До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

Мрії відчайдушні й обережні

Мрії відчайдушні й обережні
У самій природі людини закладено потребу мріяти. Без бажань і пошуку можливостей втілити їх у життя не було б розвитку і прогресу. «Не бійтеся мріяти, адже мрії здійснюються!» - закликають психологи й тренери з розвитку. «Мрійте обережно, бо мрії втілюються», - застерігають філософи.

Дрова бажань


З останніми погоджується майстер йоги Едуард Голяк, котрий майже три десятиліття свого життя присвятив вивченню філософії та практичним аспектам мистецтва жити у гармонії із самим собою та навколишнім світом. Найголовніше, переконаний він, правильно обрати мрію, аби не нашкодити ані собі, ані іншим. «Зазвичай усі бажання й мрії людини пов’язані із задоволенням чуттів і розуму, який у вченнях йоги називають шостим органом чуття. Формула щастя у цьому випадку є примітивною: я знаю, чого прагну, знаю, як досягти бажаного, роблю усе можливе задля цього і зрештою досягаю. В якийсь момент відбулася підміна понять: щастям ми почали вважати задоволення органів чуття. Та як функціонують чуття? Наприклад, коли ми задовольняємо смакові рецептори їжею, насолода від неї невпинно зростає, тоді досягає свого піку, зменшується і врешті-решт зводиться нанівець. Це стандартна формула для будь-якого чуття. Утриматися на піку чуттів тривалий час неможливо. Більшість матеріально забезпечених людей, котрі можуть дозволити собі багато чого, не здатні отримувати задоволення від простих речей. З’їсти на лавочці морозиво, яким би смачним воно не було (а воно не здаватиметься смачним, коли ласувати ним щодня), - це для них нудно, нецікаво. Таку людину потрібно чимось здивувати.
У схемі «пошуку щастя» може трапитися збій, причиною якого є «невідома складова» - совість. Вона обмежує бажання і мрії, затискає їх у певні рамки, залишаючи бажане на рівні фантазії. Ці рамки не є уніфікованими, у кожного з нас вони свої. На те, що для одного буде неприйнятним, інший скаже, знизавши плечима: «А чому б і ні?» Для таких людей усе, що обмежує можливість задовольнити бажання, у тому числі й голос совісті чи суспільні принципи моралі, є злом. У цьому разі життєвими принципами стають установки на кшалт «після мене хоч потоп», «живемо один раз», «я мушу взяти від життя все».
Ведична філософія виокремлює три різновиди щастя: щастя невігластва, щастя пристрасті й щастя благочестя. Щастя у невігластві є деструктивним, воно призводить до руйнації тіла і психіки.
Щастя у пристрасті – це задоволення чуттів, які збурюють розум і породжують хвороби. Усе тому, що людина не здатна встановити для себе межу, а задовольнити чуття раз і назавжди неможливо: щоразу, коли здобув щось бажане, хочеться більшого, і кінця цьому немає. У суспільстві споживачів уся реклама спрямована на переконування, що щасливими нас можуть зробити матеріальні речі. І що коштовнішою є річ, що більше зусиль доводиться докладати, аби здобути її, то надовше вдається розтягнути відчуття вдоволення (керівники багатьох солідних компаній зрозуміли цей принцип, тому оцінюють свою продукцію невиправдано високо – аби мати певну річ було престижно і сам факт володіння підтримував необхідний рівень «щастя»). І чим більше крутих речей ти можеш собі дозволити, тим начебто щасливішим почуватимешся. У цьому і вбачають сенс життя, можливість зробити його насиченим, наповненим. Та йогічні писання свідчать протилежне: хтивість – бажання володіти чимось – палає як вогонь і ніколи не може задовольнитися. Скільки дров не кидати у вогонь, він усіх їх спалить. І що більше кидатимеш, то швидше вони перетворюватимуться на попіл.
Щастя у благочесті є збалансованим, контрольованим, стриманим. Благочестива людина здатна задовольнятися простими речима. Поїсти, коли голодна (і щастя у цьому випадку приносить споживання навіть простої поживної їжі, без особливих кулінарних вишуканостей), поспати, коли втомлена. Вона вміє завдячувати тому, що дається. І приймати те, на що вплинути не може».

Мрії здійснює Всесвіт


«Людину часом збурюють сильні бажання – і ні про що інше вона думати не може. А здійснення цих бажань вона покладає не на себе, а на інших, - наводить свої аргументи тренер тайцзицюань Олена Чукаріна. – Як часто трапляється у подібних ситуаціях? Не хочеш – та все одно зроби. Оточення починає чинити спротив, стосунки погіршуються. Людина отримує бажане, та згодом виявляється, воно було їй не потрібне. А баланс уже порушено і відновити його не так просто. Бажання слід реалізовувати мирним шляхом. Якщо бажання здатне принести користь і не нашкодити іншим, усе зазвичай стається саме по собі, без надриву і надзусиль. В іншому разі слід замислитися: а чи варто це, чи потрібно? Надмірні бажання виснажують замість того, аби наповнювати. Ми не завжди можемо усвідомити наслідки здійснення наших бажань. Тому коли щось вислизає з рук, ніяк не дається, варто бажання відпустити. Замість цього Всесвіт подарує чимало інших можливостей. Він мудріший за людський розум».
«У ведичній культурі досі вважається незаперечною істиною: ніхто самотужки не може задовольнити свої бажання, - пояснює Едуард Голяк. – Усе, що нам дається, надходить від вищих сил. Усі, хто виховувався у цій культурі і дотримується відповідного світогляду, знають, що здійснення бажання від розуму і чуттів може принести задоволення, та не заповнить внутрішню порожнечу. Між задоволенням і щастям не можна ставити знак рівності. Істинне щастя може бути лише духовним. Це не означає, що мирськими задоволенням слід нехтувати. Та аби отримувати задоволення і при цьому бути щасливим, свої бажання і мрії хтось намагається урегульовувати у рамках цієї філософської системи: аби не нашкодити оточенню, інші ж бажають піднятися вгору, обираючи духовний шлях, ставлячи бажання і щастя інших вище за власні».
Тож якщо ви зважили усі «за» і «проти» і зрозуміли, що ваше бажання йде від серця, а не від оточення, яке очікує від вас певних досягнень і прийнятої моделі поведінки (часто ми женемося за нав’язаними і нерідко хибними ідеалами, а не прагнемо того, що може зробити нас справді щасливими); якщо визначилися, чого хочете насправді, для початку слід правильно сформулювати своє бажання. Психологи дають кілька рекомендацій щодо цього.
1. Формулювати бажання слід у теперішньому часі. Так, наче воно вже матеріалізувалося, наче ви вже отримали те, про що мріяли.
2. Важливе позитивне формулювання своєї мети. Варто відмовитися від частки «не» у формулюванні бажання.
3. Слід концентруватися на відчуттях, а не на деталях. Дозволити собі відчути, подумки, чуттєво пережити те, чого прагнете, тут і тепер. Бажання притягуються швидше, якщо вкладати у них емоції.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!

Олена
САДОВНИК