Без зупинок – під емблемою п’яти кілець

Цієї, вже 37-ої, Генеральної асамблеї НОК очікували з цікавістю й хвилюванням, як ніколи, адже на ній мало вирішуватися, хто перейме штурвал керування найповажнішою галуззю олімпійського спорту в країні. Сергій Бубка, після 17 років беззмінного головування, заявив, що більше не висуватиме своєї кандидатури. Отже...

Було зрозуміло, що за ті 17 років, які Сергій Бубка очолював НОК України, олімпійська родина, невпинно просуваючись уперед, щоразу долаючи нову висоту, здолала непростий шлях і перепони, які поставали на ньому. Згуртований колектив, який за ці роки набув чималого досвіду, не був просто виконавцем ідей свого керманича. Ці ідеї, або самий натяк на них, підхоплювалися однодумцями, незалежно від того, хто був автором.
Підхоплювалися й спільними зусиллями втілювалися в життя. І вже здавалося, що так було завжди. Завжди злітало у спортивну вись «Лелеченя». Завжди на всі уроки знань і майстерності під знаком п’яти кілець виходили десятки, навіть тисячі фізкультурників країни. Адже за кожним з них стояли не лише фахівці команди НОКу, а й досвідчені (а вони стали такими упродовж цих років) очільники обласних ланок олімпізму, які теж мали в своєму доробку і власну команду, й керівників місцевої адміністрації, й тих атлетів, які прославляли свій рідний край успіхами на найбільших аренах світу. І для всіх, хто виходив на ці дистанції масового спорту, дорогу освітлювали зірки спорту найвищих досягнень, виховання яких, врешті, й є найвищою метою Національного олімпійського комітету. Нашому, УКРАЇНСЬКОМУ, є чим пишатися у цій галузі діяльності, розпочатої 32 роки тому.
Сергій Бубка очолив НОК України, який уже впевнено заявляв про себе своїми здобутками. Новому президентові належало не просто примножувати їх, але взяти на себе сміливість значно осучаснити саме поняття, що таке олімпізм для окремої, саме нашої, країни. І йому разом зі створеною командою однодумців це вдавалося здійснювати. Адже усі вони не просто керувалися основними принципами, закладеними П’єром Кубертеном. Вони залучали досвід світових лідерів, крок за кроком зміцнювали авторитет НОКу не лише у своїй країні, а й у світі. НОК України здобував визнання досягненнями кращих атлетів на найпрестижніших спортивних аренах світу, успіхами втілення ідей олімпізму, використовуючи свої знахідки й надбання у різноманітних аспектах організаційної роботи, що відображувалося в залученні до активного, саме спортивного, скерування, способу життя сотні тисяч українців - з раннього віку й до поважної - ні не старості, - до поважного довголіття.
Надбання НОК України у створенні власних програм беруть нині за взірець у багатьох країнах. Так само, як досягнення науковців, діяльність Олімпійської академії, неординарну просвітницьку роботу, включаючи видання олімпійської літератури. Увесь цей успішний комплекс пошуків і знахідок призвів до того, що в 2013 році НОК України був визнаний одним із найкращих у світі.
Усі досягнення НОК ототожнювалися з ім’ям Сергія Бубки, хоча сам він постійно наголошував, що це результат команди фахівців НОК, урешті - усієї олімпійської родини. І ось тепер керманич вирішив, що настав час передати кермо в інші руки.
Саме 37-ій Асамблеї НОК і належало визначити, хто з претендентів поведе корабель далі. Були варіанти, були бурхливі обговорення в різних спортивних, та й не лише, ланках. Урешті залишилися троє, серед яких реальними претендентами на успіх числилися двоє: Вадим Гутцайт і Жан Беленюк. Обидва - олімпійські чемпіони. Один з них - міністр спорту, який встиг проявити себе й успішним тренером збірних команд України з фехтування. Інший - депутат Верховної Ради України, діючий атлет. Кожен з них у своїх програмах визначили головні напрямки діяльності в разі обрання на цей почесний пост. Кожен з них надав змогу кожному бажаючому ознайомитися зі своєю програмою завдяки інтернету.
