Національний олімпійський комітет України
Олімпійська родина – гордість країни
- Олімпійська Арена №4-2017
- Інші публікації
Після закінчення офіційної церемонії поділилася своїми враженнями і виявилося, що маю однодумців. Серед них був і триразовий олімпійський чемпіон Володимир Морозов. Казав, що радий побачитися з колегами по спорту, зокрема з Андрієм Хімічем, представленим у номінації «Спортивна слава України». Вони з ним на одній Олімпіаді, Токійській 1964 року, перемогли. Тож наче побратими. До речі, Хіміч – уже четвертий з олімпійської веслувальної еліти, хто удостоївся такої відзнаки. А першим 2013-го був Морозов. Далі, 2014-го – Олександр Шапаренко і Катерина Нагірна, 2015-го – Сергій Чухрай. Тепер їхню славу підтримав Юрій Чебан, визнаний найкращим спортсменом минулого року в номінації «Народний вибір». Уже як тренер збірної він нині готує до Токіо своїх наступників. Отакий плин часу: захоплює, дивує.
Наприкінці церемонії Сергій Бубка сказав: важливо, що ми разом, у нас є команда, адже тільки гуртом можна сягнути справжнього злету. І найдорожчим здобутком президент НОК назвав саме команду – олімпійську родину України.
У великому просторому залі, де відбувалося свято, куди б не кинув погляд, бачив особистість. От сидить Альбіна Миколаївна Дерюгіна. Попри роки, випромінює ту життєдайну силу, яка, без перебільшення, сформувала славу української художньої гімнастики. Знову кращою спортсменкою року, за «Народним вибором», визнали її ученицю – Ганну Різатдінову. І перші слова подяки переможниця адресувала саме Альбіні Миколаївні. Як тричі, отримуючи титул кращої в цій же номінації в попередні роки, дякувала наставниці Ганна Безсонова – тепер уже тренер, надійна ланка в ланцюжку спадковості поколінь.
«Герої спортивного року» – подія масштабна, адже участь у визначенні претендентів бере вся країна. Недарма ж одна з найпочесніших номінацій має назву «Народний вибір». І водночас ця церемонія – своєрідний літопис українського спорту. Рік у рік вона уславлює кращих і називає імена тих, кого нині вважають олімпійськими надіями. Аж ось за рік-два ці «надії» сходять на найвищі п’єдестали, примножуючи спортивну славу країни.
За підсумками 2010-го олімпійською надією назвали плавця Андрія Говорова, а наступного року він став чемпіоном Європи. І відтоді щосезону він на п’єдесталах чемпіонатів Європи, світу, етапів Кубка світу. Олімпійською надією 2013-го визнали шаблістку Аліну Комащук. І от вона срібний призер Ігор у Ріо-де-Жанейро і разом з подругами – лауреат номінації «Краща команда року».
Усі медалісти Олімпіади-2016 отримали спеціальні значки Міжнародного олімпійського комітету. Їх вручали виконуючий обов’язки президента Європейських Олімпійських комітетів Янез Косьянчич і Сергій Бубка як член Виконкому МОК. І хоча не кожен , хто стояв на сцені, став лауреатом «Героїв спортивного року», всі вони – слава олімпійської родини. Як і ті атлети, котрим не вистачило до п’єдесталу миті, кількох сантиметрів. Усіх їх ми побачили на екрані під час церемонії в кадрах зворушливого відео з Ріо.
«Це був рік великих драм і великих перемог. Рік, коли українські атлети били фаворитів, поверталися на вершину після важких травм, коли до медалі не вистачало сотих часток секунди, одного удару або просто прихильності суддів. Це був рік, який ніколи не забудеться. Рік Олімпійських ігор…», – лунало у залі.
Номінантів було визначено заздалегідь, але до останньої миті зберігалася інтрига: кого ж Академія спорту вирізнить з-проміж усіх. Право оголошувати переможців у кожній номінації було надано видатним особистостям спорту. Ім’я олімпійської надії оголосили Ірина Мерлені і Володимир Кличко. І було це ім’я Христини Дмитренко, чернігівської біатлоністки, чемпіонки ІІ зимових Юнацьких олімпійських ігор. Є поповнення до золотої команди 2014 року! Олена Говорова вітала Ларису Карлову і Андрія Хіміча як зірок, гідних імення «Спортивної слави України». Андрій Хіміч – чемпіон Олімпіади 1964 року в Токіо (каное-двійка), срібний призер чемпіонату світу (1966). Лариса Карлова – чемпіонка Олімпіади-1976 в Монреалі з гандболу, чемпіонка Ігор-1980 в Москві, бронзова призерка Олімпіади-1988 в Сеулі, дворазова чемпіонка світу (1982, 1986), срібна призерка чемпіонату світу (1978). Гучними оплесками відповів зал Ларисі, коли вона з вдячністю говорила про свого геніального тренера Ігоря Турчина, про старших майстринь легендарного «Спартака», котрі дали їй можливість стати успішною.
