Цілющі молочні ріки

З давніх часів у Єгипті, на теренах Римської імперії, Індії, Трипілля правителів та простий люд об’єднувало одне: у кожного з них до сніданку чи вечері було молоко. Римляни вважали молоко їжею богів, адже Юпітера, головного небожителя римського пантеону, вигодували молоком божественної кози Амалфеї. Єгиптяни вірили, що молоко ослиць є чудодійними ліками чи не від усіх можливих недугів. Солідарним з єгипетськими ескулапами був Гіппократ.

Та окрім ослиного молока він прописував своїм пацієнтам, котрі страждали на туберкульоз, молоко кобили. А у випадках подагри чи анемії – коров’яче. Авіценна у своїх працях описував усі принади козиного й ослиного молока. І був переконаний, що молоко та всі молочні продукти є корисними як для дітей, так і для людей похилого віку. Тому рекомендував пити молоко усім, добряче приправивши його перед тим медом і сіллю. У часи темного Середньовіччя лікарі на декілька століть забули про цілющі властивості молока. Повернути людям ці природні ліки зумів лише у XVI ст. французький ескулап Раймонд Ресторо, який, ретельно дослідивши праці Гіппократа, визначив власні показання й протипоказання у лікуванні молоком.

Продукт любові – молоко

«У канонах найдавнішої у світі науки про здоров’я Аюрведи вказано, що серед усього різноманіття продуктів харчування лише три засвоюються практично максимально, - зауважує український дієтолог і лікар Аюрведи Тарас Зінько. – Як результат, в організмі збільшуються внутрішні резерви, поповнюється той недоторканий запас, що допомагає адаптуватися до змін умов зовнішнього середовища та сприяє здоровому і тривалому життю (в Аюрведі цей «внутрішній акумулятор» називається оджасом). Цими диво-продуктами є молоко, мед і гі (топлене вершкове масло). Сьогодні молоко називають виключно дитячим продуктом і багато сперечаються про те, чи варто вживати його дорослій людині. Та молоко не може бути нездоровим. З давніх-давен в Індії казали: «Молоко від щасливої корови – це продукт любові». Коров’яче молоко є корисним завдяки вмісту вітамінів А, С та групи В, мікроелементів кальцію та фосфору, а також білків і жирів. Та цілющим даром природи є не лише коров’яче молоко. Не менш цінним і життєдайним є молоко інших тварин, хоча козяче чи овече на наших теренах мало використовують».
Дієтологи рекомендують вживати молоко лише дітям, аргументуючи це тим, що ніде у природі у тваринному світі зрілі особини його не споживають. Усе тому, що у дитинчат тварин кишківник з часом припиняє виробляти фермент лактазу. Тоді молочний цукор, лактозу, починають перетравлювати бактерії, в результаті чого утворюються гази. Неприємні відчуття у кишківнику підказують молодій тварині, що настав час відмовитися від материнського молока. У людей, стверджують археологи, тривалий час спостерігалася така сама тенденція. Наші первісні пращури не могли пити молоко: у них був відсутній ген, що відповідає за синтез лактази. Лише завдяки генній мутації представники Homo Sapiens набули здатності пити молоко незалежно від віку і без шкоди для здоров’я. Це, стверджують учені, сталося 7,5 тисяч років тому на теренах Центральної Європи. Мутація, що з’явилася випадково, пройшла природній відбір: носії «молочного» гену отримали можливість пити свіже молоко і так отримали еволюційну перевагу. На той час люди вже приручили домашніх тварин, і вживання молока стало звичною дієтою.
Та у багатьох країнах лікарі і досі ставлять пацієнтам невтішний діагноз «лактазна недостатність», тобто нездатність організму перетравлювати молочні білки. Це означає, що не у всіх нас цей ген є активним протягом цілого життя. У декого він так само, як і у тварин, «вимикається» наприкінці молочного вигодовування. Такі люди у дорослому віці через бродіння у кишківнику молочного цукру погано сприймають молоко. А в особливих випадках лактаза не виробляється навіть у новонароджених. Несприйняття організмом людини молока, свідчать результати дослідження учених, є доволі рідкісним явищем у Швеції, Данії та Англії і більш поширене у Німеччині та Франції. Неактивна форма гена часто зустрічається і у народів, що заселили Сибір. Щодо Центральної Європи, то недостатність вироблення кишківником лактази виявлено у 12,5 % білорусів та чехів і лише у 5,8 % українців.
«Нам уже варто відійти від стереотипу, що молоко є корисним лише для дітей, - веде далі Тарас Зінько. – Так, дорослі тварини не вживають цей продукт. Та у тваринному світі і не будують хмарочоси і не винаходять комп’ютери та смартфони. На відміну від тварин людині притаманний інтелект, а значить, можливість пристосовувати, змінювати, адаптувати під свої потреби певні закони природи. Це є головною особливістю людини як виду живих істот. Якщо людина в якийсь момент свого життя припиняє вживати молоко, її організм припиняє виробляти лактазу. Та це стосується й усіх інших продуктів. Коли відмовляємося від м’яса і переходимо виключно на вегетаріанську дієту, наша травна система припиняє виробляти частину протеаз (ферментів, що перетравлюють саме ті види білків, що містяться у м’ясі). Мозок будує ферментну матрицю відповідно до того, що ми їмо. Тож з часом, якщо ми повертаємо до свого раціону продукти, від яких відмовлялися, організм зазвичай пристосовується під нові потреби і починає виробляти необхідні ферменти. Це не в останню чергу залежить від геному конкретної особи та від генотипу нації. Українська культура харчування – молочно-злакова. Тож у наших генах записано, що для нас є нормальним споживати зерно і молочні продукти. Тому є велика імовірність, що коли ви почнете у невеликих обсягах вживати молоко після кількарічної перерви, виробництво необхідних ферментів відновиться».