Війна, що вирує на просторах нашої країни, зробила неможливою зустріч запрошених делегатів наживо, віч-на-віч. Утім, НОК уже мав через КОВІД досвід проведення Асамблеї онлайн. Згодився він і тепер, тільки, зважаючи на особливу значущість події, що мала відбутися, залучили до підготовки технічно-інформаційного блоку відомих іноземних фахівців, аби не було приводів сумніватися (бодай одному учасникові) в об’єктивності всіх голосувань, які будуть проведені в ході засідання. Бо ж Асамблея була тим органом, який мав оцінювати зроблене, прийняти рішення з низки поточних питань, а вже на завершення провести виборчий тур. Серед організаційних особливостей Асамблеї необхідно відзначити намагання зробити її якнайпрозорішою. І це вдалося. В цій онлайн-залі були присутні спостерігачі від МОК, від кожного з кандидатів у президенти. До складу лічильної комісії теж увійшли представники кандидатів. Моніторинг дотримання правил і норм здійснювала за дорученням виконкому «Етична комісія», яка збиралась до виборів сім разів; голосування забезпечувала всесвітньовідома компанія «Люмі глобал».
Узяти участь у звітно-виборчій Асамблеї виявили бажання представники, очільники міжнародних олімпійських і спортивних структур. Це було сприйнято як належне, бо подібні візити до України відбуваються нерідко. Цього разу від імені міжнародної олімпійської спільноти Асамблею привітав президент Європейських олімпійських комітетів Спірос Капралос. Він висловив своє захоплення тим, що в нашому спорті сяють справжні зірки, назвав прізвища чемпіонів і призерів Олімпійських ігор. Наголосив, що навіть зараз, коли країна переживає такі випробування через війну, українські атлети досягають успіхів на міжнародних аренах. Найтепліші слова пан Капралос адресував Сергію Бубці, якого називав великим чемпіоном.
Звернення до Асамблеї від прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля зачитав міністр молоді та спорту Вадим Гутцайт. У відповідь Сергій Бубка знову наголосив, що НОК, олімпійська родина завжди відчувають підтримку Уряду, Президента країни. І це потужний чинник для продовження подальшого розвитку олімпійського спорту країни.
Коли надійшов час звітної доповіді, Сергій Бубка, відзначивши основні спортивні, організаційні результати звітного періоду, наголосив, що зусилля НОК були зосереджені на ефективному виконанні завдань, визначених Олімпійською хартією, та визнаних актуальними саме сучасним осмисленням Міжнародним олімпійським комітетом. Найперше з них - належне забезпечення участі наших атлетів у міжнародних змаганнях. Його було досягнуто, бо НОК працює у тісній взаємодії з Міністерством молоді і спорту для вирішення усіх поточних завдань. Спільна робота - це один з найважливіших аспектів на шляху до втілення цілей у життя. І всі досягнення НОК - результат добре налагодженої співпраці не лише зі спортивними організаціями, а й з державними органами, з місцевими адміністраціями, які підтримують у своїх регіонах осередки НОК.
Не стану переповідати всю доповідь. Але були в ній ті теми, які особливо актуальні в наші нелегкі часи: роль Національного комітету України, Сергія Бубки, насамперед, в організації допомоги нашим спортсменам, тим, хто готується до наступних Олімпійських ігор в умовах війни. Президент МОК Томас Бах з початком війни викликав Сергія Бубку в апарат організації, фактично доручивши йому координувати всі зусилля з допомоги українським атлетам. Адже був створений при МОК Фонд солідарності для України, і це перший в історії випадок, коли МОК створює подібний фонд для атлетів однієї країни. З часу створення Фонд солідарності реалізував 137 проєктів. Це - організація тренувальних зборів для членів збірних команд, в тому числі й юніорських, забезпечення участі наших атлетів у змаганнях, адресна підтримка 21-ої команди з олімпійських видів, регіональних відділень, на території яких виросли провідні спортсмени країни й де діють, незважаючи на воєнне лихоліття, дитячі спортивні осередки. Десятки діючих спортсменів, зокрема легкоатлетів, одержали персональну допомогу для цільової підготовки до наступної Олімпіади в Парижі. Не забуто й ветеранів, які через війну опинилися в скруті.
