Злети й падіння: біатлонний сезон триває

Позаду шість етапів розіграшу Кубка світу з біатлону, перший триместр сезону пройдено. Зрозуміло, що пандемія COVID-19, карантинні обмеження неабияк вплинули на підготовку національної збірної команди.

Напередодні чемпіонату світу ми поговорили з тренерським штабом національної збірної команди, зокрема Юраєм Санітрою, Олексієм Кравченком та з членами команди про підготовку, результати, труднощі та плани.

Тренери, колективна думка

– Карантинні обмеження внесли свої корективи у підготовчий процес. Та робота була виконана якісно, в хорошому обсязі. Не вдалося здійснити все заплановане, через це ми не побачили на початку сезону очікувані результати, але сподіваємося, що команда набере потрібну форму.
Зі здоров’ям спортсменів, на щастя, особливих проблем немає. Щочотири дні, відповідно до правил поведінки під час змагань під егідою Міжнародної спілки біатлоністів (IBU), здаємо тести на COVID-19.


– У чоловічій команді – Дмитро Підручний і Артем Прима, також можна відзначити Антона Дудченка, котрий добре прогресує і практично в кожній гонці за умови хорошої стрільби і оптимальної форми готовий сперечатися з лідерами. У найближчому майбутньому він стане лідером команди: фізично він до цього готовий, потрібно налаштуватися психологічно. У жіночій команді багато титулованих спортсменок, складно виділити когось.


– Сергія вкрай не вистачає в команді. Він досвідчений спортсмен, котрий якісно виконував колосальну роботу. Хотілося б побачити його в естафетній четвірці, він здатний серйозно допомогти команді. На жаль, травми й хвороба не дозволили йому повноцінно увійти в сезон. Вірогідно, цієї зими ми не побачимо Семенова на змаганнях.


– Фінішера потрібно награвати, як і того, хто стартує. Ми завжди відштовхуємося від кондицій спортсмена, можливі різні варіанти. У чоловічій четвірці закріпилися Підручний і Прима. Дудченко неодноразово проявляв себе на останніх етапах. Він доволі добре може впоратися з психологічним навантаженням.
Не все складається гладко у дівчат. Проаналізуємо, хто в якій формі перебуває, і готуватимемо їх персонально на конкретний етап естафети перед чемпіонатом світу.


– Влітку Юлія тренувалася індивідуально. План роботи з тренером Урошем Велепецом вони побудували таким чином, аби вийти на свої кращі показники на чемпіонаті світу. Юля виборола срібну нагороду на етапі Кубка світу в Антхольці в індивідуальній гонці. Ми бачимо прогрес в її функціональному стані. Сподіваємося, що проблеми зі стрільбою, які спіткали спортсменку в естафетах, будуть подолані.


– Цей карантинний рік дається тяжко усім. Цей сезон проживали з дня в день, від збору до збору в очікуванні дозволу на виїзд до Європи, не розуміючи, як зможемо далі тренуватися. Нам були надані максимальні умови для тренувань в Україні. Часи складні, але ми накопичуємо досвід роботи в таких умовах. Наступного сезону, думаємо, буде простіше, матимемо змогу планувати нашу підготовку по-іншому.


– Говорити напевно складно: спортсменки по-різному виходять з такої паузи, це дуже індивідуально. Зараз Ірина Варвинець-Петренко поступово повертає свої кондиції після декрету. Вона тренується з командою Б під керівництвом Іллі Лопухова. У складі естафетної команди разом з Катериною Бех, Анастасією Меркушиною і Анною Кривонос посіла 4-те місце на етапі Кубка IBU в Арбері. Ірину плавно вводять у змагальний режим, проводиться правильна робота для того, щоб наступного року вона змогла показати кращий результат і допомогти команді.


– Основними претендентами на учать в Іграх є спортсмени, які зараз входять до складу основної команди та з найближчого резерву. У нас є досвідчені біатлоністи, котрі досить багато пройшли і можуть дуже добре себе проявити на головних стартах чотириріччя.

