До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

«Академіки» водних доріжок

Однією з наших головних надій на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро було академічне веслування. Чому? Передусім тріумф нашої жіночої парної четвірки в Лондоні дозволяв мріяти про повторення успіху або принаймні потрапляння в призи, хоча з тієї зоряної команди в човні залишилася одна спортсменка. Шанси чоловічого квартету також оцінювалися дуже високо, адже в Бразилію екіпаж вирушив тим складом, який завоював «золото» чемпіонату світу 2014 року.

Але вибороти медалі не вийшло. Та назвати виступ наших «академістів» в Ріо провальним несправедливо: обидві четвірки пробилися до фіналу.
Нагадаємо, що у вирішальному заїзді жіночих четвірок парних Дарина Верхогляд, Олена Буряк, Анастасія Коженкова і Євгенія Німченко фінішували четвертими з часом 6.56,09. Чоловіча парна четвірка – Дмитро Міхай, Артем Морозов, Олександр Надтока й Іван Довгодько – стала на Іграх у Ріо шостою, показавши час 6.16,30.

Зміна поколінь


Що завадило нашим спортсменам посісти більш високі місця? Які висновки зроблені після Ігор у Ріо? Які завдання визначено на найближчі роки? Про це та інше«Олімпійській арені» розповіли наставники веслувальників-олімпійців.

– Майже одразу після тріумфу на Олімпіаді-2012 у нас почалася зміна поколінь, – розповідає головний тренер жіночої збірної України з академічного веслування Володимир Опальник. – Лідери команди завершили спортивну кар’єру, з тієї чемпіонської четвірки її продовжували тільки двоє, причому у четвірці залишилася одна спортсменка, іншу вирішили спробувати в одиночці. З різних причин форма дівчат була не найкращою. Тож наші позиції було втрачено і на «вільне місце» повернулася команда Німеччини, котра до Лондона завойовувала олімпійське «золото» і тричі поспіль ставала чемпіоном світу після Ігор-2012. Серед лідерів також були команди Нідерландів і Польщі – призери чемпіонату світу, плюс збірна США, яка виграла світову першість 2015 року.

У таких умовах визначити оптімальний склад команди, напевно, було нелегко…

– Я довго працював у Сполучених Штатах і, повернувшись в Україну на початку 2015 року, знову став головним тренером. Тобто на підготовку до Олімпіади в Ріо-де-Жанейро у мене було близько півтора року. На той момент у збірній залишилася лічена кількість спортсменок, котрі могли реально вирішувати завдання більш-менш успішно. А планка було встановлено досить високо: ми були зобов’язані піднятися до рівня тих позицій, на яких перебували раніше, тобто завоювати медаль. Дещо вдалося, дещо не вийшло зробити. Ми перевели в групу парного весла Дарину Верхогляд і Євгенію Німченко з перспективою включення їх до складу четвірки. До речі, вони раніше були шостими у двійці на чемпіонаті світу. Практика показала, що наш розрахунок був правильним, конкуренція в класі помітно посилилася.
До початку 2016 року ми мали шістьох спортсменок досить високого рівня. На перший план вийшло завдання забезпечити спортивний принцип комплектування команди. Ми були зобов’язані чітко дотримуватися системи відбору. Весь цей процес вимагав чимало часу. Тому екіпаж було сформовано тільки у квітні. До Олімпіади залишалося близько трьох місяців, за цей невеликий проміжок часу належало виконати всю технічну роботу і зробити команду швидкісною. У квітні стартували на Кубку світу, посіли третє місце. А ще за два тижні вирушили на чемпіонат Європи – і знову стали «бронзовими». Причому, на мій погляд, дівчата стрибнули вище своєї голови. Під час фінальнального заїзду була жахлива погода, дуже сильний боковий вітер. А ми йшли по незручній воді. І фінішували третіми, залишивши позаду команду Нідерландів – майбутніх призерів Ігор.

Змагання серед чоловіків: українці поки не відстають

Як ви оцінюєте підсумкове місце команди в Ріо?

