Адвокат на татамі

На першому у новому сезоні турнірі серії Прем’єр-ліги з карате (за результатами етапів цієї ліги, а також фіналу Grand Winner формують міжнародний рейтинг і наприкінці року визначають найкращого каратиста світу) перемогу у категорії до 75 кг святкував Станіслав Горуна.

У «золотому» поєдинку львів’янин вирвав перемогу в Ахмеда Ель Шарабі, який представляв Італію. Лідер нашої збірної повернувся на світове татамі після тривалої перерви, пов’язаної з низкою травм, з однією метою: повернути собі звання найсильнішого у світі (у 2013–2014 роках Стас очолював світовий рейтинг у своїй категорії). А з Токіо-2020, де майстри карате вперше розіграють олімпійські медалі, привезти до України нагороду.

Найкращий захист – це втеча

- Сезон-2015–2016 пропустив через травму – розрив хрестоподібної зв’язки і двох менісків. Тож тепер починаю усе з початку, – розповів Станіслав Горуна. – Найприкріше, що травмувався я не на татамі: незадовго до важливих змагань грав з друзями у футбол… До французького етапу Прем’єр-ліги мені не вдалося як слід підготуватися: за тиждень до цього на турнірі у Словаччині я повторно травмував коліно. Тож у Парижі не міг нормально пересуватися і бити ногами. Ці змагання виграв завдяки відчуттю дистанції і моменту для початку дії – самими руками.
Мені подобається змагатися у Парижі. Французи чудово організовують домашні змагання. Там завжди заповнені трибуни, і глядачі розуміються на найменших нюансах карате та знають імена і здобутки усіх топових спортсменів. Спочатку мене шокувало, коли незнайомі впізнавали мене у холі та на вулиці й підходили привітатися. Тобто там не футболом єдиним. До того ж мені вже не раз вдавалося перемагати у Парижі. Цього разу у французькій столиці була рекордна кількість учасників, за перемогу змагалися представники 78 країн світу. Особливий ажіотаж на наших змаганнях виник з того часу, як карате включили до програми Олімпійських ігор.
У вирішальному поєдинку моїм суперником виявився єгиптянин Ахмед Ель Шарабі, котрий виступає за Італію. Він був майже на півголови вищим за мене. Тож на татамі мені довелося хитрувати: дозволив йому атакувати, а сам відійшов на дистанцію. А коли Ель Шарабі в атаці провалився, я швидко провів свій прийом і отримав юко. Ноги, робота у пересуванні – це наше все. Принаймні 80% успіху в карате залежить від того, як спортсмен рухається, а значить, вміє створювати моменти для своїх дій і втікати від атак суперника. Як на мене, найкращий захист – це втеча. Суддя не завжди може побачити, хто краще із суперників спрацював – той, хто атакував, чи той, хто блокував удар. Тож найкраще не дозволяти опоненту торкатися тебе взагалі. Другий бал я здобув у зустрічній атаці. І так хотів якомога швидше взяти третій! Це було моєю помилкою. У гонитві за швидким результатом я двічі пропустив по одному балу. І ледь не втратив перемогу. На щастя, мені вдалося утримати рахунок і стати чемпіоном.


- Карате має багато різних версій. Та практично всі вони зупинилися на етапі розвитку 20-річної давнини. Складається враження, що ніхто не зацікавлений у тому, щоб хоч якось розвивати свій напрям. Версія ж Всесвітньої федерації карате (WKF), за якою ми змагаємося і яка стала олімпійською, завжди вважалася прогресивною. Правила у нас вдосконалюють щороку. А тепер, аби відповідати олімпійському формату, карате ще більше перевтілилося. Технічний комітет зробив усе можливе, щоб усі три хвилини спортсмени працювали на максимумі, а поєдинки були справді динамічними і видовищними. Не так давно у нас скасували клінч, а також почали карати за пасивність. Окрім цього запровадили «правило першого балу», згідно з яким за рівного рахунку перевагу має спортсмен, котрий здобув перший бал. Це зробили для того, аби суперники не працювали на утримання рахунку, а змушені були ризикувати.

Феміда ніколи не була незалежною

- Це п’ятиразовий чемпіон світу і десятиразовий чемпіон Європи Рафаель Агаєв з Азербайджану. Коли чотири роки тому я вперше зустрічався з ним, поєдинок завершився унічию, та судді за додатковими показниками віддали перемогу супернику. Хоча протягом цілого поєдинку показували прапорці на мою користь. У подальшому у фіналі Прем’єр-ліги я поступився йому за балами. А потім переміг на Paris Open. Агаєв з розряду тих суперників, з якими завжди цікаво змагатися. Це швидкісний і напрочуд активний спортсмен, котрий грамотно працює з дистанцією. Рафаель з дитинства займається карате. Йому вже за тридцять, і для нього спорт – це ідеальне поєднання хобі та професії. В Азербайджані карате має величезну підтримку держави. Спортсмени можуть дозволити собі думати виключно про тренування і отримують за це зарплату. В Україні ж карате досі залишається аматорським спортом. За фахом я адвокат, спеціалізуюся на податковому праві. І на життя заробляю в адвокатській конторі чи в суді. Цілий день працюю, а увечері йду на тренування.


- І в спорті, і в суді успіх справи здебільшого залежить від суддів. До роботи я ставлюся спокійніше. Моїм пріоритетом завжди були перемоги на татамі. Та це не заважає мені якісно виконувати мою адвокатську роботу. У справу свого клієнта я занурююся з головою і б’юся, не шкодуючи зусиль.