До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Засновник:
Національний олімпійський комітет України

«Коли вам 20 років...»

Дар’я Білодід
Коли після перемоги у поєдинку за бронзову медаль Дар’я Білодід з’явилася перед журналістами в мікст-зоні, її вистачило тільки на те, щоб сказати буквально кілька слів. Нестримні сльози полилися рікою...

Віддалік стояла мати і водночас тренер Світлана Кузнецова. Батько - Геннадій Білодід – у той час виводив на татамі іншого члена збірної.
«Бронза»? А вона думала тільки про «золото»! Максималістка! Однак не без підстав!
До своїх 20 років Даша вже встигла виграти два чемпіонати світу, чемпіонат Європи, Європейські ігри. Причому на континентальній першості взяла гору, коли їй було 16, а в 17 буквально розірвала чемпіонат світу, ставши наймолодшою володаркою «золота» в історії дзюдо. До речі, вона перемогла тоді і Дістрію Краснікі з Косова – майбутню олімпійську чемпіонку Токіо.
Багато хто в Японії розраховував розпочати збирання усього олімпійського «золота» в дзюдо з першого ж фіналу, в якому очікували побачити Фуну Тонакі і Дар’ю Білодід. Звичайно, сподівалися на реванш Тонакі за поразки на чемпіонатах світу 2018 і 2019 рр. Такий фінал став би яскравою виставою, до того ж суперниці готувалися одна під одну. Однак жеребкування звело їх в одній частині сітки. Вони дійсно зустрілися на татамі, щоправда, не у золотій сутичці, а в півфінальній. І реванш певною мірою відбувся, тому що японська дзюдоїстка зупинила Дар’ю на шляху до чемпіонського титулу.
Це був уже третій її поєдинок. Перші два – з перемогою над сербкою Міліцею Ніколіч і португалкою Катаріною Кошту забрали у Білодід чимало сил. Протягом додаткового року підготовки, який з’явився через відтермінування Олімпіади, спортсменці довелося втримуватися у межах найлегшої ваги, що за її зросту 172 см непросто, і не могло не позначитися на її стані. Сутичка з Тонакі, здавалося, виснажила нашу дзюдоїстку цілком. Японка перемогла іппоном на golden score, коли вже завершувалася сьома хвилина поєдинку!
Після цього у Білодід залишався ще один вихід на татамі – у двобої за бронзову медаль з ізраїльтянкою Шірою Рішоні. І він був чудовим! Буквально на останніх секундах основного часу Дар’ї вдалося здобути перемогу іппоном!

- Після того, як я програла в третій сутичці Фуні Тонакі, мені було дуже тяжко за відсутності настрою налаштуватися і вийти на останню зустріч. Мама дуже допомогла, налаштовувала мене як тренер і налаштувала.
І я відчувала підтримку нашої команди з трибун. Кричали: «Дашо, давай!», і це було дуже важливо.

Розповідають, що Сергій Назарович Бубка вам допомагав, напередодні виступу приїжджав до Олімпійського селища, навіть кроси разом з вами бігав.

- Він приїжджав до Олімпійського селища, розповідав про свій змагальний досвід, давав поради. Коли така людина дає поради, це дуже приємно і неабияк мотивує.

Дар’я Білодід

  • «Динамо», м. Київ
  • Народилася 10 жовтня 2000 р.
  • Вагова категорія до 48 кг. Зріст – 172 см.
  • Заслужений майстер спорту.
  • Студентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.
  • Бронзова призерка Ігор ХХХІІ Олімпіади-2020 в Токіо.
  • Чемпіонка світу 2018, 2019 рр.
  • Багаторазова переможниця етапів Гран-прі.
  • Чемпіонка ІІ Європейських ігор 2019 р. у Мінську.
  • Чемпіонка Європи 2017 р.
  • Срібна призерка ЧЄ-2021.
  • Тренер – Світлана Кузнецова.
  • Неодружена.
  • Хобі – кулінарія, вивчення іноземних мов.
Семихвилинний півфінальний поєдинок з Фуною Тонакі забрав у вас багато сил. Ви прагнули не доводити бій за «бронзу» до «голден скор»?

- У мене не було виходу. Я мала віддати все, щоб вибороти медаль.

Що можете сказати про вашу останню суперницю Шіру Рішоні?

- Вона сильна спортсменка, я з нею зустрічалася раніше. Рішоні була в хорошій формі. Як я вже сказала, найскладніше було налаштуватися психологічно на цей бій. Я віддала всі сили, які тільки у мене були. І загалом, їх уже не було, тому що третю сутичку проводила у додатковий час, програла її, і настрій був на нулі. Було дуже складно.
Два роки тому я виграла тут чемпіонат світу – і, безперечно, це зовсім інший досвід. Олімпійські ігри і світовий чемпіонат – абсолютно різні змагання. Я мріяла і прагнула тільки виграти золоту медаль. І тому зараз поки що не розумію, це успіх чи ні.

...Коли вам 20 років, можливо, деякі маленькі перемоги, коли прагнеш великих, здаються драмами, але вам тільки 20, і все – і в житті, і в спорті – ще попереду!