Лауреати 2017 року

За традицією, яку було започатковано 12 років тому, «Олімпійська арена» називає найкращих вітчизняних спортсменів року у власних оригінальних номінаціях.

Мультимедалістка

Січневий чемпіонат Європи з біатлону в польському місті Душники-Здруй був дуже успішним для української збірної: вона здобула чотири нагороди. А справжньою зіркою континентальної першості стала Юлія Джима, на рахунку якої повний комплект медалей.
Спочатку київська біатлоністка, відстрілявши без промахів, виграла спринтерську гонку на 7,5 км з часом 21.02,3. Перемогла впевнено, із запасом: на фініші вона випередила своїх головних суперниць: Світлану Слєпцову на 27 секунд і Ірину Старих – на 37,8 секунди.
Коментуючи результат, Юлія Джима зауважила, що це була її перша гонка «на нуль». До речі, ця медаль стала першим «золотом» в кар’єрі Юлії Джими, яке вона завоювала на чемпіонатах Європи в особистому заліку. До цього вона тричі перемагала на першостях континенту в естафетних гонках.
Наступного дня після спринту Юлія з результатом 30.24,2 завоювала срібну нагороду в гонці переслідування на 10 км.
Свою третю медаль, бронзову, Джима здобула в змішаній естафеті, разом з Анастасією Меркушиною, Олександром Жирним і Русланом Ткаленком. Українська команда показала час 1:13.03,1.
У лютому Юлія Джима стала срібною призеркою чемпіонату світу в естафеті 4х6 км разом із Іриною Варвинець, Анастасією Меркушиною і Оленою Підгрушною.
І нинішній сезон Юлія почала з нагород на етапах Кубка світу. На початку грудня на першому етапі Кубка світу з біатлону в шведському Естерсунді українська біатлоністка виборола «бронзу» в індивідуальній гонці на 15 км. Ще одну медаль такого ж гатунку Джима завоювала в спринті на 7,5 км з двома вогневими рубежами. Наша спортсменка відстрілялася без промахів!

Містер стабільність

Для олімпійського чемпіона Ріо зі спортивної гімнастики Олега Верняєва характерно те, що він не бере тривалих «безмедальних пауз». І нинішнього року він не зупинявся і продовжував тішити уболівальників своїми успіхами, які завжди розділяє з наставником Геннадієм Сартинським.
Неймовірно яскравим, по-справжньому тріумфальним був виступ Верняєва на чемпіонаті Європи в румунському Клужі в квітні. В абсолютній першості український гімнаст із самого початку захопив лідерство і не упустив його. «Золото» в багатоборстві не стало єдиною нагородою: до нього Олег додав ще одне, завойоване у вправах на брусах. Плюс до того, здобув «бронзу» в опорному стрибку.
Не менш блискучим був виступ лідера нашої спортивної гімнастики в серпні на Всесвітній літній універсіаді в Тайбеї. Спочатку Верняєв з результатом 88,300 бала виграв абсолютну першість, а наступного дня завоював ще дві нагороди: «срібло» на коні і «бронзу» на кільцях.
Чемпіонат світу, який проводився у жовтні в канадському Монреалі, не можна віднести до вдалих стартів нашого гімнаста: цього разу щось не склалося в багатоборстві. Проте і з цієї планетарної першості він привіз черговий трофей – срібну нагороду, здобуту у вправах на брусах.
Упродовж сезону медальна колекція Олега Верняєва поповнювалася і нагородами з етапів Кубка світу.
Згадуючи своє «срібло», завойоване в багатоборстві на минулій Олімпіаді, Олег щиро радіє тому, що абсолютний чемпіон Ігор-2016 японець Кохей Утімура не збирається завершувати кар’єру. В цьому український гімнаст бачить для себе хороший стимул: перемогти найкращого – значить самому стати найкращим. І взагалі, змагатися з таким суперником, як Утімура, справжнє свято. На Олімпійських іграх 2020 року в Токіо Верняєв прагне тільки перемоги.

