«Викладатися по максимуму, як наші воїни на передовій»

Для української біатлоністки Анастасії Меркушиної підготовка до нового сезону складається досить непросто. Як і більшість військовозобов’язаних спортсменів, з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Анастасія відправилася на службу в одну з частин прикордонних військ, де й провела перші два місяці війни.

Лише наприкінці травня біатлоністка приступила до повноцінних тренувань у складі національної збірної України. Команда проводила навчально-тренувальні збори як в Україні, так і за кордоном, а наприкінці вересня взяла участь у національній першості з літнього біатлону, яка відбулася на базі Західного реабілітаційно-спортивного центру в селі Яворів Львівської області.
В інтерв’ю «Олімпійській Арені» Анастасія проаналізувала свій виступ на чемпіонаті України, розповіла про те, які цілі в новому сезоні, як складається підготовка, а також яку допомогу біатлоністам надає міжнародна спільнота.


– Насправді, змагання з літнього біатлону – це не показник готовності спортсмена, адже наразі ми всі знаходимося на різних етапах підготовки, працюємо за особистими планами. Ніхто цілеспрямовано не готується до подібних стартів, не проводить необхідної швидкісної роботи, виступ на таких змаганнях – це додаткове тренування з підвищеною відповідальністю. Емоційно та фізично воно наближене до зимових стартів, що дає багато плюсів. Такі гонки вказують нам на помилки, які потрібно виправити до сезону, дають розуміння, над чим потрібно працювати. В той же час, якщо якийсь із компонентів виходить добре, це додає додаткової впевненості в собі.


– Справді, в гонці переслідування ми побачили всю велич біатлону, всю його красу. При цьому навіть програвши на фініші, я отримала велику насолоду та радість від цієї боротьби. Це реально дуже круто і видовищно.


– Чесно кажучи, на сто відсотків надолужити згаяне неможливо, адже ми пропустили один з найважливіших компонентів – закатування після сезону. Додати до цього ще пропуск трьох заключних етапів Кубка світу у березні цього року – то виходить досить велика прірва, яку неможливо перестрибнути чи щось з нею зробити. Звичайно, влітку ми намагалися дещо згладити цю проблему, проте вирваний шмат не приклеїш, як то кажуть.
Тим не менш, потрібно далі працювати, не зациклюватися на певних негараздах, а йти вперед, вірити в ЗСУ, в прикордонні війська, і що все буде добре. Працювати так, як наші воїни на передовій: викладатися на максимум.


– Звичайно, того рівня, який був до війни, наразі немає. Але ми всі розуміємо поточну ситуацію. Втім, дякувати Міжнародному союзу біатлоністів, Національному олімпійському комітету та Мінмолодьспорту, які у співпраці з Федерацією біатлону України узгодили всі питання та забезпечили нам всі умови та можливості для повноцінних тренувань. Це дійсно дуже важливо, щоб ми мали змогу працювати на тому ж рівні, як і в минулі роки.
Закордонні збори дуже важливі для біатлоністів, тому що, не зважаючи на те, що в Україні є гарні місця для тренувань, наприклад, Сянки, де ми провели перший збір влітку, нам потрібна висота, потрібні лижні тунелі, яких, на жаль, в Україні немає. Саме тому ми вдячні всім, хто допоміг нам та створив ці умови закордоном.


– Так, до сезону залишилося зовсім небагато часу, потроху налаштовуємося на перші гонки. Хоча попереду ще один не менш важливий етап підготовки – вкатування на снігу. Це дуже важливий збір, адже саме в цей період є можливість як виправити всі помилки, які були під час підготовчого сезону, так і зіпсувати всю виконану до цього роботу. Тому підходимо дуже відповідально до заключного збору. Тренери вже обговорюють плани, що і як краще зробити, щоб уникнути різноманітних помилок і підійти до сезону в найкращій формі.