Тонкі матерії гімнастики

20 років тому, незадовго до Олімпійських ігор в Атланті, тренер Галина Лозинська казала своїй підопічній Лілії Подкопаєвій: «Дивишся фінали світових змагань – і думаєш, які ж ви усі прекрасні. Та чемпіонками стають одиниці – ті, хто не падає». На Олімпіаді у Ріо пройти шість кіл багатоборства без падінь і видимих любительському оку похибок зуміли лише двоє: шестиразовий чемпіон світу у багатоборстві, абсолютний олімпійський чемпіон Лондона-2012 король гімнастики Утімура, і чемпіон світу Олег Верняєв – єдиний за складністю програм реальний конкурент японця.

Перед вирішальним видом, вправах на перекладині, Верняєв випереджав Утімуру на 0,9 бала. На своєму найсильнішому снаряді японець задав такий темп, що нефахівцям побачене могло здатися дивовижним калейдоскопом. Видихнувши разом з Утімурою, судді вивели йому заслужені 15,800. Олегу Верняєву для загальної перемоги цілком вистачило б отримати на перекладині 15,000. Він витримав це неймовірне напруження, єдиною похибкою був неідеальний зіскок. І… лише 14,800. Випередивши нашого гімнаста на 0,1 бала, друге олімпійське «золото» абсолютної першості поклав до японської скарбнички Утімура.
Чи реальною була перемога донеччанина над легендарним японцем? Що у подальшому допомогло Олегу перемогти на брусах? На ці та інші питання відповів головний тренер чоловічої гімнастичної збірної і особистий наставник Олега Верняєва Геннадій САРТИНСЬКИЙ.

Перебороти внутрішній шторм

– Після Олімпіади ми практично не мали паузи. Кілька днів – і знову зібралися у залі. Та у хлопців була можливість розслабитися: одні відпочили у жовтні, інші у листопаді, – розповідає Геннадій Людвигович. – Олег Верняєв провів свою відпустку у Німеччині, де він виступає за клуб Саарбрюхена у гімнастичній Бундеслізі. Тобто відпочинок у нього минув у змагальному режимі.


– Ні, поки що працюємо на старих запасах, адже змагальний сезон ще триває: на нас чекають кілька міжнародних турнірів та юнацький чемпіонат України у Кропивницькому. На початку нового олімпійського циклу зазвичай відбуваються зміни у правилах. Та цього разу не слід чекати чогось кардинального, нововедення торкаються лише нюансів. Наступні чотири роки гімнастика не зазнає суттєвих змін.


– Спочатку непросто було пережити кваліфікацію: якщо схибив у попередньому раунді, значить, можеш пакувати валізи додому. А у нас були зовсім інші плани: увійти до вісімки найкращих команд і в особистих змаганнях здобути місця у максимальній кількості фіналів. Зрештою, усе це нам вдалося. Наступний крок – виборювання нагород…


– Перекладина була насправді не такою страшною: навіть якби Олег помилився, завоював би «срібло». З іншого боку, це була реальна можливість перемогти, тому рівень відповідальності зашкалював. А ось на брусах найменша похибка могла призвести до того, що взагалі залишився би без медалі. Тому, стоячи біля брусів, я хвилювався, як ніколи. Чому він похитнувся на найстабільнішій своїй комбінації? До брусів Олег уже пройшов фінали на коні та в опорному стрибку, які відібрали у нього багато сил. До того ж бруси були саме тим снарядом, де він мав вибороти нагороду. А коли спортсмен тільки про це і думає, а всі довкола чекають від нього вдалого виступу, перебороти внутрішній шторм дуже непросто.

Засмучуватися не мав права

– Уже за півтора місяці до Олімпіади мене почало трусити від хвилювання. Подивився на Олега і побачив, що в нього також є усі ознаки передолімпійського мандражу. «Якось рано», – подумав я і покликав учня поговорити. «Насправді, – переконував я Олега і самого себе. – Олімпійські ігри у спортивному плані – це звичайні змагання, як чемпіонати світу чи Європи. Усіх суперників добре знаємо. Тому ми повинні у звичному режимі підготуватися і пройти цю Олімпіаду». Після того, як ми вирішили, що це звичайні змагання, усе хвилювання як рукою зняло. «Ти подивись, твої суперники бояться тебе», – уже у Ріо кинув йому наче ненароком. А він у нас хлопець такий, що нікого не боїться. В олімпійський сезон він перемагав усіх своїх опонентів, крім одного…