МОК у перші дні з початку війни засудив напад на Україну і рекомендував Міжнародним федераціям відсторонити спортсменів країн-агресорів від участі в чемпіонатах світу та Європи, в інших великих міжнародних турнірах, змаганнях. Не планувати спортивних заходів на територіях Росії та Білорусі. Цей заклик підтримали понад 100 спортивних федерацій світу. І в цій роботі НОК України, його президент, зокрема, не просто закликають відсторонити, вони самі, через власні федерації, ведуть зустрічі з очільниками міжнародних спортивних структур, доводять, наполягають на необхідності враховувати фактор агресії проти незалежної України, її населення, інформують про руйнацію спортивної інфраструктури, про загибель атлетів, які надягли військову форму, юних спортсменів, чиє життя обірвали окупанти.
Так, війна увійшла в життя кожного в Україні. І наш олімпійський підрозділ усіма доступним йому методами докладає величезних зусиль, щоб на світових аренах знов і знов лунав Гімн України. Щоб не згасали наші зірки й наші надії на завтрашні досягнення. І це сьогодні той внесок до загальної перемоги, який робить НОК України.
З початком повномасштабної російської агресії, НОК України підтримав ініціативу провідних атлетів, створивши в Ужгороді Штаб гуманітарної допомоги. Понад 600 тон вантажів гуманітарної допомоги вже прийняв, розподілив і направив за визначеними адресами цей Штаб, очолюваний Оленою Говоровою. Активно допомагають діяльності цього осередку олімпійські чемпіони Юрій Чебан, Георгій Зантарая. За ці місяці Штаб відчув і відчуває вражаючу поміч міжнародних організацій. До діяльності ужгородського центру приєдналися діючі атлети й ветерани, небайдужі до долі спортсменів люди, які розуміють, що не всім випало тренуватися за кордоном, бо ще не перетнули той заповітний поріг до збірних команд, але не можна нехтувати їхніми потребами, аби мрії стали дійсністю, хай не сьогодні, трохи згодом. І ця діяльність триватиме до повної перемоги.
Розповідаючи про зроблене НОКом за звітний період, а досягнень було багато, Сергій Бубка постійно наголошував, що це все - результат спільної роботи не лише апарату НОК, а й усієї спортивної спільноти. За 17 років, що він керував НОКом, до України сім разів приїжджали президенти МОК - Хуан Антоніо Самаранч, Жак Роге, Томас Бах. І це ще одне свідчення того, що країну поважають у спортивному олімпійському світі. І що цей світ надійно прийшов на допомогу, коли агресор напав на мирний народ, який будував сучасну країну, а в ній - сучасний спорт, шануючи олімпійські цінності, наповнюючи їх новими надбаннями.
Під кінець доповіді Сергій Бубка висловив вдячність за 17 років спільної роботи всім, кого об’єднав символ п’яти кілець. «Для мене була велика честь очолювати НОК моєї країни», - сказав він.
Дебати, які за регламентом мали б оцінювати діяльність НОК за звітний період, цього разу здебільшого оцінювали роботу президента. І кожному виступаючому він дякував, знову наголошуючи, що кожне досягнення, кожен успіх - то спільне досягнення, спільний успіх усієї олімпійської родини. І що, йдучи з посади президента НОК, він залишається в цій родині й працюватиме на її користь, куди б не поставила його доля.
