Неперевершений!

Українець Олександр Хижняк став чемпіоном світу і найкращим боксером турніру

Нинішнього сезону 22-річний Олександр Хижняк з Полтави вразив боксерську спільноту серією суцільних перемог! В березні в румунському місті Браїла він став чемпіоном Європи серед молоді, у червні в Харкові не мав рівних вже на чемпіонаті континенту серед дорослих, а на початку вересня в німецькому Гамбурзі був поза конкуренцією на світовому форумі у ваговій категорії до 75 кілограмів. Більше того, нашого земляка назвали кращим боксером чемпіонатів Європи та світу.

- Нинішній сезон справді можна назвати фантастичним, – бере слово заслужений майстер спорту Олександр Хижняк. – І, що найприємніше – все збулося так, як ми й планували з моїм тренерським штабом. Адже вдалося підтримувати бойову спортивну форму впродовж доволі тривалого часу, що дозволяло націлюватися на підкорення вершин.


- Можливо, складається враження, що мені перемоги даються легкою ціною. Повірте, це не так, у кожному поєдинку доводиться демонструвати все, що вмію, викладатися максимально. Фундамент же перемог закладається на тренуваннях, коли ти не маєш права жаліти себе і невпинно працюєш над виправленням помилок. Дуже допомагає те, що мій тренер-батько завжди поруч і готовий дати необхідну підказку.
Це, до речі, був мій перший приїзд до Німеччини. І я щасливий, що свого поки що найбільшого успіху досягнув там, де величезну увагу приділяють розвитку спорту, зокрема боксу. Не випадково, що честь спортивного клубу саме цього міста свого часу захищали брати Клички. Володимир Кличко був почесним гостем світового чемпіонату і вручив мені золоту медаль після фінального бою з Абільханом Аманкулом. Була нагода переконатися, який великий авторитет мають Клички у Гамбурзі, можливо, саме тому місцеві вболівальники з кожним поєдинком дедалі палкіше підтримували мене, а під час вирішального протистояння складалося враження, що цілий зал скандував моє ім’я.


- Передусім себе, бо коли ти готовий на сто відсотків, ніхто не страшний! Отож, головне не зраджувати себе. Звичайно, з повагою ставився до кожного суперника.

- Так, зі своїм першим опонентом Андрієм Чемехом зі Словаччини зустрічався на молодіжному чемпіонаті Європи в Браїлі, а з британцем Бенджаміном Уіттакером – у боротьбі за вихід до чвертьфіналу на європейському чемпіонаті серед дорослих у Харкові. Тоді, як кажуть, переважав їх за всіма компонентами.


- Подібні рішення були дивними для мене, адже під час цих боїв я впевнено диктував умови.


- Я ніколи не звертаю уваги на прогнози, у боксі все може вирішити один влучний удар. Так, Абільхана Аманкула можна назвати порушником спокою, грозою авторитетів, проте на золоту медаль він явно не набоксував.


- Я мав інформацію, що перевага Абільхана – контрвипади, доволі вміло він діє й у ближньому бою. Ось чому отримав завдання від тренерів з перших секунд агресивно пресингувати і змусити свого опонента думати тільки про оборону. Я цілком виконав вказівки батька, а також керманича збірної України Дмитра Сосновського і переконаний, що в моїй перемозі ніхто не сумнівався.


- Мені дуже хочеться реабілітуватися перед українською боксерською спільнотою за те, що не пробився на Олімпіаду в Ріо-де-Жанейро. Своїми цьогорічними перемогами перші кроки для цього я зробив. Мрію про завоювання «золота» на Іграх в Токіо 2020 року. Спочивати на лаврах ніколи, я просто не маю права зупинятися на досягнутому.