Міс легка атлетика

На будь-яких стартах її одразу вихоплюють із загальної маси учасників об’єктиви фото- і телекамер. Ця ефектна блондинка могла б зробити кар’єру в модельному бізнесі або стати кінозіркою – таку думку можна почути часто. Але Юлія Левченко думає інакше. Головною справою свого життя вона обрала легку атлетику, сектор стрибків у висоту. А успіхи київської спортсменки цьогоріч переконують, що її вибір правильний. Далеко не кожному дано в 19 років стати віце-чемпіоном світу.
Вперше Юля голосно заявила про себе 2014-го, коли виграла Юнацькі олімпійські ігри в Нанкіні. Вже тоді було зрозуміло: це наша майбутня зірка.
Нинішній спортивний рік стартував для Левченко з прекрасного почину – вона стрімко увірвалася в дорослий спорт, ставши бронзовою призеркою чемпіонату Європи у приміщенні, який проходив взимку в Белграді. У літньому ж сезоні виграла чемпіонат Європи серед молоді і довела особистий рекорд до позначки 197 см.
І ось, нарешті, серпень – чемпіонат світу в Лондоні. Фінал змагань у секторі стрибків у висоту. Суперниці Юлії старші й титуловані. Проте жоден рух, жодна емоція не видавали в юній українці недосвідчену спортсменку. Була холоднокровною і впевненою в собі. Двічі оновивши особистий рекорд, киянка завоювала срібну медаль з результатом 201 см. Причому її медаль стала єдиною для збірної країни на цьому чемпіонаті світу.

Підтвердження авторитету

Бронзовий призер Олімпійських ігор у Пекіні, володар нагород чемпіонатів світу, багаторазовий переможець першостей континенту та інших міжнародних стартів... Своїми численними успіхами Ілля Кваша давно заслужив повагу уболівальників і заробив великий авторитет у спортивному світі. Свій високий рейтинг український стрибун у воду з блиском підтвердив і цьогоріч.
У червні Україна вперше приймала чемпіонат Європи зі стрибків у воду. З десяти медалей, які вибороли наші спортсмени на «домашній» першості континенту, три на рахунку Кваші.
Золоту медаль миколаївський спортсмен здобув в індивідуальних стрибках з метрового трампліна. Вона стала його сьомою нагородою найвищого гатунку на чемпіонатах Європи в цьому виді програми і дев’ятою з урахуванням двох перемог у синхроні. У фіналі Ілля Кваша захопив лідерство після першого стрибка і вже його не віддав. До заключного раунду він підійшов з перевагою понад 20 балів над найближчим суперником. Набравши в сумі 431,75 бала, він став недосяжним для своїх конкурентів.
Срібну медаль миколаївець завоював у стрибках з триметрового трампліна зі своїм кращим міжнародним результатом у сезоні – 484,30.
І ще одне «срібло» Ілля виборов разом з Олегом Колодієм в синхронних стрибках з триметрового трампліна. У фіналі український дует набрав 426,96 бала, поступившись переможцям 0,75 бала.
По завершенні чемпіонату Європи, Кваша оцінив свій виступ як гідний і зауважив: «Дуже важливо, що змагання відбувалися в Україні. Я не мав права розчаровувати наших уболівальників».
А за місяць після першості континенту Ілля, знову ж разом з Олегом Колодієм, став володарем бронзової нагороди чемпіонату світу в Будапешті в синхронних стрибках з триметрового трампліна. До останньої спроби у фіналі українці перебували на шостій позиції. Але вирішальний стрибок, за який наш дует отримав 96,90 бала, підняв спортсменів одразу на три рядки вгору. Суми 429,99 вистачило українському тандему, аби зійти на третю сходинку п’єдесталу.

Суперсенсація

Цю українську спортсменку сьогодні називають «феноменом дзюдо». Хто б міг подумати, що школярка-тінейджер на дорослому чемпіонаті Європи змусить капітулювати на татамі визнаних лідерів! Перемогу 16-річної київської дзюдоїстки Дар’ї Білодід на континентальній першості інакше, як сенсаційною, не називали.
Помічено: коли за «спортивне виховання» дітей всерйоз беруться їхні батьки, то шанс виростити чемпіона дуже великий. Прикладів тому багато. І наставниками Дар’ї є її мама і тато – Світлана Кузнєцова і Геннадій Білодід. «Батьківська методика» принесла свої плоди: вигравши все можливе серед юніорів і молоді, вихованка ДЮСШ «Юний спартаківець» майже в підлітковому віці з тріумфом увірвалася в дорослий спорт.
На цьогорічному чемпіонаті Європи у Варшаві Дар’я Білодід провела чотири складних поєдинки. У півфіналі їй протистояла 30-річна угорка Єва Черновіцкі – дворазова чемпіонка Європи, призерка Олімпійських ігор у Лондоні. Ефектним кидком через стегно українська дзюдоїстка відкрила собі шлях до фіналу. У поєдинку за «золото» вона зустрілася з призеркою Європейських ігор в Баку Іриною Долговою. Переможець у цій тяжкій сутичці визначився тільки в додатковий час – «голден скор». Юна киянка провела передню підніжку вліво і… зал вибухнув бурею овацій. Перемога! Дар’я Білодід – чемпіонка Європи!
І згодом дзюдоїстка довела, що успіх не був випадковим. На заключному в сезоні турнірі серії Гран-прі в нідерландській Гаазі Дар’я стала переможницею.
У фіналі суперницею Дар’ї на татамі була казахстанка Отгонцецег Галбадрах – призерка Олімпійських ігор у Ріо і цьогорічного чемпіонату світу в Будапешті. Як і в заключній сутичці чемпіонату Європи, основний час переможця не виявив. Тільки на п’ятій хвилині «голден скора» киянці вдалося провести прийом, який і став переможним. «Золото» – у Білодід! Дар’я розповіла, що її тренери-батьки розробили стратегію боротьби спеціально під Галбадрах. І українська спортсменка успішно реалізувала план своїх наставників.

