До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

Битва грандів

Збірна Німеччини завоювала в лижному двоєборстві три золоті медалі, а загалом – п’ять нагород із дев’яти розігруваних.

Перша дисципліна олімпійських змагань – стрибки з нормального трампліна, здавалося, підтвердила сумніви відносно форми німецької команди. Хоча перше місце на трампліні посів австрієць Франц-Йозеф Рерль, який улетів на солідні 112 метрів, всім було зрозуміло, що головна боротьба, як і чекали, розгорнеться між норвежцем Яарлом Магнусом Ріібером і лідером сезону японцем Акіто Ватабе.
У гонці на 10 км лідер Рерль протримався на чільних позиціях приблизно до четвертого кілометра. Ріібер вчепився в гонку і більшу її частину реально претендував на медаль. А далі Френцель, котрий скромно тримався поруч, але трошки позаду, рвонув вперед: жарти в сторону, хто тут найсильніший? Аж до фінішу він уже нікого близько до себе не підпускав. Браво, дворазовий олімпійський чемпіоне!
Акіто Ватабе, за яким останніми роками закріпилася репутація «вічно другого», її підтвердив і до срібної медалі Сочинської Олімпіади додав ще одну. Рерль не зумів конкурувати протягом цілої гонки, фінішував лише 13-м, але на п’єдестал все ж таки пробився представник Австрії – Лукас Клапфер.
Та 29-річний Ватабе все ж таки не розпрощався зі своєю мрією про «золото». Хто як не він гідний цієї високої нагороди? Він, лідер загального заліку Кубка світу, переможець чотирьох із п’яти передолімпійських стартів, у чудовій формі! І доводить це на великому трампліні, стрибнувши на 134 метри і ставши лідером. У гонці на 10 км Ватабе весь час попереду! Впритул за ним як тінь слідував знову таки Ріібер, вони навіть стартували практично одночасно. Ну точно як у прогнозах: мовляв, доля медалей має вирішитися саме в суперництві японця і норвежця! Десь за їхніми плечима, але поки що на безпечній відстані, троє німців і австрієць. І тільки коли до фінішу залишалося трохи менше кілометра, закрутилася нова інтрига. В лідери виходить тріо із Німеччини, не пускаючи вперед японця, – Ридцек, Ріссле, Френцель. Так вони і фінішують! Норвежець вдруге залишається четвертим.
У командних змаганнях норвежці прагнули довести історичну перевагу. Втім, не лише вони, адже в стрибках з трампліна лідерами стали австрійці, за котрими розмістилися збірні Німеччини і Японії. Після останнього стрибка Яна Шміда норвезька команда залишилася на четвертому місці.
В естафеті 4х5 км за долю першого місця можна було не переживати: на лижні безроздільно господарювали німецькі двоєборці. А от за друге точилася запекла боротьба, в якій головними дійовими особами з перемінним успіхом ставали австрійці, норвежці та японці. І все ж таки команда Норвегії здобула такі бажані олімпійські нагороди – срібні, Австрія виборола бронзові медалі.

В українського двоєборця Віктора Пасічника результати виявилися досить солідними. На нормальному трампліні він стрибнув на 89,5 метра і розмістився на 36-му місці. А в гонці зумів піднятися на шість місць і фінішував 30-м. Причому абсолютний час в гонці у Віктора був 13-м. На великому трампліні в стрибках (результат – 126 м) він став 21-м, а на лижні фінішував 23-м! Опинитися на Олімпійських іграх впритул до першої двадцятки – це неабиякий прогрес для нашого спортсмена!
Згадаємо, що найкращим виступом наших співвітчизників на Олімпіадах у цьому виді спорту поки що залишається 16-те місце Дмитра Просвирніна в Ліллехаммері-1994. Потім двічі поспіль – 1998-го й 2002-го – українські лижні універсали взагалі не потрапили на Ігри. У Турині найкращим результатом було 45-те місце, у Ванкувері – 41-ше.
Для порівняння, в Сочі Віктор Пасічник був 42-м (NH+ 10 км) і 30-м (LH+10 км). Тобто у Пхьончхані він перестрибнув через кілька позицій в обох видах змагань. Це результат самовідданої праці двох – ученика і тренера Миколи Козлова, який всюди на змаганнях є одночасно і сервісменом, і менеджером, і тімлідером, і лікарем, і психологом.
Віктор розповів: «Трамплін тут своєрідний, за своїм профілем відрізняється од тих, на яких ми виступаємо в Європі, але пристосуватися можливо. Звичайно, вітер був на стартах найбільшим конкурентом, його напрямок постійно змінювався, доводилося перечікувати. Досвід Олімпійських ігор-2014 дуже мені став у пригоді. Стрибки вийшли на хорошому рівні. Але я більше люблю гонку, хоча вона у мене не завжди настільки успішна, як трамплін. Першу десятикілометрівку провів рівномірно, і коли в’їхав у караван, перед останнім підйомом просто не зміг пробитися далі вперед. Моя мета була за результатами двоєборства потрапити до 30-ки. Це здійснилося і я дуже задоволений».

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!

Фото
Іллі ХОХЛОВА