До речі, Сергій Куліш потрапив до вісімки кращих атлетів року за підсумками інтерактивного голосування. Саме з-поміж них і визначили кращих у номінації «Народний вибір». Ними стали, як вже згадувалося, Юрій Чебан і Ганна Різатдінова. І сповістили про це Ганна Безсонова і співак Дмитро Манатик.
Є така номінація – «За відданість спорту». І вона, як на мій погляд, дарує дуже цікаві знайомства з непересічними особами. Цього разу Равіль Сафіуллін і Ніна Уманець вручили нагороду Емануїлу Ганєву. Офіційно його представили як засновника музею футболу та клубу вболівальників футболу в Одесі. А короткий фільм відкрив такі людські якості лауреата, що гідні поваги й поза межами будь-яких номінацій. Ганєв починав створювати музей з маленької кімнати. Долав усілякі перешкоди – бюрократичні, стихійні (пожежа 2013 року знищила майже все, що на той час було зібрано) і йшов до мети. Його підтримували палкі уболівальники, віддаючи до музею свої колекції, котрі збирали роками; футболісти, щедро ділячись своїми реліквіями. І нині це кращий музей не лише в Україні, його знають і за кордоном. Бо це не просто зібрання експонатів, а справжній Дім футболу, який знайомить з історією гри починаючи з 1878 року, виховує і дітей, і дорослих уболівальників.
Завжди з особливим хвилюванням чекають оголошення лауреатів у номінації «Сильні духом». Паралімпійська слава українських атлетів міцніє з року в рік. На Паралімпіаді в Ріо наші так часто перемагали, що хтось зауважив: уся Бразилія вивчила Гімн України. На сцену запрошують усіх трьох номінантів: Віктора Дідуха, Максима Крипака, Дмитра Залевського, бо кожен з них герой. Дідух через тяжку хворобу у 25 років втратив ногу. Але спорт, яким займався з юнацтва, не залишив і став у Ріо чемпіоном у команді з настільного тенісу. Крипак, маючи ураження опорно-рухового апарату, з дитинства займався плаванням на рівні із здоровими спортсменами. Інвалідність прогресувала, та кидати спорт Максим не збирався. Перейшов до паралімпійської родини. В Ріо здобув 5 золотих медалей і 3 срібні. Залевський – тотально незрячий від народження – не просто навчився плавати. Він сягнув спортивних вершин, здобувши «золото» Лондона і Ріо, чемпіонатів світу і Європи. І ось серед цієї трійки претендентів Академія спорту надала перевагу Максимові Крипаку, найтитулованішому українському паралімпійцю. Оголосила це рішення популярна телеведуча Соломія Вітвіцька.
Про кожного номінанта можна розповідати довго, і це буде цікаво. Найкращі спортсмени року – Ольга Харлан і Олег Верняєв. Ольга втретє удостоїлася цього звання, Верняєв – удруге. Фехтування і гімнастика. Говорити про шлях лауреатів – значить, говорити про історію обраних ними видів спорту. Але сьогодні ми просто привітаємо кращих. А фехтувальниці стали ще й переможцями в номінації «Найкраща команда року». Дівчата не змогли бути присутніми на урочистості, бо саме змагалися на Гран-прі в Сеулі. Тож нагороду з рук Олени Підгрушної прийняла Ольга Харлан.
На екрані імена претендентів на звання тренера року: Геннадій Сартинський – особистий тренер Олега Верняєва, Олег Штурбабін – тренер збірної України з фехтування на шаблях, В’ячеслав Сорокін – вихователь Юрія Чебана. Усі відмінні фахівці, кожен з них гідний звання найкращого. Хвилюється Олена Садовнича, відкриваючи конверт з ім’ям переможця: В’ячеслав Сорокін. На чотирьох Олімпіадах веслував його учень. «Бронза» Пекіна – дебютна медаль каноїста. Злет до «золота» в Лондоні, друге «золото» – в Ріо. Успіх учня – гордість наставника. По заслузі й шана.