Дмитро Підручний

– На жаль, що ні. Ми провели чотири збори в Сянках, там були хороші умови, але наша підготовка вимагає різноманіття, високогір’я, різного рельєфу трас. На жаль, на Львівщині цих умов немає. Не вдалося виконати все заплановане, робили, що могли, – і перші етапи Кубка світу це показали. Ми були зовсім не готові, наприклад, до стартів у Контіолахті, де доволі круті підйоми по трасі.


– На жаль, цього сезону у мене немає тієї стабільності, яка була у минулих роках. Це мене трохи засмучує. Ходом я приблизно на тому ж рівні, що і був. У деяких гонках виділявся, але треба досягти стабільності як по швидкості, так і по стрільбі. Працюю над цим.


– Естафети мені вдаються в цьому сезоні, стараюся гідно відпрацювати, тому що це важливо не тільки для мене, а й для команди, для Кубка націй. Важливість гонки дається взнаки, тому хочеться викластися максимально.
Хотілося б побачити у четвірці когось із молоді: Доценка, Цимбала чи Лесюка. Вони хлопці з характером, для естафети добре підходять. Поки вони не дотягують до рівня Кубка світу, але сподіваюся, що в цьому сезоні себе проявлять.
Що до етапу, то мені все одно, на якому стартувати. У кожного з етапів є певна специфіка, тактика і стратегія, як його подолати, та я універсальний боєць.


– Звичайно, є певні моменти, яких намагаюся дотримуватися. Цей сезон особливий, більше трьох місяців я не був удома. Налаштовувати себе з кожним днем стає дедалі складніше. Підтримує сім’я, рідні, котрі щодня на зв’язку, надихають, радують фотографіями і відео. Це допомагає зосередитись і бути на позитиві перед гонками.


– Через поширення COVID-19 ми змушені були змінити плани підготовки. Влітку працювали на базі Західного реабілітаційно-спортивного центру в Яворові. І те, що не мали високогірних зборів, позначилося на результатах на початку сезону.


– Естафетна четвірка має бути сильною. Кожна з нас усвідомлює, наскільки важливий командний результат. Коли розумієш, що почуваєшся не зовсім добре, треба знайти силу волі, щоб сказати тренеру про своє самопочуття. Зараз багато достойних сильних команд, нам не можна помилятися.


– Безперечно, є різниця, багато факторів змінились і приємно спостерігати за своїм професійним зростанням. Думаю, якщо спортсмен сильний, то навіть в 40 чи 50 він буде виступати на рівні.

Віта Семеренко

– Зважаючи на результати, не в тій, на яку розраховувала. Хоча загалом відхилення від запропонованої тренерським штабом програми були мінімальні.


– Судячи з відсутності «нуля» на рубежі в цьому сезоні, я його не знаходжу. У всякому разі поки що. Це трохи злить.


– Для мене COVID – це сім днів удома без жодних очевидних симптомів. Складно говорити наскільки ця ситуація вплинула на якість підготовки до сезону в цілому. Президент федерації біатлону Володимир Михайлович Бринзак і його команда створили достойні умови для підготовки до сезону, враховуючи ситуацію з пандемією. А вносити корективи в підготовку певною мірою довелося усім командам.


– Хочеться ще кілька років бути конкурентоспроможною та отримувати задоволення від улюбленої справи. Віта в 25 і Віта в 35 – різниця невелика. Я так само професіонально ставлюся до справи. Можливо, в деталях стала трохи раціональнішою.

Олена Підгрушна

– Мені вже досить комфортно: немає запаху глінтвейну, запаморочливого шуму, прекрасно чути тренерів. Але все-таки вболівальників я дуже люблю і хочу їх бачити на трасах.


– Найбільша проблема була пов’язана з неможливістю виїзду закордон під час літньо-осінньої підготовки. Це вплинуло на мій функціональний стан. Тепер, під час змагального періоду ми проводимо шість місяців за межами України без можливості повернення додому. Це тяжко.


– Працюю під керівництвом Олександра Володимировича Кравченка. Ми спілкуємося з Юраєм Санітрою, дослухаємось до його порад, переїжджаємо та живемо разом з командою. Моя підготовка та взаємодія з командою досить гармонійні.