«Європейський трамплін» до олімпійського татамі

Однією із найяскравіших спортивних подій у першій половині цього року став чемпіонат Європи з дзюдо, який проходив у Софії (Болгарія). Збірна України отримала чудову нагоду перевірити сили своїх спортсменів. При цьому на рахунку нашої команди одна медаль. Натомість золота. Автором найвищого здобутку став киянин Богдан Ядов, який виступав у ваговій категорії до 66 кг.

Серед українських уболівальників ім’я цього дзюдоїста стало відоме після Юнацької олімпіади в Нанкіні, де юний спортсмен – тоді йому не було ще 18 років – завоював срібну медаль. Звісно, цей успіх, як і наступні, народився не раптом... З цього ми почали нашу бесіду з чемпіоном континенту Богданом Ядовим.

– Загалом спорт приваблював мене з раннього віку. Причому у моєму рідному Кривому Розі відвідував одразу дві секції – футбол та дзюдо. Так довго продовжуватися не могло. Зрештою, треба було вибрати щось одне. Допомогли батьки, які привели мені вагомі аргументи на користь дзюдо. Мені тоді виповнилося 10 років. Ще один факт, який схилив чашу терезів на користь дзюдо, – мій старший брат займався цим видом.
Таким чином, усю свою увагу зосередив у цьому напрямі. Займався у Павла Михайловича Сергійчука.
А в 13 чи 14 років, точно не пам’ятаю, мене запросили до Києва, до Республіканського вищого училища фізичної культури. Тут моїм наставником стала Ганна Валеріївна Каштанова, з якою ми разом йшли від старту до старту аж до 2020 року.


– Не зовсім так. Звіт своїм успіхам веду з 2013 року. Виграв кадетський Кубок Європи у Хорватії. Наступного року була перемога на кадетському чемпіонаті Європи у Таллінні. На чемпіонаті світу цієї ж вікової категорії у США посів друге місце, що дало мені право кваліфікуватися на Юнацькі олімпійські ігри у Нанкіні. Треба сказати, що відбір туди був неймовірно важким, адже від країни у кожному виді спорту могли потрапити лише по одному спортсмену – серед хлопців та дівчат.


– Цей старт для мене був надзвичайно важливим. І не лише тим, що завоював там срібну медаль. Ігри дозволили по-справжньому відчути атмосферу великих міжнародних стартів, відчути жорстку конкурентну боротьбу, психологічний тиск, зустрітися із найсильнішими борцями світу моєї вікової категорії.
Проте, всі турніри і кадетського, і юнацького рівнів – включаючи Кубкові старти, континентальні першості і, навіть, Ігри – я визначав для себе переважно як необхідні етапи при переході до дорослого спорту. Чесно кажучи, цей перехід мені давався досить складно. Будь-який атлет скаже, що відмінності між юнацьким спортом та дорослим просто колосальні. Це абсолютно різні рівні. Проте набирався терпіння і, крок за кроком, набирав майстерності. Поступово прийшли й «дорослі» успіхи.


– Якщо бути точним, то чемпіонат країни був початком відбору. Тут потрібно було посісти призове місце. Плюс до цього, питання участі у чемпіонаті континенту вирішували виступи на кваліфікаційних турнірах в Ізраїлі, Португалії, Туреччині. Потім остаточно визначався склад команди на європейську першість.