Спорт славний не лише олімпійськими здобутками. Є види, які не представлені на Іграх, але за своєю популярністю можуть посперечатися з багатьма, що отаборилися в олімпійській програмі. І шахи тут, впевнена, в лідерах. Тому й королеву шахів Анну Музичук визнали переможницею номінації «Разом з олімпійцями». Адже вона 2016 року – чемпіонка Всесвітньої шахової олімпіади в індивідуальній першості, бронзова призерка Всесвітньої шахової олімпіади в командній першості, чемпіонка світу зі швидких шахів, чемпіонка світу з бліцу. Куди вже більше!
Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!
«Олімпійська надія України»
ХРИСТИНА ДМИТРЕНКОЧемпіонка ІІ зимових Юнацьких олімпійських ігор у Ліллехаммері з біатлону (гонка переслідування).
2016-го Христина Дмитренко стала чемпіонкою найбільших юнацьких стартів планети. В її успіху на трасі в Ліллехаммері були впевнені: за два роки до цього на чемпіонаті України чернігівка отримала спеціальний приз як перспективна молода біатлоністка.
Надії спортсменка на Юнацьких іграх виправдала повністю. Боротися з найсильнішими однолітками планети було нелегко. Хоча, за словами Христини, найважче було опанувати себе. У гонці переслідування стартувала з четвертої позиції, двічі схибила на вогневому рубежі і опустилася на дев’ятий рядок. Але дуже хотілося довести, що здатна перемогти. Хоч як парадоксально, допомогли зрештою саме четвертий стартовий номер і два промахи – стимулювали, змусили боротися до кінця. Після чистої стрільби з’явився шанс потрапити на призове місце. І Христина цей шанс не змарнувала: фінішувала першою.
«Спортивна слава України»
АНДРІЙ ХІМІЧЧемпіон Ігор XVIII Олімпіади-1964 в Токіо з веслування на каное, срібний призер чемпіонату світу-1966.
ЛАРИСА КАРЛОВА
Чемпіонка Ігор ХХІ Олімпіади-1976 в Монреалі з гандболу, чемпіонка ігор ХХІІ Олімпіади-1980 в Москві, бронзова призерка ігор ХХІV Олімпіади-1988 в Сеулі, дворазова чемпіонка світу (1982, 1986), срібна призерка чемпіонату світу (1978).
«Ті почуття, які мене переповнюють, неможливо передати словами. Сьогодні я хвилююся так само, як 1964 року на олімпійському п’єдесталі в Токіо, де завоював золоту медаль, – зізнався Андрій Хіміч. – Хочу побажати всім молодим українським спортсменам, щоб вони не просто повторили наші олімпійські успіхи, а й примножили їх».
«Неймовірно приємно виходити на цю сцену лауреатом у такій престижній номінації, – сказала Лариса Карлова. – Вважаю, що цю нагороду я отримую для всього нашого гандболу. У ці хвилини згадую насамперед найвидатнішого гандбольного тренера Ігоря Євдокимовича Турчина, моїх подруг по команді Зінаїду Турчину, Людмилу Бобрусь та інших. Без них я ніколи не відбулася б як спортсменка».
«За відданість спорту»
ЕМАНУІЛ ГАНЄВЗасновник Музею футболу і Клубу вболівальників футболу в Одесі.
Ідею створення клубу-музею Емануїл Ганєв виношував довго. Почалося все з його особистої колекції з 1050 шарфів для фанатів. Спершу було організовано Клуб уболівальників, і Емануіл Георгійович почав займатися облаштуванням музею. Однак 2013 року велика пожежа його майже повністю знищила. Через деякий час Ганєв вирішив відновити музей, ініціювавши створення скверу Історії футболу.
До Музею футболу веде Алея кубків, на якій встановлено стелу трьом українським володарям «Золотого м’яча»: Олегу Блохіну, Ігорю Бєланову і Андрію Шевченку. Загальна площа комплексу – 1200 кв. метрів. В музеї два великі зали: один присвячений історії одеського футболу починаючи з 1978 року, а другий – розвиткові світового футболу. Колекція налічує понад 5 тисяч експонатів: від афіш і плакатів початку минулого століття до футболок знаменитих гравців. Екскурсії в музеї, вхід до якого є безкоштовним, проводять ветерани футболу.
