Мистецтво любити і дружити

Активна спортивна діяльність з її особливостями, безумовно, сильно позначається на сімейному житті, взаємини всередині спортивного колективу також мають специфіку. Як спортсмену уникати або згладжувати проблеми в родині, у колі колег тощо? Ці питання стали головною темою нашої розмови з психологом Інною КОНОНОВОЮ.

Атлетам часто дорікають за надмірну жорсткість, відсутність бажання поступатися тощо. Інша сторона питання стосується режиму: постійні тренування, збори, змагання, які займають основну частину часу, – за великим рахунком це і є життя спортсмена в період активної кар’єри. І як же в нього вписується родина? З цього аспекту «спортивного буття» ми і почали розмову з психологом.


– Тут кілька аспектів. Почнемо з господарської частини, яка зрештою може виявитися однією з головних складових сімейних відносин. Парі спочатку необхідно домовлятися, хто і які обов’язки виконуватиме в побуті, коли один з подружжя у від'їзді. Якщо є домовленість і хороша організація, то господарсько-побутове справи виконуються нормально, як по накатаній. Хоча при цьому, можливо, доведеться залучати третіх осіб – батьків, хатніх помічниць, нянь. Якщо ж пустити все на самоплив, то рано чи пізно настане побутовий колапс, навіть коли в родині немає дітей. Будь-якій людині хочеться, аби вдома було затишно. Повертаєшся зі зборів – і насолоджуєшся комфортом: прибрано, приготовано, холодильник заповнений продуктами. Відпочиваєш, як кажуть, душею і тілом.
Не менш важливо приділяти увагу внутрішньому, емоційному рівню. Тут молодятам-спортсменам треба розуміти, що на певному етапі, більш-менш тривалому, складовою їхнього союзу будуть розставання. Тому, хто залишається вдома, потрібно навчитися не переживати, спокійно ставитися до розлук, сприймати їх як необхідність. Дуже погано, коли з’являється відчуття, що тебе залишили наодинці з проблемами. Звідси і образа: «Ось він їздить, а я тут сама!» Той, хто залишається, має почуватися спокійно і впевнено. І, не дай Боже, заздрити один одному!
З іншого боку, той, хто їде, має пам’ятати про того, хто залишається. І не соромитися демонструвати любов, щоб інший не почувався жертвою обставин.
Отже, ми розглянули ситуації, коли люди перебували в розлуці. Але настає довгоочікуваний момент повернення додому, і закохані нарешті зустрічаються. Перше, чого в жодному разі не можна робити, – висувати один до одного претензії. А таке трапляється, адже, будучи далеко один від одного, подружжя може накопичувати образи. Та під час зустрічі варто говорити тільки про позитивне. А проблеми треба навчитися обговорювати спокійно. У родині мають говорити однією мовою, бути уважним один до одного.


– Це залежить від типу людини. Так, для деяких сімей розлука бажана. Але є люди, які спільне життя представляють злиттям. Тобто союз двох – ніби єдине ціле, єдиний організм. Для них постійні розлуки, особливо тривалі, будуть нестерпні. Така пара не розпадеться в тому разі, якщо він і вона в повному розумінні є людьми дорослими. У них немає абсолютної залежності один від одного, кожен з них достатньо самостійний, з одного боку, а з іншого – вони дуже раді один одному. Якщо ж один з подружжя сприймає іншого, як батька в дитинстві, то постійно знаходитиме привід для образ, претензій і страждань.


– Найчастіше таким приводом є зради або підозри в зрадах. Трапляється, виникають спокуси, коли довго перебуваєш далеко від сім’ї, впливає і фізична активність, і, можливо, низький рівень культури спілкування.
Доводить до конфліктних ситуацій і зосередженість тільки на собі, на своїх успіхах, досягненнях, кар’єрі. Тоді може здаватися, що сім’я є чимось другорядним і не заслуговує на значну увагу. Найважливіші для сім’ї події проходять ніби між іншим: «Боже мій, ще одна дитина з’явилася!», «Син в школу пішов – яка несподіванка!» А якщо при цьому у людини яскраво виражений егоїзм – проблем не уникнути.
Необхідно витримувати баланс між роботою і сім’єю. Це стосується будь-якого виду діяльності, але в спорті особливо важливо, оскільки постійно відбувається «змагальна боротьба», більше задіяні конкурентні якості.
Підкреслю: у зв’язці «сім’я – робота» необхідно знайти і втримати баланс. І ще одна аксіома: жоден союз не витримає, якщо чоловік і жінка після розлуки проявляють байдужість, ігнорують один одного.

- Мені доводилося працювати з парами, в яких чоловік спортсмен. Такі сім’ї щасливі, коли дружина підлаштовується під чоловіка. Що стосується тих пар, де спортсменами є обидва, їм добре разом, коли і він, і вона досягають успіхів. Якщо двоє тяжіють один до одного, їм разом буде дуже комфортно, за умови, якщо немає заздрості до успіхів іншого. Чим можна пояснити благополуччя таких сімей? Людей об’єднує спільна діяльність, спільний інтерес. Це досить міцний фундамент для побудови хороших відносин. Однак з появою дітей ситуація може змінитися. Коли один з подружжя змушений перебувати вдома і опікуватися дітьми, то є велика ймовірність проблем. Уявіть собі стан жінки, у котрої домашні турботи загальмували, а то і припинили спортивну кар’єру, а чоловік досягає спортивних успіхів. Мимоволі дружина починає злитися: «Ось як він росте! А я змушена перебувати в бездіяльності!» Потрібна дуже велика повага і щира любов, щоб не дати місця заздрощам.