– Почну з першої сутички – з італійським дзюдоїстом Маттіа Мічелі. Він добре мені знайомий ще з юнацьких Олімпійських ігор, де ми обидва боролися в одній ваговій категорії. У Мічелі непоганий послужний список і в дорослому дзюдо – двічі ставав бронзовим призером континенту. Треба сказати, що до цієї першості континенту я підійшов у дуже гарній спортивній формі, чудово почував себе – і фізично, і психологічно. І поєдинок із італійцем для мене був досить легким. Виграв легко.
Наступний бій був складнішим. Тут на татамі мені протистояв турецький спортсмен Ейдар Токтай. Проте і в цьому напруженому поєдинку мені вдалося зламати опір суперника.
У чвертьфіналі зустрівся із титулованим ізраїльтянином Баручем Шмайловим. Це був найважчий для мене поєдинок на чемпіонаті Європи. Опонент дуже сильний – 10-й номер світового рейтингу. До цього ми зустрічалися сім разів – були і перемоги, і поразки.
Мені першому вдалося провести результативну атаку. Але приблизно за хвилину Шмайлов зрівняв рахунок, виконавши кидок на ваза-арі. Але це мене не бентежило – був налаштований лише на перемогу. Наприкінці третьої хвилини сутички зумів вдало захопити суперника та виконав кидок через плече. Другим своїм ваза-арі поставив переможну крапку у цьому поєдинку.
У півфіналі ми боролися із представником Азербайджану Яшаром Наджафовим. Суперник дуже серйозний. Минулого чемпіонату Європи він був другим, а я – третім. Але в очній сутичці ми не зустрічалися. Вперше це сталося у Софії. Чесно кажучи, мене здивувало, що нічого особливого Наджафов не продемонстрував. З його боку не відчув серйозного спротиву. Вже на другій хвилині бою виконав підсічку на іпон і, таким чином, здобув чисту перемогу, а з нею – путівку до фіналу.
У вирішальному поєдинку зустрівся з іспанцем Альберто Мартіном Гайтеро – бронзовим призером минулорічного чемпіонату Європи, переможцем низки етапів континентального Кубка, турнірів Великого шлема. До речі, у своєму першому поєдинку у Софії він сенсаційно переміг молдаванина Дениса Вієру, який посідає перший рядок світового рейтингу. Ми з Гайтеро добре знаємо одне одного ще з кадетського віку. Багато разів зустрічалися, і більшість сутичок виграв я. Ще до початку фінального поєдинку тренери говорили, що іспанець дуже активно розпочинає боротьбу, але потім помітно «підсідає». Тому поставили завдання – витримати первісний натиск суперника, а потім атакувати.
Відповідно до цього плану я і діяв. Справді, Гайтеро з перших секунд кинувся в атаку. Я зосередився на обороні, а потім перейшов до активних дій. А на третій хвилині впіймав його на прийом – зробив підсічку у напівприсяді на іпон. Мрія збулася – став чемпіоном.
Я неймовірно радий результату, адже для мене це перше «золото» чемпіонату Європи. Досі не віриться, що досяг такого успіху. Головне, що основне завдання, яке ставили з тренерами, – набрати оптимальну форму до чемпіонату Європи. З кожним попереднім стартом я додавав - і в результаті показав те, на що здатний. Важкі тренування та підготовка не пройшли даремно.

– Безумовно, найважливіший для нас цьогорічний турнір – чемпіонат світу, який пройде в Таллінні. Але до цього заплановано низку турнірів – у Будапешті, Загребі... За їхніми результатами і формуватиметься команда на світову першість. А у підсумку – на Олімпійські ігри у Парижі. Щодо моїх шансів, то від прогнозів утримаюся. Не хочу наперед загадувати, адже відбір буде надзвичайно жорстким. Проте вважаю, що мені під силу витримати відбіркову боротьбу і гідно виступити на Олімпіаді. Головне, щоб зберегти здоров’я, весь цей шлях до Парижа-2024 пройти без травмування.
А поки що проходимо збори. Із тренерами визначили план підготовки. Хоча по ходу, можливо, вноситимемо серйозні корективи. За нинішньої ситуації не все залежить від нас.

