Листи з фронту

Чимало наших колег, людей спорту, нині зі зброєю в руках боронять Батьківщину на передовій. Ми схиляємось перед тими, хто віддав своє життя за Україну. Пишаємось і нескінченно вдячні захисникам і захисницям за їх ратний подвиг. А вони щодня роблять свою військову роботу. У хвилинки ж перепочинку між боями пишуть листи, вони різні – землякам, молодому поколінню, родині. Листи з фронту… От лише два з них: від голови Черкаського обласного відділення НОК України Андрія Більди та голови Вінницького обласного відділення НОК України Павла Хникіна

Стоятимемо до перемоги!

– Земляки!
Розповідь про свою участь у захисті нашої Батьківщини веду навіть не з початку повномасштабної російської агресії цього року. Я став бійцем Збройних сил України у 2015 році, коли отримав повістку. Пішов у військкомат і служив понад рік. Вже тоді зрозумів, що це швидко не закінчиться і загострення ситуації – лише питання часу. І після повернення до громадянського життя продовжував готуватися: придбав зброю, їздив на полігон стріляти, підбирав екіпірування... Ще до початку вторгнення агресора подав документи на вступ до територіальної оборони. А коли прийшов час, знав, куди йти і що брати з собою.
Першого ж дня війни прибув до підрозділу тероборони, щоб захищати рідний край. У підрозділі зустрів і своїх колег-олімпійців – спортсменів, тренерів. Тут був і мій добрий товариш – голова осередку Олімпійської академії Черкащини Анатолій Стеценко. Незважаючи на свій поважний вік, він також вступив до тероборони і став кулеметником.
Попри складні умови, встигаю стежити за спортивними подіями. Вболіваю за наших спортсменів, радію їхнім перемогам. Слава Богу, інтернет є і на передовій. Маємо можливість спілкуватися, отримувати новини.
Завдяки соціальним мережам дізнався, що багато моїх колег, зокрема керівників регіональних відділень Національного олімпійського комітету, стали на захист України зі зброєю в руках. Спілкуємось із ними, підтримуємо один одного, і навіть завжди знаходжу час, щоб контролювати діяльність відділення НОК Черкащини. Дуже задоволений тим, що всі працівники на своїх місцях, заходи проводяться. Тобто робота не переривається.
Так, війна ще продовжується, на жаль, втрачаємо людей – і військових, і мирних громадян. Але всім зрозуміло – стоятимемо до кінця! До нашої Перемоги! А потім обов’язково відбудуємо та відродимо все, що знищив ворог.
Андрій Більда

Рідне моє cонечко, мій Свєтік!

Як ти, моя люба? Дякую тобі, що підтримуєш мене. Це мені надає сил та енергії. Майже щодня користуюсь твоєю порадою - уявляю, що я пішов у кругосвітню подорож яхтою та випадково потрапив у шторм, а тепер змушений виживати у скрутній ситуації. Ці думки мене відволікають від війни.
Доводиться пристосовуватись до обставин. Іноді почуваюся первісною людиною, здобуваючи вогонь та воду. Дуже часто немає зв'язку та Інтернету. Але до всього людина звикає, і я теж намагаюся на багато речей дивитися з позитивом, хоча іноді це досить важко дається.
Я згадав розповіді свого дідуся Паші про війну, але ніяк не міг уявити, що це можливо зараз і біда прийде в наш дім. Досі в це важко повірити. Іноді, відкриваю вранці очі, хочу прокинутися та залишити цей страшний сон, та потрібно вставати… І тоді я думаю лише про свій обовязок. І мені вистачає духу бути сміливим і, головне, - не переставати жити!
Хотів сказати, що багато наших хлопців-спортсменів пішли добровольцями на фронт. Це, з одного боку, підбадьорює, а з іншого – засмучує: не про поле битви ми мріяли, а мріяли про битву за олімпійські медалі… Але дійсність інша, на жаль, і треба жити і вірити, що ми обов'язково переможемо!
Я так сильно скучив за тобою, за дітками, мої ріднесенькі. Дуже хочеться побачити тебе та Лізуню, обійняти вас міцно-міцно. Мені зараз так цього не вистачає. Дивлюсь часто наші фото. На них ми щасливі, тому що маємо можливість міцно обійнятися, радіти сонечку, не дивлячись, що за спиною чути вибухи та автоматні черги... Уявляю нашу зустріч після Перемоги, приємні обійми - і з кожним разом вірю, що це вже незабаром станеться! Дуже люблю вас! Бережіть себе! Ви для мене - найдорожчі у світі!
Ваш Павло