Paris 2024
Спортивні баталії 2023 року
До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Засновник:
Національний олімпійський комітет України

Маестро скіту

Досягнення української стендової стрільби значно скромніші за кількістю нагород, ніж кульової, але в її лавах є абсолютно унікальні особистості.

Переможець Олімпіади-2000 і багатьох етапів Кубка світу, автор рекорду, який ніхто ніколи не поб’є. Чинний спортсмен, котрий у власному центрі стрільби тренує молодь і підлітків, а також очолює Одеське обласне відділення НОК України. Це все одна людина – маестро стендової стрільби в розділі скіт (круглий стенд) одесит Микола Мільчев. У 48 років він увійшов до четвірки найкращих стрільців Олімпіади в Ріо-де-Жанйеро. У жовтні завоював срібну медаль у фіналі Кубка світу в Римі, за що був визнаний НОК найкращим спортсменом місяця в країні. В інтерв’ю «Олімпійській арені» Микола Мільчев зізнався, що завершувати кар’єру не збирається і готуватиметься до Ігор у Токіо. Розмову ми попросили розпочати зі спогадів про те, що передувало Олімпіаді-2016.
– До Ігор у Ріо-де-Жанейро готувався вдома, в олімпійському стрілецькому центр під Одесою. Інших місць, де можна було б більш-менш нормально тренуватися, у нас немає. Використовував усі можливості центру, спробував створити на базі умови, максимально наближені до бразильських. Маю на увазі передусім технічну частину, пов’язану з польотом мішені.

Де ви побачили ці технічні розробки?

- Під час передолімпійського тижні в березні, тоді проходив і етап Кубка світу, причому безпосередньо на олімпійському стрільбищі в Ріо-де-Жанейро. Там і побачив обладнання. Які польоти, фон!.. Коли приїхав додому, то разом з командою на базі спробували «зобразити Ріо», наскільки це було можливо, з усього, що в нас було.

Наскільки виправдалися передолімпійські прогнози щодо фаворитів?

- У нашому виді перші 24 спортсмени в рейтингу є стрілками найвищого рівня. Саме між ними розгорнулася основна конкуренція на Олімпійських іграх. Я входив до першої десятки світового рейтингу.
Не скажу, що на стендовому стрільбищі в Ріо відбулися якісь сенсації. До фіналу вийшли найсильніші на той момент спортсмени. Але ось на цьому етапі, на мій погляд, у перебіг подій втручається спортивне везіння, удача. Можна по-різному ставитися до такої думки, але, за моїми спорстереженнями, до одних спортивна доля більш справедлива, до інших – менше. Давайте згадаємо: ще на стадії кваліфікації італієць Габріелє Россетті показав досить низький результат, тільки з перестрілкою потрапив-таки до фіналу. А у фіналі, нагадаю, за новими правилами, рахунок обнуляється, боротьба починається знову. І тут Россетті проявив себе найкращим чином. У стрільбі трапляється будь-що, вона непередбачувана.

Що можете сказати про олімпійського чемпіона?

– Габріелє Россетті дуже сильний спортсмен, перспективний. Незважаючи на молодий вік, виграв багато змагань: був призером чемпіонату світу, чемпіоном на етапах Кубка світу. За рейтингом входив до шістки найсильніших. Крім того, має, якщо можна так сказати, хорошу спадковість. Його батько – дуже відома у світі стендової стрільби людина, котра має у своєму активі багато титулів. В Італії він – знаменитість. І ось син довів, що в даному випадку на дітях природа не відпочила.

Що завадило обійти Абдуллу Аль-Рашиді у вашій з ним «дуелі» за «бронзу»?

– Свого суперника я знаю досить добре, він дуже сильний спортсмен з величезним досвідом, учасник шести Олімпіад. Аль-Рашиді є триразовим чемпіоном світу, неодноразовим переможцем чемпіонату Азії.
У перестрілці за медаль раніше я з ним ніколи не змагався. Що можна сказати... Повторю, що є такий фактор, як спортивне везіння, і воно зіграло не на мою користь. Зізнаюся, що в мої плани взагалі не входило третє місце на Олімпіаді, я був упевнений у собі й абсолютно готовий боротися за найвищу олімпійську нагороду. І зараз не можу заспокоїтися. Досі аналізую свій виступ і не можу знайти однозначної відповіді на питання, чому змазав ту останню мішень, яка вибила мене з подальшої боротьби за «золото». Був абсолютно впевнений, що потрапляю. Багато разів переглядав відео і дивувався. Не виключено, що вітерець дмухнув – і мішень потрапила у «вікно», тобто проскочила в шпаринку між дробинками. Таке хоч і рідко, але буває, у підсумку – промах. Засмутився дуже сильно, адже налаштовувався боротися за перше місце.

Які чинники вам можуть перешкодити на вогневому рубежі?

– Знаєте, про це, напевно, міг би написати велику книгу. Стрілку може перешкодити багато чого. Повертаючись до перестрілки з Аль-Рашиді, скажу, що публіка дуже активно вболівала за кувейтця. Зазвичай мене таке не зачіпає, але тут підтримка була настільки гучною, що могла і вплинути. Тим паче, що часом поведінка глядачів була не зовсім коректною, особливо в ті моменти, коли я мав зібратися і налаштуватися на стрільбу. Стрільба – не теніс або футбол, тут потрібна тиша. А коли лунають крики, сміх, некоректні вигуки... Взагалі є багато різних нюансів, але що зараз про це говорити – після бійки, як відомо, кулаками не машуть.

Чи є у вас якісь свої методи налаштування на стрільбу?

– Безумовно. Першого січня виповниться тридцять років, як я входжу до складу збірної. 1986 року я виграв чемпіонат ВЦРПС (Всесоюзна центральна рада профспілок), потрапив до юніорської, а потім і до головної збірної. Зрозуміло, що за ці роки виробив і накопичив способи підводити себе до змагань, у тому числі психологічно. Намагаюся все це передавати учням.

Визначилися з планами на найближчі роки?

– Спочатку з командою треба підбити підсумки сезону, проаналізувати результати. Передусім поміркуємо про те, як відновити лідерські позиції в рейтингу. Після цього будемо думати про плани, і про те, як їх реалізувати.
Що стосується особисто мене, то твердо вирішив: готуватимуся ще один олімпійський цикл. Що мене до цього мотивувало? Мій суперник у Ріо Абдулла Аль-Рашиді на чотири роки старший за мене. І я не можу змиритися з тим, що він обійшов мене в суперечці за медаль Олімпіади. Треба брати реванш. Тим паче, що кувейтець закінчувати кар’єру не збирається, він мені особисто сказав про це ще в Ріо.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!

Інтерв’ю взяв
Ігор ЧЕМЕРИС

Фото
з архіву редакції