Зимові види: від Олімпіади до Олімпіади

Дитячо-юнацький спорт в будь-якій країні є базою і запорукою майбутніх перемог на найпрестижніших дорослих турнірах, у тому числі, Олімпійських іграх. А в якій системі координат і за якими критеріями найкраще оцінювати рівень підготовки юних атлетів? Звичайно, в умовах міжнародних змагань. Одним з таких престижних стартів у лютому будуть ІІ зимові Юнацькі олімпійські ігри в норвезькому Ліллехаммері

Саме з теми майбутніх Ігор ми почали розмову з начальником відділу зимових видів спорту Міністерства молоді та спорту України Данилєм Амірхановим.


Вся справа саме у віці. На Юнацьких іграх ми спостерігаємо успіхи хлопців і дівчат 15–18 років. І виникає ілюзорне переконання, що юнацькі здобутки повинні плавно перейти в дорослі. На жаль, перемоги підлітків не дають гарантії високих результатів з переходом в іншу вікову категорію. Звичайно, багато в чому це залежить від завзяття та бажання трудитися. Але є й інші причини.
У багатьох видах спорту – насамперед у циклічних – здатність виступати на високому рівні розкривається до 25 років. Щоб адаптуватися до дорослих змагань, учасникам Юнацьких ігор потрібен час. І не два-три, а шість–вісім років. А це досить тривалий період, пов’язаний з питаннями психології та фізіології. Суть їх у тому, що одні атлети здатні показувати результати в юному віці, а в інших таланти повністю розкриваються на більш пізньому етапі. Кожен атлет має індивідуальні здібності. Для деяких досягнення на міжнародних юнацьких турнірах продовження не отримують. Але є приклади і протилежні, коли ті, хто сьогодні не потрапляють до складу юнацьких збірних, через роки б’ють рекорди і сходять на вершини олімпійських п’єдесталів.


Вони мають величезне значення. Завдяки Юнацьким олімпійським іграм ми можемо готувати резерв для національних збірних команд. Вони складають важливий пласт нашого спортивного життя: проведення зборів і змагань відповідно до програми Ігор, включення підготовки до Юнацьких ігор у загальний календар тощо. Завдяки участі наших атлетів в Іграх юнацькому та резервному спорту приділяється більше уваги.


Ми вже оновили склади у фігурному катанні, санному спорті, лижних гонках, сноубордингу та інших. Думаю, що у цих видах спорту зможемо побачити тих юних атлетів, хто готуватиметься потім і до дорослих Олімпійських ігор. Хочеться сподіватися, що нинішні учасники Ігор у Ліллехаммері за два роки вирушать захищати честь країни на аренах південнокорейського Пйонгчангу. Навіть якщо виступи молодих спортсменів на зимовій Юнацькій Олімпіаді-2016 не будуть відзначені медалями, ці юнаки та дівчата здобудуть безцінний досвід для наступних Олімпійських ігор. Часу вистачить, адже спортивна кар’єра в середньому триває 10–15 років.


Справді, наші біатлоністи показують дуже високі результати. Не випадково біатлон у нас має пріоритет. Проте ніхто не має намірів забувати про інші зимові види спорту. Тим паче, що на них ми також покладаємо великі надії. І говорити так маємо підстави. Згадаймо зимові Юнацькі олімпійські ігри 2012 року. Там наші атлети завоювали медалі у фігурному катанні, шорт-треку. Це свідчить про те, що ці види мають хорошу перспективу. На жаль, у програмі Ігор у Ліллехаммері не буде шорт-треку. З іншого боку, до програми включили скелетон, який ми нещодавно почали розвивати. Тішить те, що в скелетоні у нас є дуже талановитий хлопець, котрий здатний боротися за найвищі місця. Це киянин Владислав Гераскевич – син колишнього бобслеїста, заслуженого тренера України Михайла Гераскевича. Владислав, незважаючи на юний вік, вже пройшов школу пілотів і отримав відповідну ліцензію. Має у своєму активі виступи на етапах Кубка Європи.
Не будемо забувати і про санний спорт. На перших Юнацьких іграх у нас було четверте місце. Сподіваємося, що молоді спортсмени, які виступатимуть у Ліллехаммері, стануть одними з головних претендентів на медалі. Проте, повторюся, що пріоритетним у нас залишається біатлон. Саме з цим видом пов’язані наші головні олімпійські надії. Дуже хочеться, щоб і з XXIII зимової Олімпіади в Пйонгчангу наші атлети привезли нагороди.




Передусім ці зміни стосуються складів команд, і вони значні. Для багатьох спортсменів Олімпійські ігри в Сочі стали останніми в кар’єрі. Лави національних збірних поповнили молоді спортсмени. У біатлоні склад значно оновився, у санному спорті – теж. Думаю, що заміни, які сталися протягом попередніх двох років, підуть на користь нашій олімпійській команді і нададуть можливість добре виступити на Олімпійських іграх-2018.


Думаю, що завоюють ліцензії та поїдуть на Олімпіаду близько 50 спортсменів. Звичайно, сподіваємося на біатлон. Про це можна заявляти впевнено. Що стосується інших видів спорту, то тут щось стверджувати заздалегідь складно. Більш точно зможемо оцінити їхні можливості після чемпіонатів світу 2017 року. Нинішній рік підготовчий. Сподіваємося, що наші представники лижних гонок, стрибків з трампліна, лижного двоєборства, гірськолижного спорту, сноубордингу будуть здатні боротися за високі результати Ігор-2018. А біатлоністи – наша головна олімпійська надія. Ми всі свідки, як успішно вони виступають, зокрема на етапах Кубка світу. Нещодавно наша жіноча четвірка вкотре продемонструвала свій клас, завоювавши «золото» у своїй улюбленій естафеті. На будь-якому старті вони борються за медалі.


Головною особливістю є те, що Олімпіада проводитиметься в Південній Кореї. Це дуже далеко від нас – зовсім інші умови, клімат, часовий пояс. Такі фактори, безумовно, додадуть складнощів.
Наші результати багато в чому залежатимуть від того, як побудуємо підготовку, наскільки зможемо адаптуватися до місцевих умов. Так, буде нелегко, але спортсмени і тренери мають досвід виступів на Сході. Ми повинні використовувати всі наші можливості, щоб підготуватися найкращим чином і виступити на високому рівні.
Можу сказати, що робота команд буде максимально наближена до умов змагань у Пйонгчангу. Передбачаються збори та участь у змаганнях на Далекому Сході. За рік до Ігор міжнародним календарем заплановані етапи Кубка світу та інші змагання в тому регіоні.