Король рингу

Після яскравих успіхів на найбільших міжнародних стартах цього року про українця Олександра Хижняка стали говорити як про зірку світового боксу. Не шкодували епітетів на його адресу, називаючи, зокрема, й «королем рингу». А як інакше, коли 22-річний полтавчанин у сезоні виграв усі провідні змагання?
Виступаючи у ваговій категорії 75 кг, він протягом двох місяців став переможцем двох континентальних першостей. Спочатку виграв молодіжну, а згодом завоював «золото» дорослого чемпіонату Європи в Харкові. Крім того, був визнаний кращим боксером цього турніру. Особливо яскравим був фінальний поєдинок, в якому Олександр продемонстрував феноменальну техніку та ідеальну тактику бою на середній дистанції.
А на початку вересня також блискуче Хижняк виступив на чемпіонаті світу в Гамбурзі. І також став найкращим боксером змагання. У фінальному поєдинку він зустрівся з казахстанцем Абілханом Аманкуловим. З перших хвилин українець боксував першим номером і, захопивши ініціативу, постійно нарощував свою перевагу. У другому раунді провів хорошу серію ударів, ледь не відправивши суперника в нокаут. В останній трихвилинці наш боксер продовжував «ганяти» по рингу опонента, котрий дивом утримувався на ногах. У підсумку судді одноголосним рішенням віддали перемогу нашому спортсмену. Олександр Хижняк – чемпіон світу!
Після нагородження тріумфатор мундіалю сказав: «Нинішній сезон справді можна назвати для мене фантастичним. Я щасливий, що досяг успіху в Німеччині, де боксу приділяють величезну увагу. Що стосується моїх конкурентів на цьому чемпіонаті, то головним суперником вважав передусім себе. Бо коли ти готовий на сто відсотків, ніхто не страшний!»

Повернення року

Після Ігор у Ріо нашій провідній шаблістці довелося піти – уперше в кар’єрі – у тривалу відпустку. Плече турбувало Ольгу Харлан ще до Олімпіади, але від хірургічного втручання вона відмовилася: боялася пропустити головний старт чотириріччя. Погодилася на операцію вже після. На відновлення знадобилося півроку. Вболівальники непокоїлися, яким буде повернення на фехтувальну доріжку їхньої улюблениці. Та хвилювання були марними: на чемпіонаті світу в німецькому Лейпцигу ми знову побачили непереможну Ольгу Харлан! Повернення вийшло тріумфальним!
У півфіналі Ольга схрестила шаблі з віце-чемпіонкою світу 2016 року в особистій першості Сесілією Бердер. На початку поєдинку французька фехтувальниця повела в рахунку. Але Харлан не знітилася, «підібрала ключик» до манери суперниці і в підсумку виграла 15:10. У фіналі наша спортсменка не залишила жодних шансів тунісці Аззі Бесбес, розгромивши її з рахунком 15:5.
Після свого успіху на чемпіонаті світу Ольга Харлан сказала: «Хоча я дуже втомилася, але неймовірно щаслива. Я зробила для перемоги все, що було в моїх силах. Що стосується майбутнього, зупинятися не збираюся. Ця медаль є тільки кроком на шляху до моєї найзаповітнішій мрії – олімпійського «золота».