«Разом з олімпійцями»
АННА МУЗИЧУКЧемпіонка Всесвітньої шахової олімпіади в індивідуальній першості, бронзова призерка Всесвітньої шахової олімпіади в командній першості, чемпіонка світу зі швидких шахів, чемпіонка світу з бліцу.
Анна Музичук уже не перший рік перебуває в когорті найкращих шахісток світу. А торік вона зчинила справжній фурор: стала чемпіонкою світу в рапіді й бліці. Крім того, здобула «золото» на Всесвітній шаховій олімпіаді в індивідуальній першості та «бронзу» у складі команди. Нинішнього року львів’янка боролася за звання чемпіонки світу з класичних шахів і стала віце-чемпіонкою.
Анна виросла у шаховій родині: її батьки є заслуженими тренерами України. Вже у п’ять років вона виграла свій перший турнір, а в тринадцять тріумфувала на першому у своїй кар’єрі чемпіонаті України, перемігши у восьми партіях із дев’яти.
«Сильні духом»
МАКСИМ КРИПАКП’ятиразовий чемпіон і триразовий срібний призер Паралімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро з плавання серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату.
З ранніх років Максим займався плаванням, неодноразово ставав переможцем різноманітних змагань, отримував дипломи й зрештою потрапив до школи олімпійського резерву. Причому спортивних успіхів хлопець досяг серед здорових спортсменів.
Однак з віком інвалідність дедалі більше давала про себе знати, виступати серед здорових суперників Максимові ставало важче. Аби не прощатися зі спортивною кар’єрою, він перейшов до паралімпійського плавання.
Тисячі годин тренувань, старанність і наполегливість дали свої результати. У Ріо-де-Жанейро Максим Крипак завоював вісім медалей (п’ять золотих і три срібних), побив три світові рекорди і за кількістю здобутих нагород посів друге місце на Паралімпіаді серед 4,5 тисяч спортсменів і став найтитулованішим українським спортсменом на турнірі.
«Найкраща команда року»
Жіноча збірна України з фехтування на шаблях (Ольга Харлан, Олена Кравацька, Аліна Комащук, Олена Вороніна).Срібні призерки Олімпійських ігор у Ріо-Де-Жанейро, бронзові призерки чемпіонату Європи.
В олімпійському турнірі шаблісток у Ріо-де-Жанейро взяли участь вісім найсильніших команд світу. І серед них – українки, котрі вже багато років лідирують на найпрестижніших міжнародних турнірах. У першому матчі наші дівчата здолали суперниць з Південної Кореї – 45:40. Наступним випробуванням став поєдинок проти італійок. Боротьба була запеклою, практично до останнього удару. Переможну крапку в завершальному двобої поставила Ольга Харлан – 45:42.
Фінальна зустріч з росіянками вийшла виснажливою, наші дівчата поступалися, потім відігравали удари... На жаль, наздогнати суперниць не вийшло. Українські шаблістки завоювали срібні медалі, які, після «золота» Пекіна, стали другими олімпійськими нагородами в літописі нашої шабельної збірної.
«Народний вибір» «Найкращий спортсмен-2016»
ЮРІЙ ЧЕБАНЧемпіон Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро з веслування на каное (200 м).
В Ріо-де-Жанейро Юрій Чебан здобув свою другу золоту олімпійську нагороду. Але спочатку не все складалося, як хотілося. Через помилку організаторів українського веслувальника, котрий у своєму півфіналі був третім із прохідним результатом, не включили до списку фіналістів. Після подання протесту справедливість було поновлено. Парадокс: прикрий інцидент навіть допоміг Чебану налаштуватися на боротьбу. Він відчував, що може додати на дистанції.
У вирішальному заїзді боротьба була надзвичайно гострою. Юрій Чебан мчав до фінішу з неймовірною швидкістю, але його головний суперник Валентин Дем’яненко відставав лише на частки секунди. Перед фінішем український каноїст максимально виштовхнув ніс човна і це дало запас у два гребки. Переможний час Юрія – 39,279, золота олімпійська медаль!
«Народний вибір» «Найкраща спортсменка-2016»
ГАННА РІЗАТДІНОВАБронзова призерка Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро, бронзова призерка чемпіонату Європи з художньої гімнастики.
