Олена Білосюк: «Завжди змагаюся на максимумі»

Олена Білосюк (Підгрушна) є однією з найтитулованіших українських біатлоністок та й загалом спортсменок. В її активі – перемога в естафеті на Олімпійських іграх-2014 у Сочі, шість нагород з чемпіонатів світу, в тому числі особисте «золото» 2013 року, вісім медалей чемпіонатів Європи, з яких п’ять – золоті.

На свої 36-років українка залишається діючою спортсменкою і продовжує представляти збірну України на міжнародних змаганнях. Про те, як для неї складається цей змагальний сезон, з якими проблеми біатлоністка стикнулася під час підготовчого періоду та як на український біатлон вплинула війна в країні, Олена розповіла в інтерв’ю «Олімпійській арені».
– 22 лютого я прилетіла з Олімпіади у Пекіні в Київ. Був день, щоб відпочити та поспати, розібрати речі, адже вже за деякий час ми мали вирушати на подальші етапи Кубка світу. Зміна часових поясів та постковідні наслідки не сприяли швидкій адаптації. А вже 24 лютого – у перший день повномасштабного вторгнення – я отримала повістку. Тож треба було збирати речі та їхати до частини, адже я - майор Нацгвардії України.
Через деякий час мені запропонували продовжити тренувальний процес. Але ця весна була жахом для всіх, і я не виняток. Мій мозок просто відмовлявся працювати протягом двох місяців після перенесеного коронавірусу. Війна, новини, переселенці, допомога, збір коштів – змусити себе у такий час думати про наступний сезон було неможливо. Принаймні, мені це вдавалося непросто.
Тільки на третій місяць війни мені знову захотілося щось фізично робити.


– Точно скажу, що ні. Тривала кар’єра, старі травми, добові переїзди явно не сприяли якісній підготовці. Щоразу мій тренувальний план коригувався. Я зробила максимум з того, що змогла за сьогоднішніх обставин. Але для високих результатів цього замало.


– Важко оцінювати цей сезон, хоча, в принципі, результати відповідають моїй літній підготовці. Я знаю, що дуже мало роботи зробила, тому що на це були як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Всі ми розуміємо, що в країні триває війна, тому підготовку ми почали набагато пізніше, ніж потрібно було. До того ж, додалися травми, проблеми зі здоров’ям, постійні переїзди, що забирає багато сил. Звісно, це все накопичується, і щоб боротися з топовими спортсменами, всі ці проблеми потрібно було нівелювати.
Зараз вже на що напрацювали, те й показуємо в гонках.


– Я професіонал. Тому, прийшовши на старт, готова бігти на максимумі своїх можливостей, незалежно від стану. Комусь здається, що цього мало, але, дійсно, я віддаю дуже багато спорту.
Війна триває. Новини бачимо. Хвилювання, сльози, страх… Я, як і вся країна, бачу жах нашої реальності. І можу з перших вуст донести це до наших іноземних друзів, медіа, спортсменів. Я не на фронті, але все одно допомагаю, чим можу, як країні, так і армії.


– Так, у свій час мені так само допомагала Оксана Хвостенко, з якою у нас приблизно така сама різниця у віці, як у мене з теперішніми молодими дівчатами. Вона також нам максимально підказувала, підбадьорювала. Тепер моя черга.