– Четверте місце – хороший результат, особливо якщо враховувати всі труднощі передолімпійської підготовки. До того ж в Ріо дівчатам вдалося обійти таких суперників, як команди США і Китаю, – їм ми в сезоні програвали.
Але, зізнаюся, самі спортсменки були незадоволені результатом, оскільки шанс завоювати медаль був реальним. Не вистачило швидкісної технічної роботи. І дуже негативну роль зіграли погодні умови, через які постійно переносили старти, – цей фактор для нас став фатальним.
У попередньому заїзді виграли з великою перевагою. Дівчата добре себе проявили і показали, що претендують на медалі. І мотивація була висока. Якби далі все йшло чітко відповідно до графіка змагань, то у фінальній гонці виступили б краще. Але почався неймовірно сильний шквальний вітер і старти переносили. Між попередніми і фінальним заїздами було чотири дні перерви.
У призначений день приїжджаємо на місце змагань – несподівано повідомляють, що старти скасовуются. Ми почали готувати команду до звичайного тренування. Аж раптом оголошують, що фінальний заїзд все-таки проведуть. І це за півтори години до початку! Така ситуація помітно вибила з колії. Ще й вітер додав проблем! Якщо в попередньому заїзді він був справа, практично не чіпляв стартову зону, то у фіналі змінив напрямок – дув з лівого боку, з моря. У підсумку стартова зона «затанцювала». Для нас цей момент був «палицею в колеса». Справа в тому, що за вдалого старту наша команда здатна довго зберігати хід. Високий середній хід дівчата мають за рахунок великої базової індивідуальної роботи. У фіналі Олімпіади зі стартом, м’яко кажучи, не пощастило. А на короткому відрізку спортсменки розігнатися не можуть. І просто не вистачило часу, щоб до фінішу увійти в трійку.

Що плануєте на майбутнє?

– Той факт, що команду сформували досить пізно, буквально напередодні Ігор, має один позитивний момент: зараз ми опинилися у виграшному становищі порівняно з тими країнами, які тільки-но підійшли до зміни поколінь. У нас склад зберігається і спорстменки сильно додали. Крім дівчат з четвірки парної, у нас є ще дві веслувальниці високого міжнародного класу: Наталія Довгодько і Діана Димченко, обидві досить пристойно їдуть в одиночках. На цих дівчат ми розраховуємо: якщо вони виявлять бажання і пройдуть через систему відбору, то стануть претендентками на склад екіпажу четвірки. Тобто варіанти підсилення є.
У найближчому році ми постараємося одразу про себе заявити, від цього залежить перебіг нового олімпійського циклу. Що стосується спортсменок, то вони готові показувати дуже високі результати. Зобов’язання беремо на себе такі: перше-друге місце на чемпіонаті Європи і перше-третє – на чемпіонаті світу. Готуємося не просто увійти в призи, а вигравати.

Чи може пройти весь олімпійський цикл і потрапити на Ігри-2020 нинішній склад четвірки?

– Може, така ймовірність дуже висока. Поясню, чому ми маємо всі підстави так вважати. Візьмемо наших головних конкурентів – команди Німеччини, Нідерландів, США. В американок ми вже вигравали, у нідерландок теж – на чемпіонаті Європи. Непереможних суперників немає. Екіпаж будемо обкатувати задовго до основних стартів, у спокійних, робочих умовах. Не так, як перед Ріо, коли довелося комплектувати четвірку у швидкісному авральному темпі, на нервах – через те, що переживали, завоюємо чи ні ліцензію.
Найближчим часом дівчата проведуть збір на воді в Італії. База закладена – триватиме нормальна режимна робота. Щоб якнайкраще виступити на чемпіонаті світу, треба наїздити шість-сім тисяч кілометрів – це шістсот-сімсот годин роботи на відкритій воді. Можна точно сказати, що до нового року ми графік витримаємо. І з початку лютого вийдемо на воду, щоб до чемпіонату Європи мати близько трьох тисяч кілометрів.
Дуже важливо, щоб веслувальниці повірили в себе і посіли те місце у світовому табелі, яке мають посідати. А потенціал у кожної дуже хороший. Анастасію Коженкову і Наталію Довгодько і представляти не треба – вони олімпійські чемпіонки з нашого зіркового складу 2012 року. Олена Буряк – рекордсменка світу з цілого ряду показників у силових видах у закритих приміщеннях. 23-річні Євгенія Німченко та Дарина Верхогляд за останній час значно додали, Діана Димченко також дуже здібна. На початку року після народження дитини повернулася до команди екс-чемпіонка Європи Ольга Гурковська й активно включилася в роботу. Думаю, що і вона нам допоможе. Та порівняно з іншими країнами лава спортсменок у нас досить коротка. На жаль, критична ситуація з резервом: за тією групою спортсменок, котрих я назвав, великий провал. У віці 19–23 роки практично нікого немає. Тому, щоб ліквідувати прогалину, ми змушені зараз, наскільки це можливо, підтягувати – за методиками підготовки і комплектуванням – до цього рівня спортсменок 2000–2002 років народження.

Яка ситуація сьогодні у наших конкурентів?

– Нелегкий період. Повторю, що саме зараз у них почалася зміна покоління, це досить болючий етап. Звичайно, нам треба користуватися таким моментом і якомога краще готуватися найближчого року. За інформацією, яку я маю, в команді Польщі передбачаються дві заміни, стільки ж уже зробили Нідерланди. По команді Німеччини поки даних не маю. Але, скоріш за все, німецькі спортсменки тренуватимуться на тій же базі в Італії, що й ми, працюватимемо паралельно. Будемо тренуватися поруч і дивитися один на одного.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!

Ігор
ЧЕМЕРИС

Фото з архіву редакції
і з сайту НОК