Особливості естафетного бігу...

Хоча відлік часу до наступних Олімпійських ігор починається тієї миті, коли над стадіоном у місті-господарі нинішніх Ігор згасає Олімпійський вогонь, оцінка виступів атлетів триває ще довго. Сьогодні згадаємо про результат вітчизняних естафетних легкоатлетичних команд у спекотному Ріо-де-Жанейро. Візьмемо до уваги не тільки результати змагань, а й особливості цього виду програми, ознайомимось із заходами ФЛАУ, що спрямовані на подальший його розвиток, поміркуємо, чи завжди відсутність медалей заслуговує на негативну оцінку виступу в цілому.

Виступи українських естафетних команд 4х100 м та 4х400 м на Олімпійських іграх

XXV Олімпійські ігри, Барселона-1992

В Об'єднаній команді, яка практично залишалася збірною колишнього СРСР, представники України (в цей рік у нас відбувалася зміна поколінь) місця в естафетах не здобули.

XXVI Олімпійські ігри, Атланта-1996

Чоловіки, 4х100 м. У забігу – 38,90; у фіналі – 38,55 (4-е місце). Склад: Костянтин Рурак (10,55), Сергій Осович (9,25), Олег Крамаренко (9,49), Владислав Дологодін (9,26).
Жінки, 4х100 м. 10-е місце. Склад: Вікторія Фоменко, Яна Мануйлова, Ольга Мороз, Людмила Кащей.

XXVII Олімпійські ігри, Сідней-2000

Жінки, 4х100 м. У забігу – 3-є місце (43,93), у півфіналі – 43,31 (загальне місце – 11-е). Склад: Ірина Пуха, Анжела Кравченко, Олена Пастушенко, Олена Красовська.
Чоловіки, 4х400 м. У другому забігу – 5-е місце (3.02,68 – національний рекорд). Склад: Євген Зюськов, Олександр Кайдаш, Геннадій Горбенко, Роман Воронков.

XXVIII Олімпійські ігри, Афіни-2004

Жінки, 4х100 м. У забігу – 7-е місце (43,77). Склад: Жанна Блок, Тамара Ткаліч, Марина Майданова, Ірина Кожемякіна. Загальне місце – 13-е.
Жінки, 4х400 м. У другому забігу – 7-е місце (3.28,62). Склад: Олександра Рижкова, Оксана Ілюшкіна, Антоніна Єфремова, Наталія Пигида. Загальне місце – 13-е.
Чоловіки, 4х400 м. У забігу – 6-е місце (3.04,01). Склад: Володимир Демченко, Євген Жуков, Михайло Книш, Андрій Твердоступ. Загальне місце – 13-е.

XXIX Олімпійські ігри, Пекін-2008

Жінки 4х100 м. Команда у складі Наталії Погребняк, Наталії Пигиди, Ірини Шепетюк, Оксани Щербак виступала в другому забігу, в якому фінішували тільки чотири команди: Ямайки, Німеччини, Китаю, Тайваня. У протоколі навпроти збірних України і Росії стоять позначки DQ (дискваліфікація), а навпроти ще двох команд – DNF (не фінішували). Це винятковий випадок, коли одразу чотири команди так чи інакше порушили правила естафетного бігу, зокрема в збірної України не склалася передача естафети з першого на другий етап.
Жінки, 4х400 м. У забігу – 4-е місце (3.27,44), до фіналу не потрапили. Склад: Оксана Щербак, Тетяна Петлюк, Ксенія Карандюк, Наталія Пигида.

XXX Олімпійські ігри, Лондон-2012

Жінки, 4х100 м. У другому забігу – 1-е місце (42,36). Склад: Христина Стуй, Олеся Повх, Марія Рємєнь, Єлизавета Бризгіна. У фіналі – 3-є місце (42,04 – національний рекорд України).
Жінки, 4х400 м. У забігу – 2-е місце (3.25.90); у фіналі – 4-е місце (3.23,57). Склад: Аліна Логвиненко, Ольга Земляк, Анна Ярощук, Наталія Пигида.

XXXI Олімпійські ігри, Ріо-де-Жанейро-2016

Жінки: 4х100 м. У першому забігу фінішували третіми (42,49), у фіналі посіли 6-е місце (42,36). Склад: Олеся Повх, Наталія Погребняк, Марія Рємєнь, Єлізавета Бризгіна. (У фіналі наші дівчата бігли по восьмій доріжці, у підсумку спромоглися залишити позаду себе команди Канади (43,15) та Нігерії (43,21), свій час, порівняно із забігом, покращили.)
Жінки, 4х400 м. У забігу були третіми з найкращим для себе часом – 3.24,54. На жаль, повторити це досягнення у фіналі дівчатам не пощастило, вони фінішували п'ятими (3.26,64). Склад: Аліна Логвиненко, Ольга Бібік, Тетяна Мельник, Ольга Земляк.