– На Іграх його виступ у багатоборстві став найкращим у кар’єрі. Обставини склалися так, що він здобув срібну нагороду. Японця, котрий є шестиразовим абсолютним чемпіоном світу і двічі абсолютним на Олімпійських іграх, інакше як королем гімнастики тепер не називають. Та ми стали першими, хто дав йому бій. За базовою складністю програми і майстерністю виконання Олег був єдиним, хто міг на рівних змагатися з ним і перемогти. Я був переконаний, що 0,9 бала (а саме така перевага була в Олега) відіграти на останньому снаряді нереально. Та у спорті трапляється все. Свідком такого я став уперше в житті.
Перекладина є найсильнішим снарядом Утімури, і він пройшов її дуже, дуже добре. А в Олега цей вид найслабший (втім, достатньо потужний, як і решта, у Ріо він навіть став фіналістом на перекладині). І не слід порівнювати його кваліфікаційні бали з оцінкою у фіналі багатоборства. Заключний вид – це фінішна пряма, де всі знають, бачать і розуміють, кому і скільки потрібно для перемоги. У кваліфікації, не виключено, і за таке виконання Олегові дали би більше. Але часом спорт – це надто тонкі матерії. Я ніколи не засуджую арбітрів. Олег свою роботу виконав майстерно і обіграв Утімуру на більшості снарядів. До фіналів Верняєв увійшов у чотирьох видах, Утімура – в одному. Я не переглядав відео виступу японця. Навіщо? Моє завдання – зробити правильні висновки і не допустити подібної ситуації, забезпечивши підопічному ще більший відрив.
Поступившись Утімурі, Олег засмутився страшенно. Я ж не мав на це права: попереду у нас були фінали, до яких потрібно було підійти з позитивним настроєм. Чи міг Верняєв поборотися за нагороду у фіналі на коні? Так, у нього цей вид є досить сильним. Але махи на коні – найскладніше, що є у чоловічій гімнастиці. Найменше хвилювання кидає гімнаста з боку в бік. А Олег ще й застудився напередодні. Вийшов на поміст з нежитем, не міг нормально розминатися – задихався. Я уже тоді розумів, що він не зможе показати свою найкращу гімнастику. Так воно і сталося.
У Ріо ми були майже місяць: дворазові тренування без жодного вихідного. І тримати себе місяць на піку неймовірно складно. Здолати цей шлях можуть лише унікальні гімнасти. Олег пройшов без падінь кваліфікацію і багатоборство. І я відчував, що рано чи пізно це має статися. Серед усіх снарядів потрібно було виокремити той, на якому гімнаст реально може взяти медаль. Якщо хапатимешся за кожен, залишишся ні з чим. Ось він упав на коні. Його, м’яко кажучи, посварили. І він максимально мобілізувався на наступні два виступи. А якби Олег здобув «бронзу» на коні, можу гарантувати, він розслабився би на інших, більш перспективних своїх видах. Така вже специфіка...


– Завдяки натренованій витривалості. Ми весь рік пройшли у режимі хардкору. На етапах Кубка світу Верняєв завжди виступає на всіх снарядах. А на останніх двох передоліміпйських кубкових змаганнях він входив до фіналів у шести видах! Це фантастично насправді. Спеціальна витривалість була головною фішкою нашої підготовки. «Ти повинен стати витривалим, – повторював я, – аби боротися в кожен момент у будь-якому стані». Для багатоборця це значить мати кращі шанси на медаль. У Ріо у бронзового призера в багатоборстві Олег виграв понад 1,6 бала. За падіння знімають один бал. Навіть якби це сталося, у Верняєва все одно ніхто не зміг би відібрати «срібло».

Жуль Верн vs Ігор Радівілов

– Специфіка кілець у тому, що на них ніхто не помиляється, це у нас найстабільніший вид. Ми його порівнюємо з фігурним катанням: ім’я та попередні досягнення нерідко додають балів. У попередні роки, траплялося, Ігор сам давав привід знизити оцінку. А іноді його відверто «віджимали». Аби пробитися на п’єдестал, потрібно бути набагато сильнішим за опонентів.
Мене обурює, коли від уболівальників чую: «За медаль у спорті величезні гроші платять. Ось покрутиться гімнаст кілька хвилин, зійде на п’єдестал і вже машину собі може купити». Але вони не думають, як саме потрібно крутитися, аби тебе пустили бодай у вісімку фіналістів. На чемпіонатах світу заявляється близько 300 гімнастів. Потрібно бути без перебільшення суперменом аби серед найсильніших у світі стати чемпіоном.


– Ось приїхав хлопець на Олімпіаду і там показав новий стрибок. Якщо йому за нього дадуть адекватну базу (8,4), відповідно до хронології підвищення оцінки за елементи, він автоматично стає олімпійським чемпіоном, навіть з похибкою на приземленні. Потрійне сальто давало б йому перевагу над суперниками у півтора бали. Але у суддів уже були свої розрахунки: останні два роки вони ретельно спостерігали за усіма гімнастами і склали враження про кожного з них. Інтереси країн також відіграють у цьому процесі не останню роль. Тож коли Радівілов заявив свій стрибок, технічна комісія дала йому такий бал, аби і не «зарубати», але й не дозволити перемогти. Аби протистояти цьому, потрібно у міжнародній та європейській федераціях гімнастики мати своїх суддів.
Стрибок Ігоря для гімнастики – це наче політ у космос, страшенний ризик заради розвитку гімнастики. На турнірі у Глазго Верняєв стрибав подвійне сальто вперед: у нього трішки з’їхала рука і він з висоти впав на спину. Я думав, учень не скоро зможе виступати. А у Радівілова на один оберт більше. Можу побитися об заклад, цей стрибок тепер ніхто не виконуватиме, гадаю, навіть сам Ігор. А який сенс, якщо можна перемагати завдяки набагато простішим стрибкам? Зрештою, усе залежатиме від правил. Якщо вони з часом зазнають змін і цьому стрибку дадуть вищий коефіцієнт складності, гімнасти знатимуть, заради чого ризикуватимуть.