Плавання в «новому форматі»

Для наших плавців найважливішим стартом нинішнього сезону був чемпіонат Європи. Не тільки тому, що в плані цього року немає чемпіонату світу, значно більшої ваги континентальній першості надав новий мультиспортивний статус змагань. Треба було дуже постаратися, аби зробити гідний внесок до загальної скарбнички з легкоатлетами, веслувальниками, велосипедистами… Здобувши три золоті й одну срібну медалі, українські майстри водних доріжок зі своїм завданням впоралися.

Як відомо, всі чотири нагороди завойовані зусиллями двох спортсменів – Михайла Романчука і Андрія Говорова. Наскільки близькі до п’єдесталу були інші члени збірної? Якою мірою вдалося впоратися із завданням, яке стояло перед командою напередодні чемпіонату Європи? Про це та інше в бесіді з кореспондентом «Олімпійської арени» розповів президент Федерації плавання України Андрій ВЛАСКОВ.
Передусім він пояснив ситуацію з приводу так званого «медального плану».
– Завдань із завоювання певної кількості нагород на чемпіонаті Європи ми перед спортсменами не ставили, їх визначаємо тільки перед Олімпійськими іграми. На континентальній першості виступ команди вважається успішним тоді, коли більшість спортсменів покращує особисті результати.
Дати однозначну оцінку виступу всієї команди непросто. З одного боку, не можна сказати, що більшість учасників поліпшила свої результати. Але, з іншого, дуже добре виступили наші лідери, про що красномовно свідчать три медалі найвищого гатунку і «срібло». Такої кількості нагород з чемпіонатів Європи наші спортсмени не привозили давно. Якщо точніше, то останній успіх був 2006 року на континентальній першості в Будапешті. Тоді ми завоювали чотири золотих, чотири срібні й дві бронзові нагороди. Після цього результати були куди скромнішими.
Додам, що нинішні здобутки тішать ще й тим, що їх досягнуто в абсолютно новому форматі, коли чемпіонат був частиною мультиспортивного континентального форуму. В загальному заліку Україна серед 53 країн-учасниць посіла восьме місце. Дуже приємно, що величезна заслуга в цьому і наших плавців. До речі, в плаванні за підсумками чемпіонату наша команда стала сьомою.
Особливість чемпіонату в Глазго полягала ще й у тому, що з ним ми перетнули екватор підготовки до Олімпійських ігор 2020 року. І цей старт дав можливість побачити динаміку спортсменів.


– Михайло Романчук, крім того, що завоював три медалі, на всіх своїх дистанціях встановив рекорди України. Андрій Говоров цього року встановив світовий рекорд на дистанції 50 м батерфляєм, а на чемпіонаті Європи на цій же дистанції завоював «золото». На жаль, у нього не склалося на 50-метрівці вільним стилем, не потрапив до фіналу. Я б сказав, драматично не потрапив. Але ми знаємо можливості і потенціал Андрія. Тому до Олімпійських ігор у Токіо він найімовірніше готуватиметься плисти саме 50 метрів кролем. Зараз опрацьовується і система його підготовки для виступу на дистанції 100 метрів батерфляєм.
Сергій Фролов посів сьоме місце в запливі на 1500 м вільним стилем, показавши досить високий результат – 14.58,46. Ми бачимо динаміку його зростання, у виступах на міжнародній арені він продовжує помітно додавати.
26-річний Любомир Лемешко цього року двічі покращував показники на своїй основній дистанції – 100-метрівці батерфляєм. Зрештою він став дванадцятим у цій дисципліні на континентальній першості, показавши час 52,34, на кілька сотих повільніше свого кращого результату.
На жаль, не вийшло так, як хотілося, у Сергія Шевцова. Він непогано проплив 50 м батерфляєм, але на своїх головних дистанціях – 50 та 100 м вільним стилем – не зміг поліпшити торішні результати. Та у фіналі 100-метрівки став сьомим, таке місце на чемпіонаті Європи для 20-річного спортсмена – добрий підсумок.
18-річний Микита Коптєлов виступав на трьох дистанціях: 50, 100 і 200 м брасом, і на всіх покращив свої результати. Він тільки-но виходить з юніорського віку, і на дорослому турнірі такого рівня, як чемпіонат Європи, йому виступати ще досить важко. На дистанції 200 м брасом Коптєлов посів десяте місце зі своїм найкращим результатом, поліпшив його, порівняно з торішнім, на три секунди.
Ще один 20-річний спортсмен, котрий вже виступає на дорослому рівні, – Іван Стрілець. Хоча він і покращив свій результат на 200 м брасом, але в підсумку посів 24-те місце. Звичайно, такий показник не можна назвати задовільним. Але ми впевнені, що Іван має хороші перспективи. Думаю, що ми побачимо його на Олімпійських іграх, якщо не в Токіо, то в Парижі.