На турнірі гімнасток у Ріо-де-Жанейро після першої вправи – з обручем – Ганна Різатдінова опинилася на четвертому місці. Блискуче виконавши композицію з м’ячем, піднялася на рядок вище. Далі – вправи з булавами. Підступні предмети влаштували випробування чи не половині гімнасток, але тільки не Ганні. Вправне виконання дозволило української художниці одержати другу суму в цьому виді програми і закріпитися на загальному третьому місці. Але впритул до неї наблизилася кореянка Ен Чже Сон. І, нарешті, заключний акорд – вправи зі стрічкою. Вихованка «Школи Дерюгіних» не упустила свого. Її самба була фантастичною! Барвиста стрічка в шаленому ритмі танцювала разом із гімнасткою, вимальовуючи карколомні візерунки. Темпераментна емоційна композиція не залишила байдужими суворих арбітрів – 18,483! Бронзова медаль у нашої спортсменки!
«Найкращий тренер року»
В’ЯЧЕСЛАВ СОРОКІНОсобистий тренер Юрія Чебана – дворазового олімпійського чемпіона з веслування на каное.
Одеський школяр Юрій Чебан потрапив до групи уславленого тренера на початку 2000-х. Наполеглива, копітка праця наставника і учня принесла свої результати: спочатку на юніорському, а потім і на дорослому рівні. Перший олімпійський успіх прийшов в Пекіні-2008 – «бронза». За чотири роки «сплав» двох талантів приніс Україні «золото» Олімпіади в Лондоні. 2014 року Чебан виборов медаль найвищого гатунку на чемпіонаті світу.
У Ріо-де-Жанейро у блискучій манері Юрій Чебан став тріумфатором гонки на дистанції 200 м. Цей успіх він ділить зі своїм наставником. Немає сумнівів, що учні видатного тренера і далі продовжуватимуть славну чемпіонську традицію своїх попередників.
«Найкращий спортсмен року»
ОЛЕГ ВЕРНЯЄВЧемпіон і срібний призер Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро зі спортивної гімнастики (вправи на брусах, багатоборство), чемпіон і срібний призер чемпіонату Європи (опорний стрибок, вправи на брусах).
В абсолютній першості на Олімпіаді-2016 падінь і помітних похибок уникнули лише двоє гімнастів: шестиразовий чемпіон світу в багатоборстві, абсолютний чемпіон Ігор-2012 Кохей Утімура і Олег Верняєв. Перед вирішальним видом – вправами на перекладині – українець випереджав головного суперника на 0,9 бала. І тільки невелика помилка при приземленні не дозволила йому в підсумку обійти японського спортсмена. Лише 0,1 бала відділили Олега Верняева від «золота», та його «срібло» – перша олімпійська нагорода в багатоборстві для української чоловічої гімнастики з 2000 року. Крім того, для Олега це перша медаль світових змагань, яку він здобув в абсолютній першості.
А за шість днів наш гімнаст вийшов на поміст у фіналі Ігор у вправах на брусах – своєму коронному виді. Виступив блискуче і, отримавши від суддів 16,041 бала, завоював заповітне олімпійське «золото».
За словами Олега Верняєва, аби повністю здійснити свої мрії, йому необхідно здобути ще дві нагороди – абсолютне «золото» чемпіонату світу та Олімпійських ігор.
«Найкраща спортсменка року»
ОЛЬГА ХАРЛАНСрібна призерка Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро з фехтування на шаблях у командній першості, бронзова призерка в індивідуальній першості, бронзова призерка чемпіонату Європи в індивідуальній та командній першостях.
У змаганнях шаблісток на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро головні надії українських уболівальників були пов’язані з Ольгою Харлан. Поступившись у півфінальному поєдинку, миколаївська фехтувальниця Ольга Харлан в поєдинку за третє місце зустрілася з француженкою Манон Брюне. Першу половину поєдинку українка завершила з рахунком 8:4. Після перерви суперниця додала – 9:9, 10:10. Але кінцівка була за нашою спортсменкою. Ольга провела п’ять результативних атак і виборола бронзову медаль Олімпійських ігор.
Ще одну нагороду – срібну – Харлан завоювала разом з Аліною Комащук, Оленою Кравацька та Оленою Вороніної в командному олімпійському турнірі. «Ми наполегливо билися в кожній зустрічі, – сказала після змагань Ольга. – І зробили головне – здобули медаль!»