Асамблея продовжувала роботу за усталеним порядком, у відповідності зі статутом. І щоразу, як надходив час голосування, на екрані з’являлася бригада закордонних фахівців зі всесвітньовідомої фірми «Люмі Глобал» - беззастережних, досвідчених, нейтральних, які повідомляли про закінчення підрахунку, і вже голова лічильної комісії оголошував результати.
Прозорість, намагання створити таку робочу атмосферу, щоб ні в кого не виникало сумнівів щодо об’єктивності того, що відбувається, насправді забезпечили повну довіру всіх - учасників, запрошених, спостерігачів за перебігом заходу.
Так само чітко відбулися й вибори нового складу НОК України, і в президії Асамблеї сталися зміни, бо новий склад НОКу приступив до виконання обов’язків.
Нарешті настав час кульмінації. Кандидати на пост президента Національного олімпійського комітету одержали право представити свої програми. І хоча кожен з них мав нагоду ознайомити бажаючих зі своїм баченням діяльності НОК у наступні роки, кожен, додержуючись процедури, скористався правом ознайомити членів НОК з основними положеннями власних програм.
Першим був Жан Беленюк. Загартований у спортивних баталіях, він усе ж не міг приховати свого хвилювання, яке пробивалося попри намагання доповідача впоратися з ним. Квінтесенцією програми було впровадження нового підходу до вирішення завдань у певних напрямках діяльності НОК, надати їм нового дихання. Зокрема, пріоритетним початком цих нововведень Беленюк назвав необхідність внесення змін до статуту НОК, які б зробили діяльність організації прозорішою, доступнішою для загалу олімпійців. З цим перегукувався пункт програми щодо необхідності створення нового комітету санкційної політики, особливо необхідного у воєнних умовах. Необхідно, щоб у світі знали, які виклики стоять перед олімпізмом країни, а для цього необхідно гучніше інформувати про це, щоб чули наш НОК, наших спортсменів, і розуміли, чим викликані наполягання відсторонення представників агресорів від найбільших змагань планети. Аби розуміли, що це не примха, а нагальна потреба, яка, до речі, цілком узгоджується й з Олімпійською хартією. Є в програмі претендента й питання щодо організаційної структури НОКу, й чіткої прозорості основних фінансових питань. Докладніше можна ознайомитися з усіма пунктами за допомогою сучасних електронних засобів інформації. До речі, поширення використання цієї системи Беленюк назвав як один з необхідних подихів на шляху до нового підходу в осучасненні діяльності НОК. У тому самому новому подиху, з якого Беленюк розпочав представлення своєї програми.
Ознайомлення членів НОК зі своєю програмою Вадим Гутцайт почав з того, що подякував НОКу, який за 17 років головування Сергія Бубки вивів український олімпізм на орбіту міжнародного визнання, а в середині країни з теоретичного поняття перевів його на практичні рейки масового сприйняття, наслідком чого і є оті сотні тисяч, подекуди й мільйони учасників у тих заходах НОКу, які нині узяв на озброєння світ. Водночас Гутцайт, переходячи до безпосереднього представлення програми, наголосив, як умову необхідних змін, на переведенні усієї діяльності на сучасні рейки, зокрема, у стосунках з федераціями, надаючи їм більшої автономності, широке впровадження клубної системи за європейськими зразками. Настав час введення в Україні саме європейської моделі спорту.
