Змусити з собою рахуватись!

Українські боксери розпочали підготовку до червневого чемпіонату Європи, господарем якого вперше став Харків.

Ще, здається, зовсім недавно вітчизняні шанувальники боксу палко вболівали за наших майстрів шкіряної рукавички, котрі виступали на Іграх у Ріо-де-Жанейро, а вже стартував черговий олімпійський цикл, і перші серйозні випробування чекають на підопічних головного тренера збірної України Дмитра Сосновського в червні, коли має відбутися чемпіонат Європи. На проведення цих престижних змагань уперше претендував Харків і столиця Слобожанщини зуміла випередити конкурентів із Туреччини та Росії й прийматиме у себе найсильніших боксерів континенту.
Дмитро Сосновський очолює збірну України дванадцять років і за цей час перший етап підготовки до сезону переважно відбувався у Коломиї Івано-Франківської області. Звичайно, це ще не середньогір’я, але звідси до відомих зимових центрів – Буковеля, Ворохти – година їзди на автомобілі, та головне, що тут у спортивному комплексі «Локомотив» боксери мають усе необхідне для тренувань. Слід віддати належне керівництву цієї бази, яке докладає зусиль, аби поліпшувалися умови для занять, реабілітації та проживання. Наприкінці минулого року тут було зведено хокейний майданчик, який влітку можна буде використовувати для ігрових видів, у найближчих планах – спорудження плавального басейну, що дозволить спортсменам якісніше відновлюватися після виснажливих тренувань.
– На централізований збір, що розпочався в Коломиї наприкінці січня, були запрошені тридцять боксерів, – бере слово Дмитро Сосновський. – З різних причин не приїхали такі знані атлети, як Геворг Манукян, Дмитро Митрофанов, Тимур Бєляк, але загалом кістяк збірної та найближчий резерв, з яким ми визначилися на недавньому чемпіонаті України, був присутній. Відрадно, що завдяки старанням президента ФБУ Володимира Продивуса вдалося уникнути болісного переходу наших провідних атлетів у професіонали. До речі, я переконаний: якщо такий трансфер відбувається, федерація повинна одержувати серйозну компенсацію. І зароблені кошти можна було б використовувати для виховання нових «зірок».
Нам довелося побувати на кількох тренуваннях боксерів у Коломиї й була нагода переконатися, що тренерський штаб подбав, аби кожне заняття проходило з максимальною віддачею: чи йдеться про роботу на так званих «станціях» з важкоатлетичним знаряддям, де основна увага приділяється силовій підготовці, чи відшліфування різних комбінацій на боксерських грушах. На заняттях були присутні й деякі особисті тренери боксерів. Ось Олександр Поліщук з Броварів знаходить момент, аби продемонструвати своїм підопічним – призеру І Європейських ігор Ярославу Самофалову та чемпіону України Ігорю Сопінському, як краще завдяки рухам тулуба захищатися, а наставник ще одного призера континентальних Ігор Дмитра Замотаєва Олександр Трюхін із Запоріжжя підказує, як ефектніше розірвати дистанцію за допомогою пересування по рингу. Та відчувається, що самим боксерам більше до вподоби робота в парах.

