«Ми об’єдналися, щоб разом творити велику спортивну Україну»
- Олімпійська Арена №8-10 2022
- Інші публікації
Наталіє Вікторівно, спорттовариство «Україна», яке ви очолюєте, святкує своє 65-річчя. За цей час воно зробило вагомий внесок у розвиток фізичної культури і спорту, вітчизняного олімпійського руху. Товариство пройшло через горнило різноманітних випробувань, злетів, поразок і реорганізацій. Але «Україна» завжди з честю виходила переможцем з будь-якої ситуації. А як все починалося?
- Свій славний шлях наше товариство розпочало далекого 1911 року. У Львові місцеві спортовці створили спорттовариство «Україна», яке об’єднувало частину симпатиків активного дозвілля не тільки Галичини, а й прилеглих до неї територій.
Головне завдання цієї організації – гуртування, єднання української нації, пропаганда здорового способу життя, підготовка фізично сильної, патріотично-налаштованої української молоді, проведення різноманітних змагань, фізкультурно-спортивна освіта. Відбувалися традиційні футбольні матчі не тільки серед місцевої молоді, а й з командами Польщі, Румунії та Угорщини. Популярними серед фізкультурників львівської «України» були легкоатлетичні кроси, змагання з боротьби, гирьового спорту, фехтування.
Розвивалася спортивна інфраструктура. Місцева влада сприяла будівництву першого у Львові стадіону. З нагоди його відкриття відбувся міжнародний футбольний поєдинок між українськими та польськими спортсменами. У багатьох містах і навіть невеличких містечках активно функціонували спортивні осередки спорттовариства «Україна». У ті часи багато українців у пошуках кращої долі виїжджали за океан – до Австралії, США і Канади. Тож не випадково разом з ними там почало розвиватися і досі активно діє спортове товариство «Україна».
Після війни в Україні було створено чотирнадцять спортивних товариств і відомств. Зокрема, «Текстильник», «Хімік», «Шахтар», «Машинобудівник», «Колгоспник», «Будівельник». У грудні 1957 року відбулася велика реорганізація. Усі ці товариства об’єднали у ФСТ «Авангард», яке 1991 року буде перейменовано у профспілкове спорттовариство «Україна». А з 2000 року товариство отримало назву Всеукраїнське фізкультурне товариство «Україна».
І далі вже почали працювати без профспілок?
- Навпаки! Керівництво ФСТ «Україна» чудово розуміло, що самотужки виконати державну програму розвитку фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи серед працівників різних галузей та членів їх сімей майже неможливо. Потрібна спільна координація дій з профспілковими організаціями відповідних галузей. Вирішили на постійній основі зміцнювати зв’язки та співпрацю зі всеукраїнськими профспілками, а на місцевому рівні - з обласними об’єднаннями та комітетами профспілок.
А що це дало товариству?
- Ми виконали найголовніше завдання – об’єдналися, щоб разом виконувати організаторську роботу по оздоровленню населення, готувати надійний резерв для збірних команд України, проводити різноманітні фізкультурно-спортивні заходи – змагання, турніри, спартакіади тощо. Така спільна робота дала нам змогу швидко налагодити проведення традиційних щорічних всеукраїнських галузевих і міжгалузевих спартакіад, починаючи від колективів фізкультури, районних, міських, обласних і загальнонаціональних, за участю усіх збірних команд областей, Автономної Республіки Крим та міста Києва. Приміром, тільки в рамках однієї «Всеукраїнської міжгалузевої спартакіади» відбувається понад двісті галузевих та міжгалузевих змагань, в яких змагається понад 50 тисяч фізкультурників різних підприємств та установ.
Наталіє Вікторівно, саме ФСТ «Україна» має в своєму активі першу олімпійську медаль незалежної України. Товариству також належить і перше незалежне олімпійське «золото». Їх здобули вихованці ваших спортивних шкіл. Як в «Україні» дбають про підготовку юних талантів, про підтримку і розвиток дитячо-юнацьких спортивних шкіл?
- Ми пишаємося, що саме наші спортсмени здобули для незалежної України перші олімпійські медалі. Це – біатлоністка з Чернігівщини Валентина Цербе, яка в Ліллехаммері виграла бронзову медаль, а дніпропетровська фігуристка Оксана Баюл стала першою олімпійською чемпіонкою.
Упродовж всього існування нашого товариства пріоритетним напрямком його діяльності була підготовка спортивного резерву. Починаючи з 1961 року було створено майже 500 ДЮСШ. Ми постійно боремося за збереження мережі дитячих спортивних навчальних закладів. Кожна обласна організація ФСТ «Україна» мала свої спортивні школи. Завжди потужний потенціал мають місто Київ, Харківська, Дніпропетровська, Львівська, Чернігівська, Рівненська, Хмельницька, Донецька та інші області. Рік у рік «Україна» готувала майже 45% резерву для збірних команд країни з олімпійських та неолімпійських видів спорту.
На жаль, упродовж останніх років усі ДЮСШ в Україні переживають не найкращі часи. Упродовж останніх десяти років із спортивної мапи України зникло майже 500 ДЮСШ, де навчалося і тренувалося понад 15 тисяч талановитих дітей. Про це треба говорити. Адже це наше не тільки спортивне майбутнє, а й обороноздатність держави, нашу землю повинні захищати сильні, витривалі, патріотично налаштовані юнаки і дівчата. А ще – з кожною наступною Олімпіадою у нас дедалі менше медалей. Чому? Бо разом з ДЮСШ припиняється і розвиток деяких видів спорту.