Вадим Гутцайт, як досвідчений урядовець, чітко сформулював усі положення своєї програми, роблячи їх доступнішими для сприйняття, включивши можливості електронної системи для їхньої графічної ілюстрації. То й запитання до нього як претендента на пост президента НОК теж були конкретними, але й водночас виходили за межі суто повноважень НОКу, як ото можливість проведення на теренах України Олімпійських ігор. Адже це значною мірою пов’язано з практичними кроками по створенню інфраструктури уряду країни, багатьох галузей промисловості тощо. Відзначивши цей аспект, Вадим Гутцайт, поки що як міністр спорту, наголосив на тому, що це буде саме той випадок, коли тільки спільні зусилля усієї олімпійської родини, керівництва країни на різних рівнях дадуть бажаний результат. Запитання стосувалися становища з допінг-центром, продовження практики з НПМЦ дитячої кардіології і кардіохірургії, його керівником професором Іллею Ємцем, що так необхідно спортсменам, а нині поширилося своїми реабілітаційними спроможностями на поранених воїнів, на постраждале цивільне населення, про що професор розповів, виступаючи на Асамблеї. У зв’язку з цим Гутцайт ознайомив усіх, хто приєднався до онлайн трансляції, з тим, як працює в умовах війни Західний реабілітаційний центр, який відчинив свої двері для тих, хто особливо потребує допомоги. На всі запитання претендент намагався відповісти якомога докладніше, іноді виходячи за межі регламенту, за що одержував зауваження. Що поробиш: регламент є регламент.
Ознайомив з основними положеннями своєї програми й третій претендент на пост президента Ігор Малинський. Він наголосив, що спільними зусиллями народжуються перемоги. Коли його запитали, чому надаватиме перевагу - кількості завойованих медалей чи масовому спорту, відповів: з масового спорту народжуються медалі. Тому, на його думку, одне від одного невіддільне. Отже, більше уваги дитячому спорту, залученню дітей спочатку саме до масового, а згодом і до професійного. Як голова регіонального осередку Київської області, розуміє, що спільні зусилля - запорука плідної роботи. Так, у нього є бажання очолити НОК, але не для себе особисто, а саме для того, щоб зміцнити олімпійську родину й продовжити шлях, яким з таким успіхом йшли Сергій Бубка з командою.
Під час роботи Асамблеї, її виборчого етапу було виявлено багато поваги до команди НОКу. Отож, у тому складі, яка вона вийшла на цю заключну Генеральну асамблею, формально вона припиняє свою діяльність. Але команда Бубки, у найширшому розумінні цього поняття - команда, працюватиме й надалі задля успіху олімпізму в країні, задля високої мети: прославляти рідну країну.
Після того, як було оголошено підсумок голосування: Гутцайт – 123, Беленюк – 22, Малинський – 2, Сергій Бубка, привітавши переможця, подякував свою команду – таку невелику формально: 30 чоловік, але таку потужну на практиці, бо кожен її член мав у своєму активі підтримку всієї олімпійської родини. «Пишаюся, що в нас була така команда, і дякую за все», - прощальні слова президента, чиї повноваження тепер перейшли до Вадима Гутцайта. І тепер йому працювати далі під емблемою п’яти кілець.
Насамкінець цього звіту, або, скоріше, цих заміток, хочу сказати кілька слів від себе, автора. Фраза: чоловіки не плачуть - з тих, що сприймаються апріорі. За багато років роботи в спортивній пресі бачила різне: іноді й плакали, і коли з’явилися прямі трансляції, режисери дуже полюбили фіксувати такі моменти. Мені довелося бути на олімпійському стадіоні Барселони, коли планка, така послушна Бубці протягом немалої кількості поєдинків з нею, раптом запручалася й позбавила претендента на «золото» будь-якого результату. З прес-ложі годі було побачити вираз обличчя Сергія, але телеоператори надали таку нагоду. Довго тримали кадр на обличчі. Але так і не дочекалися, аби в очах майнув бодай натяк на сльозу: чоловіки не плачуть. І ось тепер, на онлайн Асамблеї, камера теж не раз фокусувалися на обличчі Бубки. І я побачила, як заблищали очі, можливо, це були сльози... Сльози - не через перемогу чи поразку. Подумала, що викликані вони були тим, що йде з його життя такий етап, коли він загартовувався як людина, як діяч разом з командою, яка обрала собі долю бути з ним разом, довірилася йому, жодного разу не зрадила. І тепер вони розлучаються, бо йому (а, можливо, й комусь з тих, хто був поруч) стелиться інший шлях...
Сльози на очах? Але ж чоловіки не плачуть...