– До жіночої команди входили дві спортсменки. 24-річна Дарина Зевіна – учасниця Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро, чемпіонка І літньої Юнацької Олімпіади 2010 року в Сінгапурі, срібна призерка чемпіонату Європи, чемпіонка світу та багаторазова чемпіонка Європи на короткій воді. Вона пробилася до фінального запливу на 200-метрівці на спині. Добре стартувала, але вже після чверті дистанції відстала. У підсумку фінішувала сьомою з результатом 2.10,89. Це не її найкращий час, але найімовірніше далося взнаки те, що Зевіна взимку травмувалася і не змогла виконати весь план підготовки. Трохи не вистачило для цілковитого відновлення. Ще одна представниця України на стартах в Глазго – 18-річна Марина Колесникова. Її виступ не можна назвати вдалим: на 200 м на спині вона припливла 27-ю.


– Непросте питання. Спортсменка талановита і дуже старається. Цього разу, думаю, завадила травма, все-таки пропустити три місяці підготовки – дуже суттєва причина. Якби не ця обставина, то, припускаю, результат Дар’ї на чемпіонаті Європи був би вищим.


– Кожен спортсмен і його тренери до Ігор розробляють план підготовки. Виконати його на сто відсотків – ось головна умова для того, щоб підійти до Олімпіади в найкращій формі і гідно там виступити.
На нашій лаві зараз не так багато спортсменів, як це було на початку 2000-х років. Але ми ведемо дуже активну роботу з резервом: шукаємо не тільки потенційних претендентів на участь в Іграх-2020, а й тих, на кого можна буде розраховувати і в подальшому.
Якщо говорити про лідерів, то сьогодні у них є всі умови для повноцінної підготовки, треба тільки реалізувати свої можливості. Але і зараз можна стверджувати, що вони є реальними претендентами на олімпійські нагороди Токіо. Згідно з комплексною цільовою програмою, на Іграх-2020 планується здобути дві олімпійські медалі.


– Питання про терміни не таке просте. Не завжди приїзд заздалегідь забезпечує успіх. Так, з одного боку, коли починаєш завчасно адаптуватися до місцевих умов – це добре. Але є і негативний момент: у спортсмена, котрий тривалий час перебуває в незвичному для себе середовищі, можуть виникати різні проблеми, в тому числі психологічного плану, – він може, як кажуть, перегоріти. Ми маємо і позитивний досвід Сіднея, коли здобули чотири медалі, і негативний досвід Пекіна – з нульовим медальнім рахунком.
Що стосується Токіо, то в цей часовий пояс треба приїхати, як мінімум, за 7-10 днів. Але чи варто туди приїжджати за місяць до стартів – це питання. Варто добре подумати. У грудні проводитиметься планетарна першість на короткій воді в Ханчжоу, а наступного року – чемпіонат світу в Південній Кореї. Ці два важливих старти допоможуть спортсменам і тренерам підшукати ефективну модель підготовки до Олімпіади.