А де було ваше перше робоче місце?
- У 1989 році я закінчила столичний інфіз. І прийшла на роботу ось у це приміщення, де ми зараз з вами ведемо бесіду. Починала головним спеціалістом. Опікувалася дитячим спортом. Пройшла чудовий вишкіл у незабутнього Анатолія Петровича Усенка. А ще багато чому навчилася і у Валентини Корсунської. У 1991 році мене призначили заступницею голови Київської міської організації ФСТ «Україна». Крім того, очолила комплексну ДЮСШ, де розвивалося тринадцять видів спорту. Це була одна з найбільших спортивних шкіл в Україні! У 2006 році повернулася до центрального офісу ФСТ «Україна» заступником голови ЦР.
Чи важко керувати таким великим господарством у ФСТ «Україна»?
- У нашій фізкультурно-спортивній системі я пройшла всі етапи. У мене були чудові учителі і наставники, в яких я навчилася людяності і фаховості. Це, насамперед, Іван Іванович Клопов, який очолював товариство з 1959 по 2000 рік, та його наступник Микола Іванович Ципло, який керував ФСТ з 2000 по 2021 рік. І ще не можу не згадати Ігоря Петровича Донцова, який багато років був директором ЦШВСМ і першим заступником голови товариства. З людьми працювати легко. Важко в іншому. Нині не тільки український спорт, а вся Україна переживає нелегкі часи. Спочатку ковідна епідемія, а потім війна.
У перший ковідний рік організували 24 загально-національні заходи. В нинішньому році нам вдалося провести шість комплексних заходів всеукраїнського рівня. Зокрема, за підтримки НОК України відбулися всеукраїнські змагання з дзюдо «Хто ти, майбутній олімпієць?», в яких взяло участь понад триста юнаків і дівчат майже з усіх областей України. В регіонах місцевими осередками товариства проведено понад тисяча фізкультурно-оздоровчих заходів. Це – етапи всеукраїнських змагань.
Незважаючи на всі тяжкі обставини через війну, нам вдалося також провести «Всеукраїнські спартакіади» працівників вугільної та авіабудівної промисловості. Відбулися чемпіонати ФСТ «Україна» з шахів і футзалу. Звичайно, це крапелька в океані. Адже у звичайні роки ми проводили по 30-35 всеукраїнських заходів. У регіонах – щотижня по 25-30 різноманітних змагань з видів спорту. Зараз зосередилися на проведенні змагань в регіонах. І робимо це майже кожного тижня. Всі всеукраїнські фізкультурно-оздоровчі та спортивні заходи проводимо за підтримки Міністерства молоді та спорту, Національного олімпійського комітету України, федерацій профспілок, всеукраїнських галузевих профспілок.
Нині вся країна допомагає захисникам України і вимушеним переселенцям. Яку участь бере у цій надзвичайно важливій справі ваша команда?
- З першого дня війни спортсмени, тренери, працівники обласних організацій і центральної ради нашого товариства активно включилися у волонтерський рух. Справжніми лідерами допомоги фронту стали представники міста Києва, Хмельниччини, Вінниччини, Дніпропетровщини, Чернігівщини, Івано-Франківщини та інших. Вони тримали надійний зв’язок з волонтерськими фондами та організаціями. Збирали гроші, продукти, медикаменти тощо. Крім того, організували цілу серію різноманітних змагань, присвячених допомозі Збройним Силам України. До речі, це не одноразова акція, а постійна. Заслуговують на повагу наші атомники-фізкультурники, які під час своїх змагань збирають солідні гроші на підтримку сил оборони. У перші дні військової агресії представники спорттовариства «Україна» активно допомагали евакуйовувати наших дітей з постраждалих областей. Це були не тільки юні спортсмени, а й пересічні хлопчики і дівчатка. Діточок переправляли до Франції, Німеччини, Польщі. На жаль, наші дві обласні організації (Донецька і Луганська) двічі пережили евакуацію, починаючи з 2014 року. Нам вдалося вивезти на підконтрольну територію спортивні школи.
Чи зумів робітничий спорт України вийти на міжнародну арену?
- ФСТ «Україна» з 2008 року є членом Європейської конфедерації корпоративного спорту, до якої входить 36 країн, 22 з яких є членами Європейського Союзу. На Асамблеї Європейської конфедерації корпоративного спорту, яка проходила в Ізраїлі, ми презентували свої досягнення та пріоритети розвитку українського робітничого фізкультурного руху. Україна отримала схвальний відгук від європейської спільноти. Нашу країну відвідав Генеральний секретар Європейської та Всесвітньої конфедерацій корпоративного спорту Муза Ламі. Розпочалася плідна співпраця. Тепер наші збірні команди - учасники різноманітних континентальних турнірів. Зокрема, робітничої Євроспартакіади, в якій бере участь понад п’ять тисяч спортсменів нашого континенту. Цей захід відбувається кожні два роки.
Що б ви побажали наприкінці важкого 2022 року багатотисячному колективу спортсменів, фізкультурників, тренерів, директорів, обслуговуючого персоналу, функціонерів ФСТ «Україна»?
- У першу чергу кожному з нас якнайшвидшої перемоги! Триматися! Не розкисати! Берегти своїх батьків, дітей, онуків! Допомагати сусідам, знайомим, колегам! А ще – кожний на своєму місці повинен робити те, що він уміє! Тільки разом ми зможемо пришвидшити нашу перемогу!