Ігри-2016: тріумфи, драми, перемоги

Олімпійські ігри – найпрестижніша сцена, на якій раз на чотири роки провідні спортсмени світу грають видовищну виставу, в якій є тріумф і біль, драматичні повороти долі і видатні історії перемог, зворушливість людських стосунків і відданість його величності спорту.

Оксана Чусовітіна – віддана і безстрашна

Одна з найстарших учасниць Олімпіади, стернова збірної Канади Леслі Томпсон-Уіллі, котра виступає у вісімці, в Ріо оголосила про намір нарешті завершити свою кар’єру. Як зізналася спортсменка, у свої 56 років вона почала відчувати вік. Нинішні Ігри були для Томпсон-Уіллі восьмими. Раніше такий результат у жінок підкорювався тільки байдарочниці Йозефі Ідем. «Ніколи не кажи «ніколи», – говорить канадка, – та зранку мені потрібно все більше часу, щоб розтягнутися. Та я люблю кермувати. Немає нічого кращого, ніж відчуття, коли човен пливе дуже швидко. Це просто чари на воді».
До числа відчайдушних жінок, за плечима котрих вісім Олімпіад, може додатися Оксана Чусовітіна, котра уже стала рекордсменкою у своєму виді спорту. Її нинішні суперниці ще не народилися, коли на батьківщині Чусовітіної в Узбекистані вже видали марку на честь її видатних перемог. 2016-го спорстменка відзначила 41 рік і поїхала на сьому для себе Олімпіаду – це безпрецедентний випадок в історії світової гімнастики. За 120 років олімпійського руху такого не було.
Виступати на головних гімнастичних турнірах Чусовітіна почала 1991-го, а рік потому в Барселоні стала олімпійською чемпіонкою у командній першості.

Серена Вільямс: без рекорду

У першої ракетки світу Серени Вільямс вже є чотири золоті олімпійські медалі (у парному розряді вона виграла в Сіднеї і Пекіні, в парному й одиночному – в Лондоні), але це не означало, що в Ріо її переможні амбіції будуть меншими. Навпаки, вигравши напередодні свій 22-й турнір Великого шлема і зрівнявшись за цим показником зі Штеффі Граф, Вільямс-молодша приїхала на бразильський тенісний «карнавал», аби спробувати стати першою в історії дворазовою олімпійською чемпіонкою в одиночному розряді й завоювати четверте «золото» в парі з улюбленою сестрою Вінус. Та не вийшло ані першого, ані другого. Спочатку сестри у першому ж матчі зазнали несподіваної поразки – до речі, першої за всю історію їх спільних виступів на Іграх, від чеських спортсменок Люсі Шафаржової і Барбори Стрицової. А потім була невдача Серени і в одиночці. Кривдницею королеви стала дебютантка Олімпіад українка Еліна Світоліна, котра, до речі, проводить один з найуспішніших сезонів у своїй кар’єрі.

Моніка Пуїг – дівчина, котра увійшла в історію

Хто ж став олімпійською чемпіонкою з тенісу в Ріо-де-Жанейро? Ви замислилися? Не дивно, адже прізвище і ім’я Моніки Пуїг ще не встигло запам’ятатися навіть найпалкішим тенісним уболівальникам. Але саме ця дівчина з Пуерто-Ріко сенсаційно обіграла у фінальному поєдинку Анжеліку Кербер з Німеччини з рахунком 6:4, 4:6, 6:1.
34-й номер світового рейтингу у матчі проти другої ракетки світу, навіть незважаючи на прикру поразку наприкінці другого сету, зуміла знайти сили і розгромити суперницю у вирішальній партії.
Хто взагалі така Моніка Пуїг? Вона народилася у сім’ї американця кубинського походження Хосе і пуерторіканки Астрід Марчан. Саме мати і привела дівчинку в теніс. Поза кортом Моніка – звичайна дівчина: любить ходити на пляж, проводити час вдома, відпочивати разом з родиною і собаками, читати і писати оповідання.
Що стосується тенісної кар’єри, то попри відсутність гучних титулів, 23-річна Пуїг вже була автором кількох сенсацій: 2013-го на Ролан Гарросі вона неочікувано перемогла 11-ту ракетку світу Надію Петрову, а на Уїмблдоні показала ще кращий результат: пробилася до четвертого кола! У тому числі Моніка обіграла п’яту за рейтингом Сару Еррані. Пуерторіканка впритул наблизилася до топ-50, завершивши сезон на 56-й сходинці.
Минулого сезону Моніка здивувала іншим: посідаючи 92-е місце в кваліфікації і завершуючи не надто вдалий сезон, вона заявила, що її найближча мета... золота медаль Ігор у Ріо! «Я з нетерпінням чекаю початку наступного сезону, оскільки зіграю в основній сітці Australian Open. Нині мені важливо наполегливо працювати. Я поїду на Олімпіаду і матиму шанси на перемогу. За час роботи з новим тренером (Начо – Прим. ред.) моя гра покращилася. Я нарешті стала Монікою Пуїг. Я хочу перемагати. Позитивний момент у тому, що наступного року мені доведеться захистити не так багато очок. Моя головна мета – виграти «золото» на Олімпійських іграх».

Паличка-рятувалочка

Хто б міг припустити, що чинні олімпійські чемпіонки в естафеті 4х100 м американські бігунки на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро впустять паличку ще у попередньому забігу? Навіть якщо й знайшовся той, хто припускав такий варіант (подібне, на жаль, траплялося з дівчатами зі США, і не один раз), навряд чи він передбачав, що, втративши паличку з власної провини, вони отримають право на другу спробу і все-таки відберуться до фіналу.
Цей прецедент став можливим тому, що журі ІААФ задовольнило протест США на результати попереднього етапу. А там Інгліш Гарднер, котра бігла третій етап, надто рано почала свій рух, і Елісон Фелікс, зрозумівши, що не встигає передати паличку в потрібному коридорі, просто кинула її партнерці по команді. Гарднер, звісно, її не спіймала. При цьому досвідчена Фелікс наполягла, щоб Гарднер все-таки підняла паличку і команда завершила естафету, хоч і на останньому місці. А після фінішу заявила, що нормально передати естафету їй завадила бразильянка. «Я бігла дуже швидко, і коли вона з’явилася на моєму шляху, вже не встигала нічого зробити», – заявила Фелікс журналістам у змішаній зоні.

Зворушлива краса чесної боротьби

Кенійка Вівіан Джепкемой Черуйот завоювала золоту медаль Олімпійських ігор-2016 у бігу на 5000 метрів. Та не на образу чемпіонці, справжніми героїнями цієї легкоатлетичної дисципліни стали Ніккі Хемблін з Нової Зеландії та американка Еббі Д’Агостіно.
Дві спорстменки – одна у формі кольорів новозеландського прапора, інша – американського – стоять обійнявшись на доріжці стадіона «Енженьян», сміються і плачуть одночасно – ці зворушливі кадри облетіли цілий світ і назавжди увійдуть до історії Олімпіад як щирий прояв олімпійського духу, справжніх цінностей спорту й людських відносин.
У відбірковому забігу Хемблін оступилася, впала і повалила суперницю Еббі Д’Агостіно. Американка не стала злитися на винуватицю свого падіння, а допомогла їй звестися і продовжити біг. Але зіткнення не минулося безболісно для Еббі, вона почала шкутильгати, і тепер уже Ніккі довелося підтримувати конкурентку. Дівчата так і дійшли до фінішу обійнявшись.