Там є спортивна база, яку побудували перед Олімпіадою-1968 у Мехіко. База дуже хороша, французи там тренуються постійно. Але наш перший піренейський збір вийшов не надто вдалим. Можливо, чогось не врахували, та відчутних позитивних результатів ми не помітили. Після цього збору Павло навіть втомився.
Тому на якийсь час вирішили нікуди не їздити, готувалися в Києві. На жаль, в зимовий період Павло кілька разів хворів. Найімовірніше, саме через це не все пройшло благополучно на етапах Кубка світу, найкращий результат там був – четверте місце. Крім того, з’явилися проблеми з бігом і плаванням. Був потрібен час, аби ці проблеми ліквідувати.
Потім ми поїхали до Колорадо в США. Це була ще одна підготовка в горах, на висоті 1700 м. А ближче до чемпіонату світу вирішили знову пройти збір у Франції на тій самій базі. Цього разу все вийшло вдало. Там тренувалися і французи, і англійці, і німці – компанія дуже солідна. Павло провів хороший спаринг. До Мехіко прилетіли прямо з Франції і там десять днів готувалися безпосередньо перед чемпіонатом світу.
А змагання показали, що вибрали правильну схему підготовки: головне, що Павло зміг вийти на пік форми саме до стартів.

Павло Тимощенко атакує

У яких видах у Павла сьогодні виходить краще? За рахунок чого намагаєтеся «посилюватися» – за рахунок фізики, техніки, або на перший план виходить психологія?

– Почну з останнього. Вважаю, що у Павла психологічна підготовка на досить високому рівні. Звичайно, у нього, як і у будь-якого спортсмена, трапляються короткі періоди сумнівів, які заважають. Але він знає, як з цим боротися. У найвідповідальніші моменти вміє максимально сконцентруватися.
Що стосується «кращих» видів, а також фізики й техніки... Хтось, можливо, і вважає, що дисципліну, яка не «йде», можна компенсувати іншою – коронною. Та думати так помилково. У нас п’ять видів спорту в одному, і до успіху приводить, як правило, рівний виступ. Тобто не повинно бути перепадів: десь дуже потужно, а десь слабко. Спортсмен має прагнути високого рівня в кожному виді.
Протягом року у Павла були не надто хороші показники в плаванні, але на чемпіонаті він значно поліпшив свій час: зміни в методиці підготовки принесли свої плоди. Сподіваюся, що на цьому рівні він і далі плаватиме. І фехтування, і комбайн у Павла йдуть добре. Конкур – це особлива розмова, оскільки вид специфічний, який складно прогнозувати. Як відомо, кінь дістається спортсменам за жеребом, але і тут без майстерності неможливо розраховувати на успіх. А майстерність – це високий рівень і фізичної, і технічної, і психологічної підготовки.

Павло колись зізнався, що плавання для нього – камінь спотикання. Ми знаємо, що зараз «вартість» цього виду на змаганнях міжнародна федерація знизила. Чи не означає це, що тепер у плаванні можна трохи «відпочити», заощадити сили для інших видів?

– Не думаю. Те, що плавання «подешевшало» в сенсі балів, для тих, хто пливе не надто швидко, – це плюс. Для тих, хто показує стабільно високі результати – мінус. Тобто ніби зрівняли шанси, аби не було сильного відриву після цього виду. Тепер одна секунда переваги коштує не три, а два очка. Поясню, до чого це призводить. Раніше 10-секундний програш спортсмена в плаванні означав відставання на цілих 30 секунд в бігу. Вирішили, що це не дуже справедливо, нині відрив становитиме 20 секунд. Для сильного бігуна двадцяти секунд достатньо, аби відіграти розрив, наприклад, у сильного плавця.

На тогорічному чемпіонаті світу Павлу, м’яко кажучи, не пощастило з конем. У підсумку це коштувало призового місця. У Мехіко склалося краще?

– Справді, торік з конем дуже не поталанило: зробив шість повалів.
Цьогоріч кінь попався хороший. Але склалася інша ситуація. Саме під час змагань у конкурі Мехіко накрило проливним дощем. Траса розбухла і стала м’якою.
В другому гіті грунт вже був розбитий, коні провалювалися. Таким чином, перешкода для них ставала вищою сантиметрів на десять. Тому другий гіт чисто ніхто не проїхав, включаючи Павла. І він, і більшість лідерів припустилися кількох помилок. Перед бігом вони перебували один до одного досить близько, і водночас підтягнулися аутсайдери. Тому біг вийшов з гострою конкуренцією і дуже драматичний.

Існує стереотип: «перевалило за тридцять – час думати про завершення кар’єри». Павлу скоро виповниться тридцять два, але він довів у Мехіко, що перебуває в прекрасній формі. На Олімпіаді в Токіо йому буде майже тридцять чотири роки. Навряд чи за цей проміжок часу спортсмен може помітно розгубити сили і техніку...

– Форму він може розгубити тільки в одному випадку: коли не тренуватиметься. Але Павло людина працьовита і цілеспрямована. Форми не втратить точно, тим паче, що у нього є мета, до якої він йде.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!

Інтерв’ю брав
Ігор ЧЕМЕРИС

Фото
Павла Багмута та з офіційного сайту UIPM