Команда року

Оновлена після Олімпіади-2016 в Ріо українська збірна з синхронного плавання гідно виступила на чемпіонаті світу в Будапешті: дівчата вибороли п’ять бронзових і срібну медалей (В ЧЕМ?) і одну срібну, яку завоювала команда в комбінації.
Комбінація з’явилася у програмі змагань синхроністок порівняно нещодавно, але для глядачів ця дисципліна стала однією з найцікавіших, оскільки тут можна побачити найповніший арсенал технічних елементів, складних перебудов, акробатичних підтримок тощо.
Варто підкреслити, що нагорода команди в комбінації стала першим українським «синхронним сріблом» на чемпіонатах світу. У боротьбі за другу сходинку п’єдесталу наші дівчата з результатом 94,0000 бали обійшли суперниць з Японії. Срібна медаль особливо цінна, оскільки для українських русалок початок змагань в Будапешті був не надто вдалим: у технічній програмі наші спортсменки в боротьбі за медаль поступилися японкам тисячними бала.
Зате в довільній програмі командних змагань українські синхроністки перевершили самих себе. У боротьбі за «бронзу» суперниці – знов японки – не дочекалися від них «подарунків» у вигляді дрібних помилок. Наші «русалки» створили маленьке диво. За свій виступ вони отримали від суддів 93,9333 бала і зійшли на третю сходинку п’єдесталу.
Коментуючи виступ своїх підопічних, головний тренер збірної Світлана Саїдова зауважила: «Коли група програла японкам технічну програму, у наших лавах не було й натяку на розпач. Навпаки – бажання виступити з довільною програмою так, аби в суддів не залишилося жодних сумнівів у нашій перевазі».
Призерками чемпіонату світу стали Анна Волошина, Єлизавета Яхно, Ксенія Сидоренко, Анастасія Савчук, Олександра Кашуба, Яна Нарєжна, Марина і Владислава Алексєєви, Аліна Шинкаренко, Валерія Апрелєва.

Воля до перемоги

Українська велосипедистка Яна Беломоіна є світовим лідером в олімпійській дисципліні маунтенбайку – крос-кантрі. Фахівці характеризують 25-річну гонщицю з Луцька як цілеспрямовану, наполегливу, з неймовірною волею до перемоги. Без сумніву, ці якості допомогли їй цьогоріч здобути дві найважливіші перемоги.
У липні вона тріумфувала на чемпіонаті Європи, який проводився на альпійській трасі в італійському містечку Дарфо-Боаріо-Терме.
Яна Беломоіна вирвалася в лідери вже на першому колі й поступово нарощувала свою перевагу. Шість кіл дистанції українка проїхала практично без помилок. Її головні суперниці Лінда Індерганд і Полін Ферран-Прево не уникли падінь. Фінішувала Яна з великим запасом, її підсумковий час – 1:24.36. Лавровий вінок чемпіонки – в української гонщиці!
Цей успіх не був єдиним у сезоні. Виступаючи в Кубку світу, Яна виграла три етапи: в німецькому Альберштадті, андоррському Вальнорді і канадському Монт-Сент-Анні, а також тричі ставала призером. Іншими словами: шість гонок – шість п’єдесталів. На заключному етапі змагань в італійському Валь-ді-Солі Беломоіна посіла друге місце, і, набравши в загальному заліку 2450 балів, вперше у своїй кар’єрі офіційно оформила перемогу в Кубку світу.
Усі ці успіхи дозволили Яні закріпитися на першому місці рейтингу UCI в дисципліні крос-кантрі (категорія Women Elite).
«Я відмінно увійшла у форму з самого початку сезону, все складалося добре, – згадує цьогорічні старти Яна Беломоіна. – Але я переживала, як виступатиму в середині сезону, побоювалася, аби завчасно не настав період втоми. Але, як показали результати, все було зроблено правильно».

Тренер року

Кожна перемога спортсмена – це і перемога його тренера. Без наставників не було б і чемпіонських лаврів. Це особливо підкреслює боксер Олександр Хижняк, котрий зробив цьогоріч золотий дубль, виборовши найвищі нагороди чемпіонатів світу і Європи. Вагомі здобутки з ним розділяє наставник і батько Олександр Хижняк-старший. Він своїм прикладом ще раз показав, наскільки сильними в українському боксі є сімейні традиції.
22-річний полтавський боксер з приводу «формули успіху» говорить: «Фундамент перемог закладається на тренуваннях, де ми не шкодуємо своїх сил і невпинно працюємо над виправленням помилок. А на змаганнях мені дуже допомагає те, що мій батько завжди поруч і готовий дати потрібну підказку. Своїх перемог я зміг досягти завдяки тому, що цілком виконував вказівки наставника».
«Мій тато для мене не тільки тренер, – підкреслює Хижняк-молодший. – Він найближча людина по життю. У всьому підтримує. У мене таке відчуття, що він живе заради того, щоб бачити мої успіхи, нові підкорені вершини».
Олександр Олександрович Хижняк, кажучи про свого «підопічного», згадує: «Зізнаюся, що сина тренувати нелегко. У мене на ринзі не було великих міжнародних досягнень. Спостерігаючи за молодшим сином Сашком – йому тоді було років п’ять – побачив, що у нього є потенціал. І вирішив усі свої знання передати йому, аби хлопець зробив те, чого не встиг я».
За словами тренера, зупинятися на досягнутому вони з сином не збираються, олімпійська медаль є головною метою боксерського тандему полтавчан.