– Намагаємося, щоб все було ніби в офіційних поєдинках, – говорить учасник Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро Микола Буценко. – Тому й не шкодуємо себе на тренуваннях, відточуючи атакувальні комбінації і захисні дії…
– Учасникам цього збору ми запропонували менші навантаження, ніж їх попередникам у минулі роки, – бере слово керівник комплексної наукової групи Валентин Остьянов. – Все ж, не треба забувати, що нині в збірній України переважно молоді боксери, але на наступних спільних тренуваннях навесні їм уже легкого життя ніхто гарантувати не буде. Звичайно, краще було б підготовку розпочинати у середньогір’ї, в тому ж Тисовці, що на Львівщині, але там поки що для боксерів немає умов для тренувань. Тим паче, що часу для розкачки немає, адже у лютому на наших боксерів чекають турніри в Угорщині та Болгарії, а в березні – молодіжна першість Європи в Румунії. Я не приховую, що мене як багаторічного члена тренерської комісії Міжнародної федерації боксу далеко не все влаштовує у системі відбору на чемпіонати світу та Олімпійські ігри, проте реалії такі, що керівництво цієї організації чомусь більше прислухається до порад представників технічної комісії, а не тренерської. Як на мене, під час підготовки до Ігор у Бразилії не обійшлося без прорахунків наших тренерів, не завжди вгадували вони з піком спортивної форми підопічних. Ось чому важливо знову не наступити на ті ж граблі, не повторити помилок у підготовці до Олімпіади в Токіо. Коли на останньому засіданні виконкому ФБУ аналізували виступ наших атлетів у Ріо, то керівництвом було висловлене побажання, аби до початку відбору на Ігри в Японії більшість членів збірної України були медалістами чемпіонатів Європи та світу, тоді, мовляв, легше буде пробиватися на олімпійський ринг. Тож треба постаратися.
Дійсно, за роки незалежності українські боксери зі всіх Ігор, за винятком Олімпіади 2004 року в Афінах, завжди поверталися додому з нагородами. Проте минулого спекотливого літа наших майстрів шкіряної рукавички серед призерів у Ріо-де-Жанейро не виявилося.
– Знаєте, спочатку ніщо не віщувало такого провального фінішу, – розмірковує Дмитро Сосновський. – Адже перед чемпіонатом світу в Катарі мої підопічні впевнено виступили на перших Європейських іграх в Азербайджані, підтвердивши, що залишаються на провідних ролях на континенті. Однак на світовому форумі в Катарі, де розігрувалися перші олімпійські ліцензії, українці, як і представники деяких інших провідних боксерських держав, стали жертвами непродуманої, на мій погляд, системи відбору в Ріо. Адже путівки завойовували тільки призери, та й то не в усіх вагових категоріях. Особливо не пощастило нашим Дмитру Замотаєву і Геворгу Манукяну: навіть бронзових нагород їм не вистачило, аби пробитися до Бразилії.

– Від чотирьох до семи. Сподівався, що по дві перепустки завоюють атлети, котрі виступали по версіях APB та WSB, ще три – представники аматорської збірної. Доводиться констатувати, що рішення Міжнародної федерації боксу допустити до участі в Олімпіаді професіоналів, не пішло нам на користь. Це тільки розпорошувало сили, й навіть досвідченим бійцям було складно адаптуватися до нового формату. Я переконаний, що не слід було, як кажуть, вигадувати велосипед, а взяти на озброєння апробовану десятиліттями систему відбору, передусім через континентальні чемпіонати.


– В ідеальному варіанті – півроку. Тоді після завоювання ліцензії можна чітко спланувати весь підготовчий процес до вирішальних поєдинків. Оскільки ж ми свої чотири перепустки здобули лише на заключних відбіркових турнірах за якихось півтора місяці до початку Ігор, то змушені були постійно перебувати в передстартовому тонусі. І в ключовий момент це негативно позначалося на фізичному та психологічному стані підопічних. Буду відвертим: навіть деякі наші імениті боксери виявилися не готові до такого відбіркового марафону.


– Є таке поняття – табель про ранги. Як на мене, Геворг Манукян і Олександр Хижняк просто не мали права на останніх відбіркових турнірах програвати своїм опонентам, котрі явно поступалися в класі.


– Я не можу сказати, що наш тренерський штаб недопрацював чи припустився якихось кадрових помилок. Адже ми завжди дотримувалися спортивного принципу: кандидати до головної команди визначалися за підсумками чемпіонату України, далі все відбувалося згідно з графіком, який приносив результат упродовж багатьох років. Хіба що може десь перестаралися… Швидше за все, на якомусь етапі, особливо коли виникли проблеми із завоюванням ліцензій, необхідно було більше зосередитися на відновлювальних процедурах, а не навантажувати боксерів спарингами, що виявилися зайвими.


– З цим можна погодитися. Справді, нині в збірній немає «зірок» калібру Володимира Кличка чи Василя Ломаченка. Й не виключено, що саме з цієї причини на багатьох турнірах відчувалася упередженість суддів до наших хлопців. Зрештою, в цьому є й наша провина, адже в це важко повірити, але майже на всіх важливих змаганнях останніх років Україна не мала своїх представників у суддівському корпусі. З іншого боку, необхідно зробити знижку на те, що такі чемпіони, як Василь Ломаченко, народжуються раз на сто років. Заради справедливості необхідно сказати, що на початку олімпійського циклу серед моїх підопічних з’явилося чимало новачків й для порівняння скажу, що кістяк збірної України, котра переконливо виступила на Іграх-2012 у Лондоні, складали боксери, в активі яких були виступи на двох Олімпіадах!
Не хотілося б перебільшувати негативну роль арбітрів, але факти – вперта річ: нині оприлюднено інформацію, що від обслуговування змагань у найближчі роки відсторонено всіх суддів, котрі працювали на Іграх в Ріо.