Оцінка фахівця

Отже, шосте і п'яте місця наших жіночих естафетних команд на Іграх у Ріо, а також повна відсутність чоловічих – як оцінити такий підсумок Олімпіади?
Майстер спорту міжнародного класу Ірина Ольховникова (на першому чемпіонаті світу з легкої атлетики 1983 року вона була у складі естафетної команди збірної СРСР 4х100 м, яка посіла шосте місце; бронзова призерка чемпіонату Європи 1982 р. в естафеті), котра з липня 2015-го є головним тренером зі спринтерського та бар'єрного бігу, вважає виступ обох жіночих четвірок успішним. От її аргументи.
– Наша команда жінок в естафеті 4х100 м у Ріо-де-Жанейро виступила успішно і зробила все, що могла, – говорить Ірина Володимирівна. – Шосте місце у світовому спринті багато чого варте, тим більше що в нинішньому складі кращого часу вони ще не показували, хоча протягом сезону радували високими здобутками.


- Цього року в нас були відпрацьовані і налагоджені зв'язки на передачах. Перший етап завжди був за Олесею Повх, другий – за Наталею Погребняк, третій – за Марією Рємєнь, четвертий – за Єлизаветою Бризгіною. Сумісність у них на найвищому рівні. І в цьому величезна заслуга Костянтина Рурака, котрий вклав у підготовку команди душу і серце. Вважаю, що тільки завдяки йому дівчата посіли почесне шосте місце і продемонстрували такий високий результат.
Що стосується естафети 4х400 м, то в забігу дівчата показали відмінний час - 3.24,54. І якби їм пощастило у фіналі його повторити, то могли б порадувати себе і вболівальників бронзовими нагородами.
Проте фінішували вони п'ятими із результатом 3.26,64. Вже під час Ігор на мікротравму наразилася, виступаючи в індивідуальному виді, Юлія Олішевська. Замість неї на перший етап була поставлена запасна Аліна Логвиненко. Показаний цим складом час у забігу надавав нам оптимізм перед фіналом. Більше того, навіть під час розминки, на якій я була присутня, ніщо не насторожувало. Однак у фіналі, несподівано не тільки для нас, а й для самої спортсменки, в Аліни перестали слухалися ноги. Очевидно, це був результат нервового зриву, коли ноги стають «свинцевими» і ледь рухаються... Велика подяка Ользі Земляк, котра на своєму останньому етапі зробила все можливе, щоб «витягти» команду з сьомої позиції на п'яту.
Не можу також не сказати про нашу чоловічу естафету 4х400 м, яка в Ріо-де-Жанейро не виступала. Цьогоріч на міжнародних змаганнях у Туреччині хлопці показали результат 3.03,10, який є найкращим для нашої команди за останні вісім років. Так швидко в цій естафеті хлопці не бігли й за часів СРСР. На чемпіонаті Європи-2016 вони були шостими з результатом 3.04,45. Зрештою у світовому рейтингу опинилися на 19-у місці. Погодьтеся, що таке досягнення не можна назвати безперспективним».
У 1988-1989 роках у тодішній УРСР за спринт відповідав Володимир Ігнатенко, сам знаний спринтер і «естафетник». З 2000 року цим став опікуватися Валерій Чередниченко (із кількарічною «паузою», пов'язаною з роботою в Хорватії за контрактом), згодом – Михайло Акілов, Сергій Красовський, Віктор Бризгін, а з липня 2015-го, як ми вже представили, головним тренером із спринтерського та бар'єрного бігу стала Ірина Ольховникова.

Естафетний біг завжди викликає підвищений інтерес серед інших видів легкої атлетики. В естафетах часто можуть досягти успіху ті країни, де талановиті спринтери, на відміну від Ямайки або США, десятками не народжуються. Та з іншого боку, естафетний успіх ніколи стовідсотково не гарантований, а от кількість «естафетників», якщо рахувати основних і запасних, автоматично звужує можливість потрапити до національної команди перспективним легкоатлетам з інших видів легкоатлетичної програми. Та попри всі труднощі в роки Незалежності України естафети все ж не випадали з поля зору наших фахівців.
Сьогодні маємо таку картину. Головна тренерська рада ФЛАУ, очолювана державним тренером В'ячеславом Тиртишником, призначила таких старших тренерів, відповідальних за підготовку естафетних команд: Костянтин Рурак (жінки, 4х100 м), Віктор Бризгін (чоловіки, 4х100 м), Ірина Ольховникова (жінки, 4х400 м), Микола Гудим (чоловіки, 4х400 м). Але для того, щоб підвищувати майстерність атлетів, необхідна сама їх наявність і щоб хтось доводив їх до такого рівня підготовки, який привертає фахівців збірної команди.