До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

"Все скажу на рингу"

Яскравим і бездоганно технічним був виступ Віктора Вихриста у ваговій категорії понад 91 кг на чемпіонаті Європи з боксу в Харкові. Сьогодні він готується підкорити наступну спортивну вершину – світовий п’єдестал. Усі наші любителі боксу вірять, що українському суперважковаговику до снаги зійти і на олімпійський п’єдестал на Іграх 2020 року в Токіо.

На континентальній першості-2017 Вихрист без проблем пройшов стадію 1/8 фіналу, де йому протистояв представник Ірландії Дін Гардинер. На початку поєдинку Вихрист вибрав абсолютно правильну тактику, працюючи на контратаках. Вимотавши суперника, він відправив його в нокдаун у другому раунді. Гардинер зробив спробу продовжити бій, але під градом ударів просто несила був чинити опір. Суддя зупинив бій. Разом з виходом до чвертьфіналу Віктор Вихрист здобув путівку на чемпіонат світу.
За вихід до півфіналу наш спортсмен змагався з сильним румунським бійцем Міхаєм Ністором. Цей боксер прославився тим, що шість років тому теж на чемпіонаті Європи технічним нокаутом у третьому раунді переміг британця Ентоні Джошуа – нинішнього чемпіона світу серед професіоналів за версіями WBA, IBF і IBO. Але цей факт зовсім не збентежив Віктора. Він чисто переграв румунську знаменитість – 5:0.
Суперником Вихриста у півфіналі став кремезний росіянин Максим Бабанін. Віктор, працюючи в основному джебом, тримав дистанцію. Така тактика і дальні удари принесли успіх. Судді віддали перемогу українцеві – 4:1.
А у фіналі Віктор Вихрист переміг Фрезера Кларка, котрий теж має певне відношення до згаданого Ентоні Джошуа: був його спаринг-партнером. З перших хвилин українець боксував другим номером і проводив комбінації як на ближній, так і на далекій дистанціях. У другому і третьому раундах англієць помітно втомився, і це позначилося на його реакції: практично всі атаки Вихриста доходили до цілі. У підсумку судді віддали беззаперечну перемогу нашому суперважковаговику – 5:0. До речі, це перша поразка в кар’єрі Кларка на аматорському ринзі.
Віктор Вихрист цілком виправдав надії тренерів. Про нього говорять як про боксера, котрий націлений тільки на вищу сходинку п’єдесталу. «Це панчер. Володіє потужним ударом. Останнім часом сильно додав у техніці і тактиці», – так охарактеризував Віктора головний тренер збірної України з боксу Дмитро Сосновський. За його словами, мине небагато часу, і про Вихриста заговорять як про зірку світового боксу.
11 червня на НСК «Олімпійський» міністр молоді та спорту України Ігор Жданов вручив Віктору Вихристу і двом іншим тріумфаторам європейської першості – Олександру Хижняку і Юрію Шестаку – посвідчення заслужених майстрів спорту України. Після офіційної церемонії ми поговорили з Віктором, почавши розмову з теми харківського чемпіонату Європи.

Перепочинок перед вирішальним раундом

Який з боїв вам особливо запам’ятався?

– Дуже складно виділити якийсь поєдинок... Зі сторони могло здатися, що мені було не дуже важко, але можу запевнити, що це не так: жодного легкого поєдинку не було. Суперники, як ви знаєте, дуже сильні – і Гардинер, і Ністор, і Бабанін. Я вже не кажу про фінальну зустріч із Кларком. Напевно, все-таки, цей бій особливо запам’ятався, оскільки був вирішальним і приніс мені золоту медаль.

На якому етапі відчули, що медаль обов’язково буде?

– Чесно кажучи, я над цим навіть не замислювався. Можу відповісти так: ще до першого поєдинку знав, що медаль здобуду, оскільки давно на неї налаштовувався, задовго до чемпіонату. Посилено готувався, прагнув і мріяв. Іншої мети у мене не було, тільки золота медаль.

Як і коли ви прийшли в бокс?

– Я зростав у Кременчуці, що на Полтавщині. Це місто відоме своїми спортивними традиціями. Як і багато хлопчаків, пробував себе в різних видах спорту. Особливо захопився таким китайським єдиноборством, як він-чун. Можливо, і продовжував би ним займатися, але несподівано мій тренер поїхав. Майже рік я взагалі не тренувався. Але дуже хотілося, тож вирішив піти на бокс. Мені тоді виповнилося 16 років. Виходить, що в боксі я дев’ять років.

Добре пам’ятаєте свої перші змагання, на яких досягли успіху?

– Так, звичайно. Свій перший міжнародний турнір я виграв 2012 року. Це були змагання, присвячені Дню визволення Києва від німецько-фашистських загарбників. Добре пам’ятаю свої поєдинки. У мене було три бої, всі виграв. Після цього мені присвоїли звання майстра спорту. За рік переміг на чемпіонаті України, потім на кількох міжнародних турнірах класу А. У Харкові відбувся мій дебют на континентальних турнірах – і одразу виборов «золото».

Які найближчі плани?
c – Звичайно, зараз усі думки спрямовані на чемпіонат світу: він стартує наприкінці серпня в німецькому Гамбурзі. Посилено до нього готуватимуся. Спочатку проведемо тритижневі збори в Тисовці, а останні два тижні будемо спарингуватися на олімпійській базі в Кончі-Заспі.– Звичайно, зараз усі думки спрямовані на чемпіонат світу: він стартує наприкінці серпня в німецькому Гамбурзі. Посилено до нього готуватимуся. Спочатку проведемо тритижневі збори в Тисовці, а останні два тижні будемо спарингуватися на олімпійській базі в Кончі-Заспі.

Добре усвідомлюємо, що нагорода чемпіонату світу – не межа ваших мрій...

– Звісно, як і для будь-якого спортсмена, головна мрія – олімпійська медаль. На це налаштовуюся, цього прагнутиму щосили. А чемпіонати Європи та світу я значною мірою розглядаю як необхідні етапи на шляху до Олімпіади.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!


Інтерв’ю брав
Ігор ЧЕМЕРИС

Фото надано
Федерацією боксу України