Загальні підсумки

Тепер – про результати виступів на софійському татамі «Arena Armeec» усієї нашої дзюдоїстської команди...
Окрім Богдана Ядова у перший день змагання виступали четверо українських дзюдоїстів. Безумовно, увага всієї дзюдоїстської спільноти була прикута до поєдинків за участю бронзової призерки Олімпійських ігор у Токіо, дворазової чемпіонки світу Дар’ї Білодід (до 57 кг). Це був перший для Дар’ї офіційний турнір, де вона виступала у новій для себе ваговій категорії.
Вихованка Геннадія Білодіда та Світлани Кузнєцової впевнено розпочала свій шлях на татамі у Софії перемогою над нідерландською спортсменкою Плеуною Корнеліссе. На жаль, у другому раунді змагань Дар’я поступилася француженці Прісціллі Нето.
Артем Лесюк, посіяний під №1 у категорії до 60 кг, розпочав свій шлях на турнірі з перемоги над португальцем Олександром Мендесом. На жаль, успіх його не супроводжував у чвертьфіналі, де суперником був болгарин Яніслав Герчев. У запеклій боротьбі – на Golden Score – українець поступився опоненту. У втішній сутичці, де нашому спортсмену протистояв француз Седрік Револь, Артем у додатковий час намагався провести кидок, але потрапив на контрприйом і вибув із подальшої боротьби.
Ще один наш представник у цій же вазі Дільшот Халматов після стартової перемоги над італійцем Анджело Пантано у наступному раунді змагань програв грузинському борцю Лукуму Чхвіміані, чемпіону світу 2019-го року.
Гідно виступив на дебютному для себе чемпіонаті Європи Євген Гончарко у категорії до 66 кг. Вигравши дві сутички поспіль, у рівній боротьбі чвертьфіналу він поступився – на Golden Score – титулованому молдаванину Денису Вієру. У втішному поєдинку Євген програв італійцеві Еліосу Манці.
Близькими до нагород були два українські дзюдоїсти у ваговій категорії до 81 кг – Геворг Манукян та Сергій Кривчач. Манукян впевнено переміг трьох суперників, після чого у півфінальній сутичці зустрівся з лідером світового рейтингу бельгійцем Матіасом Кассе. Боротьба проходила рівно і доля поєдинку наважилася на Golden Score. Геворг першим виконав кидок, який судді оцінили на ваза-арі. Але потім своє рішення скасували. У результаті перемогу здобув бельгієць. Поєдинок за бронзову нагороду також вирішив додатковий час. У запеклій боротьбі угорець Аттіла Унгварі провів вдалу контратаку – і заробив переможні бали.
Сергій Кривчач також впевнено пройшов до півфіналу, де поступився багаторазовому переможцю турнірів Grand Slam грузинському дзюдоїсту Тато Грігалашвілі, який, зрештою, став чемпіоном Європи. У поєдинку за бронзу Кривчач пропустив кидок на ваза-арі від бельгійця Самі Чоучі. На жаль, переламати ситуацію до кінця бою українцеві не вдалося. Він, як і Манукян, зупинився за крок від п’єдесталу, посівши п’яте місце.
У заключний день змагань багато емоцій подарував своїм уболівальникам Яків Хаммо у категорії понад 100 кг. У 1/8 фіналу він переміг турецького спортсмена Суніра Ертуга. Але в наступному раунді чемпіонату, заробивши три зауваження «шідо», на Golden Score програв угорцю Річарду Сіпозу. Потім після перемоги у втішній сутичці над представником Азербайджану Ушангі Кокаурі отримав шанс поборотися за «бронзу». У цій сутичці він зустрівся з віцечемпіоном Ігор-2020 у Токіо грузином Гурамом Тушишвілі. І знову доля нагороди вирішувалася на Golden Score. Суперники відчайдушно боролися за захоплення, зручне для виконання кидка. Під час однієї з таких спроб Якова Тушишвілі зумів перехопити ініціативу та виконати больовий прийом. У результаті Хаммо став п’ятим.
Успішно подолав другий раунд змагань Артем Бубир (90 кг), перемігши естонця Матіаса Куусіка. Але в наступному поєдинку – з нідерландцем Еспером Смінком – лідируючи у ході зустрічі з одним ваза-арі, наш спортсмен двічі пропустив атаки суперника і, зрештою, програв.
Успішно дійшла до чвертьфіналу Анастасія Турчин (78 кг), але за вихід у наступну стадію програла нідерландці Джусі Стенгуїс, яка, зрештою, стала віцечемпіонкою. У втішливій сутичці Анастасія поступилася німкені Луїзі Малзахн.
Стартові поєдинки на чемпіонаті Європи серед українських дзюдоїстів виграли Олександр Кошляк (73 кг), Наталія Чистякова (70 кг). На жаль, розвинути свій успіх надалі їм не вдалося.
Анастасія Антипіна (63 кг), Юлія Курченко (70 кг), Єлизавета Литвиненко (78 кг) вибули із подальшої боротьби після перших своїх поєдинків.