Які особливості нинішньої системи відбору на Олімпіаду в плаванні?
– Як відомо, Міжнародна федерація плавання розробляє спеціальні нормативи двох видів – для ліцензій «А» і ліцензій «В». У нормативах «А» вимоги набагато вищі, якщо їх виконав – їдеш на Олімпіаду. А ліцензії «В» значною мірою орієнтовані на країни, де немає плавців високого рівня. Потрапиш чи ні на Олімпіаду за цією категорією – велике питання.
Що стосується Михайла Романчука, Андрія Говорова, Дарини Зевіної, то навряд чи тут виникнуть питання щодо завоювання ними ліцензій «А». А ось для тих, хто сподівається на нормативи «В», зауважу: на Олімпіаду в Лондон за ліцензіями «В» від України вирушили, здається, п’ятеро спортсменів, а до Ріо за такими нормативами не пробився ніхто. Тому що швидкості зростають і все залежить від рівня спортивних результатів. Звідси висновок прстий: плисти треба якомога швидше.
Олімпіада – особливий турнір, з яким за важливістю не зрівняється жоден інший. І змагатися там мають найдостойніші, котрі здатні зміцнювати імідж своєї батьківщини як спортивної держави. Тому ми переконані, що концентрувати ресурси – фінансові й організаційні – треба передусім для тих, хто може реально принести успіх українському плаванню, а не просто «покататися».

– На мій погляд, проект вдалий. Яким буде його майбутнє?.. Думаю, що це значною мірою залежатиме від співпраці двох найбільших європейських федерацій – легкої атлетики та водних видів. Зрозуміло, що саме ці види викликають найбільший інтерес під час проведення такого масштабного спортивного заходу. З іншого боку, брати участь у змаганнях такого формату зацікавлені представники інших видів спорту, оскільки на мультиспортивному чемпіонаті кожен звертає на себе більшу увагу. Повторю – проект хороший і перспективний, інша справа – його деталі... На мій погляд, рішення провести чемпіонат з водних видів у шотландському Глазго не було вдалим. Місто чудове, але занадто маленьке для заходів такого масштабу. Тому виникали проблеми з басейнами – синхронне плавання і стрибки у воду навіть довелося проводити в іншому місці. І кількість уболівальників перевершувала можливості їх розміщення. Не сумніваюся, що в майбутньому ці недоліки врахують. На наступному об’єднаному чемпіонаті Європи – за чотири роки – плавці найімовірніше змагатимуться в німецькому Гамбурзі. Нам стало відомо, що це місто висловило велике бажання проводити турнір.


– Думаю, що для них, зокрема для плавців, це був звичайний чемпіонат Європи – головний старт нинішнього сезону. Мені здається, що новий формат націлений передусім на підвищення інтересу вболівальників. До речі, так і вийшло – мультиспортивність чемпіонату значно збільшила глядацьку увагу. І, відповідно, значно зріс інтерес із боку мас-медіа. І як ланка в цьому ж ланцюжку – збільшилася кількість спонсорів, які і надалі мають намір підтримувати ті чи інші види спорту. Зрозуміло, що все це вплинуло і на розмір призового фонду. Зокрема, в плаванні на чемпіонаті Європи були встановлені досить великі призові за медалі. Тобто, крім суто спортивної, атлети мають і хорошу матеріальну мотивацію. Думаю, з часом спортсмени інакше сприйматимуть об’єднаний чемпіонат.


– Квота для країни – два юнаки й дві дівчини. Хто саме поїде, поки сказати не можу. У нас є п’ять реальних претендентів. Кого обере Міжнародна федерація плавання, буде відомо пізніше.
Як прекрасно, що для юних атлетів свого часу придумали такі масштабні старти. Це міцний резерв світового олімпізму. Не виключаю і того, що хтось з учасників Ігор у Буенос-Айресі зможе пробитися і на Олімпіаду в Токіо. Багато переможців і призерів Юнацьких Олімпіад потім досягають успіху і на дорослих Іграх.
А поки триматиме кулаки за наших юних олімпійців. Сподіваюся, що вони покажуть там високі результати. Можу сказати, що програма їх підготовки виконується в повному обсязі.