«Тільки вперед – минулі успіхи не згадую»

На чемпіонаті світу з водних видів спорту 2022 року в Будапешті Україна не залишилася без медалей у плаванні. Інакше бути й не могло: адже на старт виходив дворазовий олімпійський призер Токіо-2020 Михайло Романчук. Він виступав на двох своїх коронних дистанціях – 800 м та 1500 м, а також на 5 км на відкритій воді. Завоювати бронзові нагороди йому вдалося на восьмисотметрівці і на п’ятикілометрівці.

Змагання плавців проходили у басейні «Дунай-Арена». Приїхали практично всі зірки останніх років, у тому числі дворазовий чемпіон минулих літніх Ігор американець Роберт Фінк, призери Токіо-2020 італієць Грегоріо Палтріньєрі, німець Флоріан Велльброк. Як то кажуть, «всі знайомі обличчя».
Для нашого плавця це всі звичні суперники, з якими він рік у рік зустрічається на водних доріжках турнірів найвищого рангу.
Про те, що передувало чемпіонату світу і як проходила боротьба на ньому, йшлося у розмові кореспондента «ОА» з Михайлом Романчуком.


– Минув якийсь час після тієї Олімпіади, і сьогодні можна згадати ці старти, як то кажуть, з холодною головою. Для мене ці Ігри були, безумовно, успішними – таки завоював «срібло» на дистанції 1500 м та «бронзу» на 800 м. Олімпійська медаль будь-якої проби – це досягнення. Але не кривитиму душею, не все вийшло так, як задумував. Напевно, відсотків на 80. Проте своїм виступом задоволений.
Дуже радий тому, що нарешті вдалося перервати смугу невдач, яка тривала 17 років. Саме стільки українським плавцям не вдавалося зійти на олімпійський п’єдестал.
Крім того, із задоволенням згадую минулий рік ще й тому, що дуже люблю Токіо. Я раніше там виступав неодноразово, у тому числі на стартах Кубка світу. Гарне своєрідне місто, японські традиції, культура – все це дуже приваблює. Хоча на минулій Олімпіаді не вдалося погуляти столицею Японії, подивитися пам’ятки. Через карантин це неможливо було зробити.


– Для мене цей надзвичайно важкий період складався не найкращим чином. Інакше не сказати. Після Олімпійських ігор у Токіо пішла якась чорна смуга. У вересні виявились проблеми зі здоров’ям. Довелося як слід лікуватися. Потім ще якийсь час відновлювався. Проте вдалося взяти участь у чемпіонаті світу на короткій воді, він проходив в Абу-Дабі. Навіть завоював там «бронзу».
Невдовзі померла бабуся моєї дружини Марини. Вона і для мене була рідною, близькою людиною. Тяжко переживали втрату.
Потім я знов захворів. Переносив хворобу дуже нелегко. Багато сил вона в мене забрала. Коли відновив тренування, розпочався страшний період для всієї країни. За сприяння нашого профільного Міністерства виїхав до Німеччини. Там знову розпочав підготовку, але вже з німецьким тренером. Зараз тут, і продовжую працювати з тим самим наставником.


– Так, як і планував, плив на своїх коронних дистанціях. На дистанції 800 м кваліфікацію подолав дуже добре – у фінал вийшов із першого місця. А у фіналі боротьба була неймовірно завзятою. Щільність результатів була надзвичайно високою. Трійка лідерів йшла поряд. Майже до фінішу я йшов першим. Вирішив іти ва-банк, але трохи не вистачило сил. У підсумку, з результатом 7.40,05, став третім і завоював бронзову медаль. А виграв заплив американець Роберт Фінк. Його час – 7.39,36. На другому місці німецький спортсмен Флоріан Веллброк, він показав результат 7.39,63.
У будь-якому разі, я був радий, що зумів вибороти нагороду чемпіонату світу, причому з рекордом України. До рекорду Європи забракло якихось 0,6 сек.
Дистанція 1500 м для мене складалася гірше. У фінал тут кваліфікувався другим. А там приплив до фінішу п’ятим. Нагадаю, що у цій дисципліні трійку призерів очолив італієць Грегоріо Палтріньєрі. За ним фінішували Роберт Фінк та Флоріан Веллброк.
Чи міг би я піднятися вище?.. Так, напевно, міг би. Але зізнаюся, що на цих стартах мій емоційний стан був дуже далеким від нормального. Були перепади настрою. Безумовно, на результатах позначилося все, що переніс за останні місяці. Якби не це, то результати, скоріш за все, були би вищими.


– Далеко забігати не буду. Говорити про плани на майбутнє не варто. Скажу лише, що найближчий старт, до якого готуюся, - це чемпіонат Європи у Римі. Налаштовуюсь на те, щоб там виступити якнайкраще. Що стосується місця підготовки, то, як і раніше, залишаюся в Німеччині. Умови тут мене цілком задовольняють.


– Міжнародна федерація плавання встановить спеціальні нормативи для ліцензій «А» та ліцензій «В». Якщо на ліцензійних змаганнях виконаєш нормативи «А», виступатимеш на Олімпіаді. У категорії «В» нормативи є нижчими, оскільки вони передбачені для країн, де плавання не на такому високому рівні.
Хоча, здається, збираються вносити якісь корективи до правил. Проте навряд чи це вплине на основний формат.
Якщо говорити про термін початку боротьби за олімпійські ліцензії, то він розпочнеться з березня наступного року. Як завжди, конкуренція буде неймовірно жорсткою. Але мені під силу її витримати і поїхати до Парижа. Звичайно, до моїх планів не входить бути там просто учасником. Боротимуся лише за медалі. Про минулі заслуги, про те, що було раніше, краще забути і не згадувати. Попередні результати мене не цікавлять. Треба прагнути лише вперед. Тільки таким чином можна досягти заповітної мети.


– Звичайно, наскільки можна, стежив за виступами всіх наших хлопців та дівчат легкоатлетів. Дуже переживав за них. На жаль, наша підготовка відбувається у різних місцях. Збірна з легкої атлетики готується в Італії. Тому з Мариною останнім часом бачилися не так часто, як хотілося б. Але не виключено, що незабаром у них відбуватиметься збір у Німеччині. Буду неймовірно радий, якщо такі плани здійсняться.